Як вижити на війні і не збожеволіти. Чому небезпечно зловживати алкоголем і ненавидіти тих, хто «їде або залишається». Чому росіяни підтримують війну. Пояснює психолог, психіатр, медичний психолог Тіна Берадзе.

З якими проблемами у сфері психічного здоров’я найчастіше стикаються українці під час війни?

Перш за все, повне виснаження. Також безнадії. Я не хочу називати це симптомами депресії, тому що депресія буває різною. Депресія найчастіше не викликається якимись конкретними подіями. Зараз є абсолютно всі передумови для того, щоб люди так себе почували.

Виникає зрозумілий страх за своє життя та життя близьких. Ми буквально живемо в режимі «життя або смерть». Коли ти лягаєш спати, ти не знаєш, чи прокинешся, а якщо прокинешся, чи залишиться у тебе дім і близькі. Річ у тім, що було багато обіцянок швидкої перемоги. Очікування швидкого кінця давало надію на швидку перемогу.

Але, на жаль, ми вже вступаємо в зиму, а ще немає навіть передумов для її закінчення. З наближенням зими стає гірше.

Я неодноразово говорив у цьому інтерв’ю і раніше: я чесно зізнаюся, що я як фахівець не був готовий до таких ситуацій. Бо остання велика війна закінчилася майже вісімдесят років тому. Ми були готові до ядерної війни, але не до таких ситуацій. Це величезна, повномасштабна війна. Усі матеріали, які ми вивчали – довоєнні та післявоєнні – давно втратили свою актуальність.

Є ситуації і симптоми психічних розладів, з якими ми раніше навіть не стикалися. Всі психологи вчаться заново, і я зокрема. Я в цьому бізнесі 40 років, але зараз тричі думаю, яку пораду дати, щоб вона була прийнятною. Я прийшов до висновку, що наближається дуже складний період, і не можна від нього абстрагуватися, а потрібно зустрічати його з розумінням того, що відбувається, і готуватися діяти правильно надалі.

Як психологічно підготуватися до зими в умовах війни?

Ви переживаєте важкі часи в темряві, без світла і води. В абсолютно нелюдських умовах, де навіть воду не можна кип’ятити. Але навіть тут можна впоратися. А якщо у вас маленькі діти або літні батьки, які потребують догляду? Є різниця? Звичайно, є. І ми не знаємо, коли це закінчиться або як довго триватиме. І які ще будуть сюрпризи.

Очевидно, що зима буде ще суворішою.

Тому треба прийняти реальність і впоратися з нею. Іншого виходу немає.

Головне – сказати людям, щоб вони зверталися по допомогу і не соромилися цього робити, якщо відчувають потребу. Ми не можемо дати електроенергію, це нам не під силу, на жаль. І сказати, що все буде добре, теж не можна. Єдиний вихід, який залишається, це прийняти це як є. Приймайте реальність і шукайте рішення тих чи інших проблем, щоб буквально не зійти з розуму.

Чи варто вчитися з цим жити?

Так, і ні в якому разі не починайте пити. Алкоголь не допомагає, він робить гірше. Це реальність.

Крім війни, на наш психологічний стан вкрай негативно впливає втрата роботи, доходів і засобів до існування.

Як не зійти з розуму?

Єдина порада, яку я можу дати, це прийняти реальність.

Люди – унікальні створіння.

Ми до всього звикаємо, і українці адаптувалися до сьогоднішніх умов.

Щоб не зійти з розуму, чи варто зосереджуватися на повсякденних справах, планувати свій день, графік?

Звичайно. Перш за все, щоб перейти до планування розкладу, необхідна фізична активність. На жаль, зараз багато людей просто прикуті до дивану, тому що немає мотивації. Ні в якому разі не можна допускати відчаю. Тому що це лише посилить відчуття депресії.

Після Другої світової війни люди виживали в дуже важких умовах, коли наявність їжі, води, одягу та даху над головою вже вважалася розкішшю. Не всі замислювалися про важливість людяності та душевного комфорту.

Зараз рівень жорстокості постійно зростає, тому що ми переживаємо жахіття війни. Які ризики того, що ми станемо жорстокими не лише до ворога, а й один до одного?

Ризик дуже великий. Я давно про це думав. Я вже бачу, як люди змінюються у стосунках.

Це жахливе питання, тому що ті, хто пішли, почуваються винними, що пішли, ті, хто залишилися, не хочуть або не можуть піти, або шкодують, що не пішли.

І цей розрив збільшується. Ви вже бачите агресію до тих людей, які виїхали.

Що ще ми можемо зробити для оточуючих людей і себе?

Як би дивно це не звучало, але головне залишитися живим. Залишитися живим – це головне. Якщо ми не виживемо, то ні про які наслідки говорити не будемо.

Зараз відбувається свідомий геноцид української нації. І тому ми не повинні сприяти цьому процесу, нехтуючи правилами безпеки. Не йдучи в бомбосховище, ми допомагаємо РФ здійснювати геноцид. Почніть з цього. Поважайте своє життя та бережіть його.

друге. За відсутності води, тепла, світла, електроенергії та елементарних людських умов ми повинні допомагати один одному.

Те, що зараз робить Росія, є безкарністю. На полі бою і навіть у коментарях у соцмережах. Як на це реагувати?

На це не потрібно реагувати, тому що у нас інші завдання. Наше завдання – зупинити геноцид нашого народу. Це головна мета.

Чому російське населення підтримує війну?

Тому що вони неосвічені варвари. Тільки варвари можуть так поводитися. Вони є жертвами насильства тоталітарної диктатури.