Любомир Остапів – фінансист, засновник соціального проекту фінансової грамотності українців “Сімейний Бюджет”. Партнер сервісу планування фінансового життя iPlan.ua.
Його друга книжка “Малюк та бюджет” – це огляд семінарів, курсів, книжок, мультиків, фільмів, історій на тему дитячих фінансів і підприємництва. Це розмови з українськими батьками різного достатку, яких об’єднали позитивний досвід у навчанні власних дітей і готовність його оприлюднити.
Коли розпочинати розмовляти з дітьми про гроші? Як краще давати кишенькові гроші? Як пояснити, що таке сімейний бюджет? Скільки і куди потрібно відкладати для якісної освіти? Як виховати свою дитину фінансово успішною?
Книжку випустило в світ видавництво Yakaboo Publishing, а “Букви” публікують уривок.
***
Багато читачів цієї книжки виросли в декаду занепаду Радянського Союзу (1980–1990) і в голодні українські 1990-ті роки.
Фінансові уроки на етапі “Учнівство” зводилися до виживання.
Іноді до карколомних історій успіху дикого капіталізму. У школах домінували лекції з односторонньою передачею даних “вчитель— учні”, а навчанням управлінню сімейним бюджетом навіть і не пахло. Компетенція школярів “Фінансова грамотність” з’явилась у реформі Нової української школи аж 2018 року. Не дивно, що зараз батьки навіть якщо і хочуть навчити фінансовій грамотності, то не знають як.
Намагання дати дітям максимум матеріальних речей, яких не мали ви, шкодить їхньому майбутньому фінансовому життю. Цитую героя епохи мого учнівства Брюса Лі: “Не купуйте дітям все те, чого ви не мали, краще навчайте їх тому, чого ви не знали. Речі зношуються, знання залишаються”.
Американський інститут сертифікованих бухгалтерів провів опитування батьків підлітків у 2012 році і отримав такі результати:
- 13% батьків зовсім не розмовляють зі своїми дітьми про гроші;
- 95% батьків вважають за краще розмовляти з дітьми про хороші манери та етикет, ніж про гроші;
- 82% почнуть розмову про ризики куріння в першу чергу.
Тема грошей чомусь за інтимністю на рівні з темою сексу. Після появи малюка хтось притримується версії по лелеку, який приносить дітей на світ. Однак лелека точно не приносить гроші! Потрібно попросити Святого Миколая з Дідом Морозом і Санта Клаусом, щоб і вони не носили.
Психологи не рекомендують створювати “магію” в темі персональних фінансів. Адже дітям у дорослому житті потрібні раціональні рішення щодо цієї теми.
Отже, банкомат— це не чарівна фабрика створення грошей. Досить швидко настає момент, коли варто пояснити принцип його роботи. Трохи пізніше у дитини з’явиться картка, з якої вона самостійно зніме гроші в банкоматі. Конструкції на кшталт “виростеш— дізнаєшся” не рекомендую, про це піде мова далі.
Гроші — всього лиш інструмент. У дитинстві цей інструмент може підсилювати ті цінності, які ми, батьки, хочемо бачити в наших дітях: допитливість, терплячість, скромність, щедрість, проактивність, винахідливість, наполегливість, довіра, оптимізм, уважність.
У нас, фінансових планерів, побутує приказка: “Покажи мені свій календар і свій бюджет. Після того я зрозумію твої істинні пріоритети”.
“Увімкнувши” тему грошей, ми можемо з неї переходити на багато інших життєво необхідних навичок. Наприклад, розвиток відповідального ставлення до природи (екологія) чи принципи спільного користування (економіка спільної участі).
У дорослому житті фінансова обізнаність захистить від багатьох проблем, особливо з кредитами та емоційними витратами.
У фінансово незалежної людини значно більше вибору та можливостей і часто більше цінного ресурсу— часу!
Ви читаєте ці рядки— тож готові почати розмову про гроші 🙂
10+1 ПРАВИЛО РОЗМОВИ ПРО ГРОШІ
Не ховайтеся від запитань дітей про гроші, а радійте їм. Це найсприятливіший навчальний момент. Навіть якщо запитання: “Чому ми не можемо собі цього дозволити?”.
Рон Лібер у своїй книжці “Як поговорити з дітьми про гроші” ділиться лайфхаком, як бути, коли запитання застало вас зненацька. Швидко запитайте у відповідь: “А чому тебе це цікавить?” Ваша головна мета — виграти хвилину, щоб підготувати якіснішу відповідь.
Додатковим бонусом є розуміння контексту виникнення запитання. Адже часто дитина просто прийшла за емоційною підтримкою, а не за цифрами чи бюджетами. А іноді їй просто вклали у вуха нісенітницю, яку вам легше спростувати, знаючи джерело викривленої інформації.
Почніть змалечку, у віці 4–6 років. Мені особливо сподобався приклад Яни Вуєвої, яка купила чотирирічному синові Марку гаманець, щоб він вчився поводитися з грошима.
Розповідайте історії. Бавтеся замість лекцій та теорії. Формально-наказові повчання батьків “дій так”, “іди туди”, “це потрібно” пролітають повз вуха малюків. У наступних розділах розповім вам про українські фінансові економічні ігри “Лісові Комерсанти” (6–12 років) і “Життєвий Капітал” (для підлітків і дорослих), які прийшли на заміну іграм “Монополія” та “Кеш Флоу”.
Щодо історій, то найкращий досвід — ваш і вашої родини.
Далі йдуть реальні люди з вашого кола, друзі та сусіди. І пам’ятайте: у вас завжди є змістовні мультики, фільми, книжки Сергія Біденка і дівчинка Кіра із псом на ім’я Мані.
Навчальний процес відповідно до віку дитини та її розвитку. У цій книжці я поділив діток на 4 групи: дошкільнята (4–6 років), школярі (7–12 років), підлітки (13–18 років) та молоді дорослі (19–25 років).
Як у немовлят є норми маси та зросту, так у процесі фінансової просвіти є очікування, що дитина має вміти і може зрозуміти у темі “Гроші”. Як і в немовлят, норми коливаються. Нормально буде плюс—мінус 1–2 роки в окремих випадках. Дивіться не тільки на параметр віку, а й на загальний розвиток вашої дитини, адже кожна маленька особистість індивідуальна.
Уникайте фінансових суперечок при дитині! Для малюка у батьків завжди ЄДИНА позиція щодо бюджету, доходів, витрат та “хочу/можна”. Знайдіть спосіб “прибирати фінансове сміття в домі” і не допускайте до нього дітей. Це важко в родині, але все у ваших руках.
Ще важче, якщо батьки розлучені. Є такі результати дослідження: якщо дітей втягують у нюанси, хто кому що винен, дитина починає прив’язувати гроші до батьківської любові. І маніпулювати. Тому, хоч як це й тяжко вам, мамо й тату, навчіться демонструвати одні й ті самі фінансові принципи у стосунках з дітьми.
Якщо дитина запитує саме вас, то “запитай тата” чи “запитай маму” НЕ варіант. Перечитайте перший абзац цього розділу ще раз і скористайтеся своїм шансом.
Уважно добирайте членів вашої команди фінансової грамотності. Уявімо, що ви почали розмови з дитиною про заробіток грошей і формуєте установки. Замість “гроші ростуть на деревах”, “тато — банкомат”, “мама — гаманець”, ваша версія — “як дбаєш, так і маєш”, “маленька праця ліпша за великі лінощі”, “під лежачий камінь вода не тече”, “щоб гроші рахувати, треба розум мати”.
І в цей же час дідусь чи бабуся, свідомо чи ні, транслюють інші переконання: “робота не вовк, в ліс не втече”, “від роботи коні дохнуть”. І розповідають російську казку про Ємелю-дурака, який лежав на печі, а потім виграв у лотерею щуку.
Звісно, ви не можете зовсім припинити спілкування з людьми інших поглядів. І погляньмо правді у вічі — ви не можете змінити представників старшого покоління. Однак вкрай важливо провести виховну бесіду з проханням транслювати ваші фінансові цінності. Або ж попросити їх оминати цю тему у розмовах із дитиною. Також можна дати їм прочитати “Малюк та Бюджет”.
Бюджет — навчальний інструмент управління грошима. Це НЕ інструмент стимулювати чемну поведінку чи карати за непослух! Діти помилятимуться у фінансових питаннях. Це частина навчання. У дорослому житті фінансові помилки коштують в рази дорожче. Але, прошу вас, НЕ змішуйте тему бюджету, оцінок у школі і поведінки вдома.
Витрачайте однакову кількість часу на розмови що з хлопчиками, що з дівчатками. Наприклад, кілька досліджень у США показали, що на тему інвестування з хлопцями говорять частіше, ніж з дівчатками. Дослідження засвідчують: у дорослому житті чоловіки впевненіше вкладають гроші і виявляють більше зацікавлення загалом до теми інвестування.
Виберіть вдалий момент для ілюстрації загального правила. Припустімо, що батьки домовилися зі школяркою про заощадження 20% від її доходів для купівлі конструктора Lego, про який вона мріє. І ось дівчинці на День ангела бабуся дарує 500 гривень. Варіантів розвитку подій два: відкласти 100 гривень (20% від 500) на купівлю або докласти всю суму, якщо раптом не вистачає саме стільки. Не варіант потратити всі 500 гривень на щось інше, бо це незапланований дохід. Інакше ви створите ризик необдуманих емоційних трат для бонусів дорослого життя.
Не обманюйте! Це погані цінності. І якщо брехню викриють, ви надовго зруйнуєте величезну довіру до ваших слів. Згаданий вище Дейв Ремсі вважає: ”НІ” — це завершене речення.
І у вас, як у батьків, є право його сказати, якщо ви цього хочете. Якщо є сили та натхнення, краще, звісно, пояснити дитині: “Ні, тому що…”.
Не соромтеся фрази “ми не можемо собі цього дозволити”, якщо дитина вже достатньо доросла, щоб розуміти раціональні аргументи. Не забудьте у складній ситуації, окрім пояснень, надати емоційну підтримку та запевнити, що все буде добре. І не обманюйте!