#Букви зібрали всю інформацію про “Північний потік – 2” – від початку будівництва до нинішніх перипетій навколо американських санкцій проти проєкту.

“Північний потік – 2”: роль магістрального газопроводу

Газопровід “Північний потік – 2” проходить через Балтійське море від Росії до Німеччини. Його довжина – 1234 км. Особливість газопроводу в тому, що він проходить через територіальні води чотирьох європейських країн: Німеччини, Данії, Фінляндії та Швеції.

Будівництво газопроводу у 2017 році фінансувала лише російська компанія “Газпром”. Згодом інвесторами стали такі компанії, як Engie (Франція), OMV (Австрія), Shell (Англія та Уельс), Uniper (Німеччина).

На початковій стадії будівництва планувалось, що газопровід побудують не пізніше кінця 2019 року. Однак перша проблема в процесі будівництва була пов’язана з Данією. Влада країни не дала дозволу на прокладання  трубопроводу через свою економічну зону.

Коли трубопровід був готовий на 93,5%,  до гри  долучилися США. Країна ввела санкції проти російських компаній, які займалися будівництвом. Європейські учасники одразу відмовилися допомагати Росії в будівництві.

Відновити будівництво вдалося лише наприкінці січня 2021 року, по суті, після інавгурації Джо Байдена президентом США.

Через “Північний потік – 2” щороку можна буде транспортувати 55 мільярдів кубічних метрів газу.

Технічні та фінансові особливості

“Північний потік – 2” – це лише підводна частина системи магістральних газопроводів “Північно-Європейський газопровід”. Він є частиною газопроводів Ямал – Європа.

Наземна частина Північно-Європейського газопроводу починається біля міста Грязовець та закінчується на території Німеччини.

На будівництво газопроводу було виділено 9,5 мільярда євро. Половину коштів мав надати російський “Газпром”, а ще половину – європейські компанії-інвестори, які згадувалися вище (Engie, OMV, Shell, Uniper, Wintershall Dea). Компанія Wintershall п’ять місяців тому відмовилася фінансувати будівництво. Вона мала вкласти в будівництво 950 млн євро, а за фактом вклала 730 мільйонів євро. В компанії пояснили рішення тим, що цього має буди достатньо.

За попередніми розрахунками, “Північний потік – 2” має окупитися через 8 – 30 років. Швидкість залежить від того, який тариф на транзит буде встановлено. У 2011 році, коли було вирішено побудувати газопровід, засновники сподівалися повернути гроші через 14 – 15 років.

Історія будівництва газопроводу

Будівництво газопроводу розпочалося у 2016 році. Було виготовлено та відвезено труби для укладання газопроводу на будівельні майданчики.

У 2017 році було укладено договір, згідно з яким компанія Allseas (швейцарський морський підрядник) забезпечить роботу трьох суден, Pioneering Spirit, Solitaire та Audacia. Вони мали у 2018 та 2019 роках прокладати труби для обох гілок газопроводу.

У 2018 році почалося будівництво газопроводу в територіальних водах та на узбережжі Німеччини.

У вересні судно Solitaire почало працювати в Фінській затоці.

У жовтні судно Audacia прокладало труби на німецькій території газопроводу. Там працювало і судно Castoro Dieci (C10).

Станом на 10 жовтня було прокладено перші 100 км газопроводу із потрібних 2,5 тис. кілометрів.

Будівництво відбувалося швидко. Ще через місяць, 6 листопада, було готово 200 км газопроводу, а 30 листопада — понад 300 км.

У грудні будівництво ще більше прискорилося, оскільки брало участь ще одне судно – Pioneering Spirit. Воно прокладало труби в водах Швеції.

На початку 2019 року було укладено понад 400 км трубопроводу. На початку квітня вдалося побудувати майже половину трубопроводу (понад 950 км). У липні будівництво було завершено на 60% – 1500 км. У жовтні залишалося побудувати зовсім небагато. Позаду біло 2042 км. В цей момент виникли складнощі із дозволами від Данії, на отримання яких довелося витратити 2,5 роки.

24 жовтня було прокладено 2,1 тис. км труб, але Данія не давала дозволу,  і судно Solitaire  залишило будівництво. Через місяць дозвіл від Данії було погоджено і почалося будівництво останніх кілометрів трубопроводу.

15 грудня судно  Pioneering Spirit закінчило 50% робіт в територіальних водах Данії. Водночас потрібно було отримати дозвіл на будівництво від Німеччини, аби закінчити роботу взимку.

Однак за тиждень, 23 грудня, США запровадили  санкції проти російського газопроводу. Компанії, які б допомагали в будівництві “Північного потоку – 2” автоматично б також виявились під санкціями. Європейці на такі умови згодні не були, тому й забрали свої судна.

23 грудня, в день введення американських санкцій, будівництво газопроводу “Північний потік – 2” було звершено на 93,5%. Було прокладено 2,3 тис. км труб.

Голова Європейської комісії Урсула фон ден Ляйен виступила проти американських санкцій щодо будівництва російського газового трубопроводу “Північний потік-2”.

У відповідь на американські санкції в Росії заявили, що мають судно, яке продовжить прокладати труби. Це “Академік Черський”. Але екіпажу потрібно було кілька місяців, аби дістатися до місця будівництва, тому проєкт поставили на паузу. Це судно належить “Газпрому”.

Попри санкції, Росія намагалася домовитися з європейцями, аби якнайшвидше добудувати трубопровід. Російський президент у січні 2020 року провів переговори із канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель та висловив  сподівання щодо того, що будівництво все ж вдасться завершити до кінця 2020 чи початку 2021 року. Росія запевняла, що завершить будівництво самотужки за допомогою власних суден, хоча ця робота займе трохи більше часу.

Попри те, що станом на 1 січня 2020 року газопровід не вдалося добудувати, російський газ пустили першою гілкою газопроводу EUGAL. Блакитне паливо транспортувалося через територію Німеччини до кордону з Чехією.

У липні 2020 року Данія дала дозвіл на продовження будівництва. Стартувати можна було в серпні, а вже в жовтні — експлуатувати газопровід.

Наприкінці року, 11 грудня, російська баржа “Фортуна” продовжила укладати труби в водах Німеччини, попри американські санкції. Через 10 днів будівництво на сухопутній ділянці Німеччини було завершено. Росії залишилося добудувати лише частину на території Данії.

Початок робіт на території вод Данії датується 24 січня 2021 року. “Газпрому” залишилося прокласти 120 км труб у водах Данії та 28 км труб у водах Німеччини.

На початку березня німецька компанія Uniper відмовилася фінансувати проєкт, не додавши понад 200 мільйонів євро. В “Газпромі” прийняли рішення “розтягнути” будівництво та завершити його в вересні.

Станом на 31 березня будівництво трубопроводу “Північний потік – 2” було завершено на 95%. В данських водах потрібно прокласти ще 68,5 км, а в німецьких – 16,5 км.

15 квітня голова комітету державної Думи Росії Павло Завальний заявив, що будівництво “Північного потоку – 2” планується повністю завершити влітку 2021 року

Його заяву підтвердила німецька канцлер Ангела Меркель. На сесії ПАРЄ 20 квітня вона сказала, що Німеччина виступає за завершення будівництва “Північного потоку – 2” та не розглядає сценарії щодо призупинення чи скасування будівництва.

Однак виникла нова проблема. Німецькі екологи вимагали зупинити будівництво до кінця травня. Їх прохання задовольнили. Але 25 травня заборону скасували й “Фортуна” продовжила укладку труб.

Як Європа зголосилася на будівництво “Північного потоку – 2”

31 січня 2018 року влада Федеральної Республіки Німеччина офіційно надала дозвіл на те, аби її узбережжя використали для будівництва, відповідно до закону про енергетичну промисловість ФРН. За два місяці були готові всі необхідні документи.

У квітні дозвіл на будівництво дала Фінляндія.

У червні на будівництво “Північного потоку – 2” погодилася влада Швеції.

Незначні ускладнення виникли з Данією. Країна погодилася на будівництво газопроводу в жовтні 2019 року, провівши перед цим кілька експертиз. Дозвіл від Данії довелося чекати 2,5 року. До того, як країна офіційно погодилася, решта підводних частин  газопроводу вже було побудовано. Але на цьому історія з Данією не закінчилася. В червні 2020 року директор проєкту звільнився, пояснивши це “особистими обставинами”. В жовтні 2020 року Данія знову видала дозвіл на роботу газопроводу. Дозвіл передбачає експлуатацію частини труб, які мають гарантувати безпечну роботу трубопроводу.

Водночас США ввели санкції проти будівництва газопроводу. Європейські підрядники відразу ж відмовилися від своєї участі.

Так, 2 січня норвезька компанія Det Norske Veritas відмовилася видати газопроводу спеціальний сертифікат DNV-OS-F101. 16 січня схоже рішення прийняла страхова компанія Zurich Insurance Group. Наступною була страхова компанія Munich Re. Всі компанії відмовилися від будівництва газопроводу через американські санкції.

Президент Франції Еммануель Макрон підтримав позицію німецької канцлерки Ангели Меркель щодо протидії американським санкціям проти російського газопроводу “Північний потік-2”.

Офіційно представники Росії та Німеччини говорять про те, що “Північний потік – 2” – це про економіку, а не про політику. Однак, очевидний інший факт. Після будівництва газопроводу для транспортування блакитного палива в країни ЄС більше не знадобиться Україна, а для нашої країни це мільйонні збитки.

У США з цього приводу зазначають, що створення такого газопроводу призведе до краху української економіки та збільшення геополітичного впливу Росії в Європі, а це не відповідає інтересам США. Також американські політики неодноразово заявляли, що запуск “Північного потоку – 2” стане початком енергетичної залежності Європи від Росії.

У Росії, коли вмовляли європейців погодились на такий проєкт, казали про те, що збройний конфлікт на Донбасі досі не врегульовано, а точки входу магістральних газопроводів розташовані неподалік від зони бойових дій. Російські чиновники кажуть, що в разі ескалації можливий варіант пошкодження газопроводу через бойові дії чи диверсію. Другий “аргумент” Росії — критична ситуація зі зношеністю української газотранспортної системи. Росіяни наголошують, що їм доводиться надто багато платити Україні за транзит, тож вигідніше побудувати окремий газопровід, і тоді блакитне паливо Європа отримуватиме швидше та дешевше.

“Північний потік – 2”: ризики для України

У 2017 році експосол США в Україні Марі Йованович заявляла про те, що проєкт “Північний потік – 2” може спричинити економічний колапс в Україні. За даними Держдепу США, Україна може втрачати по 3% ВВП на рік. Це пов’язано з тим, що не буде транзитних платежів та “віртуального реверсу”.

Експрем’єр-міністр України Арсеній Яценюк оцінював втрати України приблизно у 2 мільярди доларів на рік. Це, приблизно, сума доходів від транзиту газу.

Україну підтримує невелика кількість країн. Зокрема, це країни, через території яких також транспортується газ і вони втратять фінансові потоки. Зокрема, це Польща, Румунія, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, США.

Словаччина вважає російський газопровід “Північний потік-2” економічно непотрібним і політично небезпечним проєктом.

УУ листопаді 2019 року тодішній віце-прем’єр-міністр України Дмитро Кулеба сказав, що будівництво “Північного потоку-2” – це лише питання часу. Шансу зірвати цей процес не було.

“Німеччина ухвалила рішення будувати. Росіяни прийняли рішення будувати. Вони домовилися про те, що вони побудують. Тому питань було два: як швидко вони його побудують, і якими нормами буде регулюватися те, що вони побудують”, – заявив Кулеба.

Водночас директор “Нафтогазу” Юрій Вітренко  говорив, що Німеччина сприяє економічному придушенню України, погоджуючись на будівництво і запуск “Північного потоку-2”.

Позиція США: як змінювалисяя санкції

Завадити будівництву “Північного потоку – 2” вдалося лише США. 45-й президент США Дональд Трамп ініціював введення санкцій проти російських компаній, які займалися будівництвом. Наприкінці липня 2017 року Конгрес США ухвалив закон CAATSA (“Щодо протидії противникам Америки через санкції”). Цей закон ввів санкції проти проєкту “Північний потік – 2”.

12 грудня 2017 року на слуханнях у  комітеті з закордонних справ Сенату Конгресу США помічник держсекретаря щодо справ Європи та Євразії  Вес Мітчел. Він сказав, що Вашингтон працює зі своїми європейськими союзниками щодо протидії створення трубопроводу “Північний потік – 2”.

В 2018 році радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон заявив, що Україна й інші країни повинні шукати альтернативу російському газу, щоб не бути залежними від Москви.За словами радника президента США, якщо “Північний потік-2” буде побудовано, то “Україна залишиться в ситуації ризику, що Росія, навіть якщо зобов’яжеться, не постачатиме достатніх обсягів газу”.

у березні 2019 року 39 сенаторів вимагали від Держдепартаменту США та Міністерства фінансів США заблокувати реалізацію проєкту “Північний потік – 2”. Він казав про те, що якщо Європа не відмовиться від участі в будівництві трубопроводу, то опиниться під впливом Москви, а сам проєкт негативно вплине на економіку України та інших країн Цент ральної Європи, через територію яких відбувається транзит блакитного палива.

У рамках закону CAATSA під санкції проти російських компаній, які брали участь у будівництві “Північного потоку – 2”, потрапили б решта компаній, які допомагали б в укладанні труб.

12 грудня 2019 року Палата представників Конгресу США ухвалила резолюцію, в якій закликала країни Євросоюзу відмовитися від будівництва газопроводу.

Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що американські санкції не зупинять створення “Північного потоку – 2”.

Посол США в Німеччині Річард Гренелл в січні 2019 року розіслав німецьким компаніям, які брали участь у будівництві трубопроводу, лист, в якому було сказано, що проти них також можуть ввести санкції. Він просив сприймати це не як загрозу, а як “висловлення політики США”. Однак і МЗС Німеччини відреагували досить різко та назвали такі дії США “провокаційними”. Вони додали, що навіть якщо всі європейські компанії перестануть брати участь в будівництві, Росія закінчить укладати труби самостійно.

Намір США протистояти будівництву “Північного потоку – 2” підтвердив тодішній державний секретар США Майк Помпео. В лютому 2020 року він сказав на Мюнхенській безпековій конференції, що не варто вірити у твердження про те, що “Північний потік – 2” – це не економічний проєкт та закликав учасників конференції “не дати себе обдурити”.

В Закон про національну оборону США на 2020 рік включили санкції проти російського газопроводу “Північний потік-2”.

У лютому 2021 року, після інавгурації президента США Джо Байдена, було опубліковано список компаній, які відмовилися брати участь у будівництві трубопроводу. Перелік становив  18 компаній, які відмовились брати участь в будівництво через санкції США. При цьому, в адміністрації Байдена пообіцяли, що не вводитимуть окремо санкції проти німецьких компаній, які беруть участь у будівництві.

29 березня 2021 року державний секретар США Ентоні Блінкен сказав, що Сполучені Штати посилять санкційний тиск на компанії, які беруть участь у будівництві.

Нещодавно стало відомо, що адміністрація президента США Джо Байдена ухвалила рішення  не накладати санкції на компанію, відповідальну за будівництво російського газопроводу “Північний потік-2”, попри те, що виступає проти цього проєкту. Йдеться про компанію-оператора проєкту Nord Stream 2 AG та її керівника Маттіаса Варніґа.

Маттіас Варніґ підтвердив, що США справді відмовилися від санкцій щодо компанії-оператора.

У Сенаті США вже заявили, що рішення про відмову від санкцій є помилковим, а Вашингтон таким чином робить подарунок президенту Росії Володимиру Путіну.

20 травня 14 сенаторів-республіканців внесли законопроєкт, який передбачає відновлення санкцій проти суб’єктів, які беруть участь у будівництві трубопроводу “Північний потік-2”.

Прессекретарка Білого дому Джен Псакі запевнила, що в адміністрації США будівництво російського газопроводу “Північний потік-2” спричиняє викликає “стурбованість у геополітичному масштабі”.

Лідер партії “Європейська Солідарність”, п’ятий президент Петро Порошенко, сказав, що скасування санкцій проти російського газопроводу “Північний потік-2” є небезпечним сигналом для української влади про те, що потрібно активніше відстоювати національні інтереси України на міжнародній арені.

Він прокоментував звернення Верховної Ради до Конгресу США щодо продовження санкцій проти “Північного потоку-2”.

Президент Джо Байден заявив, що відмовився від нових санкцій США щодо проєкту газопроводу “Північний потік-2”, оскільки його майже завершено, а ці санкції нанесуть шкоди відносинам з Європою.

“Він майже завершений. Я вважаю, що вводити санкції зараз контрпродуктивно з точки зору наших європейських відносин”, – сказав Байден в коментарі ЗМІ.

До цього у Держдепартаменті заявили, що адміністрація Байдена накладе санкції на декілька дрібніших підприємств, які беруть участь у  проєкті, серед них деякі російські компанії та судна, які допомагали в будівництві трубопроводу.

“Адміністрація Байдена чітко дала зрозуміти, що газопровід “Північний потік-2” – це російський геополітичний проєкт, який загрожує енергетичній безпеці Європи й України, а також східній частині союзників і партнерів по НАТО. Ми продовжуємо вивчати інформацію про організації, які причетні до будівництва, і дали зрозуміти що компанії ризикують потрапити під санкції, якщо вони братимуть участь в “Північному потоці-2”, – сказав представник Держдепартаменту.