Спершу трохи передісторії. У 2015 році банк “Фінанси та кредит” Костянтина Жеваго було визнано неплатоспроможним та відкликано його ліцензію. Тоді дійшло навіть до оголошення підозри й самому Костянтину Жеваго, який встиг вчасно виїхати за межі України, де перебуває і досі. Жеваго й досі перебуває в розшуку за підозрою в розтраті та відмиванні коштів. І попри все це, олігарх-утікач продовжує спроби уникнути повернення боргів підконтрольних йому компаній.

Наприкінці 2020 року ПАТ “Білоцерківська Теплоелектроцентраль” спробувало оскаржити результати аукціону з продажу проблемних активів банку “Фінанси та кредит” (які продавались в пулі з активами “Дельта Банку” та банку “Надра”), мотивуючи свою ініціативу тим, що стартова ціна аукціону була заниженою. Позивач якось “забувся”, що оскаржуваний аукціон був уже третьою спробою ФГВФО отримати хоч якісь гроші за те, що лишилось від “Фінансів та кредиту” після “ефективного менеджменту” попереднього власника, і згідно з вимогами законодавства відбувався за голландською системою, тобто на зниження ціни, що нівелювало аргумент щодо заниження стартової ціни.

Однак у Господарського суду міста Києва логіка своя, і позов компанії з орбіти Костянтина Жеваго там задовольнили. Ринок NPL-активів присвиснув від такого повороту і завмер в очікуванні апеляції, оскільки подібна практика могла одним махом поставити на ньому хрест. Активи виведених з ринку банків і так дисконтуються на 90+% своєї вартості – через те, що їх надзвичайно складно стягнути після придбання прав вимоги, а заплатити за них потрібно одразу. Додайте до цього можливість оскаржити результати аукціону через компанію, яка навіть не намагалась взяти в аукціоні участь, і економічна привабливість такого бізнесу стане нульовою. Для нас це означає те, що повертати депозити вкладникам збанкрутілих банків ФГВФО буде коштом наших податків, а не з грошей, отриманих від продажу активів цих банків охочим.

На щастя, Північний апеляційний господарський суд трохи втихомирив порив команди Жеваго і рішення суду першої інстанції скасував, підтвердивши законність проведення аукціону та його результати. Однак не встигли висохнути чорнила на рішенні суду, як настав час для чергового епізоду протистояння.

Цього разу спір розгортається навколо аукціонів, проведених ДП “СЕТАМ”, а саме: лоту № 463050, за який вдалось отримати 13 657 950 гривень, та лоту № 464865, який переможець аукціону “оцінив” аж у 307 351 450 гривень. Однак виграти аукціон, запропонувавши найбільшу суму, – це одне, а от заплатити гроші – вже зовсім інше. І якщо з першим лотом все виявилось просто, гроші хоч і з запізненням, але надійшли на рахунки ДП “Сетам” та виконавця, відповідального за реалізацію активів, і в результаті будуть спрямовані для розрахунків з кредиторами, то з другим лотом очікується чергове шоу.

Щоб розуміти програму шоу, потрібно розібратись, про яке майно йдеться. Предметом аукціонів була київська нерухомість – нежитлові приміщення площею 187,7 кв. м, розташовані на вул. Саксаганського, 38, та майновий комплекс площею 6 715,8 кв. м (будинок готелю Свято-Микільського монастиря), розташований на вулиці Івана Мазепи, 11. Обидва ці об’єкти потрапили на аукціон після рішення Господарського суду Київської області, яким було визнано недійсними договори фінансової допомоги ПАТ “Росава” на користь ТОВ “ЗВ Ріелті”, на суму майже пів мільярда гривень, з яких неповернутими залишились 348 727 940 мільйонів гривень.

Окремого шарму такій щедрості додають два факти. Перший – фінансову допомогу ПАТ “Росава” надало менш ніж за рік до початку процедури банкрутства, тоді як Кодекс України з процедур банкрутства у статті 42 презюмує сумнівність майнових правочинів боржника, укладених за 3 роки до початку процедури банкрутства. Другий – обидві компанії (а разом з ними і третя, ТОВ “Преміорі”, якій ПАТ “Росава” передало права вимоги, тобто право отримати кошти за вищезгаданими договорами), входять до орбіти Костянтина Жеваго. Фактично відбулось перекладання кількох сотень мільйонів гривень з кишені в кишеню, заради уникнення розрахунків з кредиторами. Щоправда, такої винахідливості не оцінили суди ні першої, ні апеляційної інстанцій, в результаті чого майно ТОВ “ЗВ Ріелті” потрапило на торги – для подальших розрахунків з кредиторами ПАТ “Росава” отриманими від його продажу коштами.

На підставі рішень судів, якими визнали договори фінансової допомоги недійсними, було відкрито виконавче провадження № 63951504, в рамках якого і були виставлені на продаж об’єкти нерухомого майна, які належали ТОВ “ЗВ Ріелті”.

Тут закінчується передісторія і починається найцікавіше, оскільки сплачувати вартість другого лоту, а це ні багато ні мало – 307 351 450 гривень, пан Жеваго явно не збирається. Спершу ТОВ “ЗВ Ріелті” побігло визнавати себе банкрутом, після чого – звернулось до суду з вимогою заборонити реалізацію нерухомого майна в рамках вже відкритого виконавчого провадження № 63951504.

Однак Господарський суд міста Києва вказав юристам пана Жеваго на те, що виконавче провадження було розпочато до того, як ТОВ “ЗВ Ріелті” оголосило себе банкрутом, і відмовився зупиняти продаж згаданих об’єктів.

Другою спробою уникнути сплати боргів була скарга на дії державного виконавця – начебто він протиправно не зупинив продаж майна ТОВ “ЗВ Ріелті”, щодо якого було розпочато процедуру визнання банкрутом. Суд знову відмовився задовольняти скаргу Товариства, вказавши, що нерухоме майно за лотами № 463050 та № 464865 було виставлене на продаж до початку процедури банкрутства ТОВ “ЗВ Ріелті”.

Це не остудило запалу юристів Костянтина Жеваго, і в роботу пішла заява до Господарського суду міста Києва, подана ще однією компанією з його орбіти – ТОВ “ФК Фінтакт”.

Позивач вимагає забезпечення позову до його подання, очевидно, шляхом заборони вчинення дій щодо нерухомого майна, яке є предметом лоту № 464865 – майнового комплексу площею 6 715,8 кв. м, розташованого на вулиці Івана Мазепи, 11. Логіка такої вимоги проста – майно “зависне в повітрі” на невизначений час, не потрібно буде сплачувати 300 мільйонів гривень за те, що і так вважаєш своїм, ще й не доведеться ризикувати 12 мільйонами гривень гарантійного внеску, які будуть втрачені, якщо до 19 травня 2021 року переможець аукціону ТОВ “Перфом Стандарт” не сплатить свою ставку та передбачену законом винагороду організатору торгів.

До слова, ТОВ “Перфом Стандат” існує трохи більше року – з лютого 2020-го. Зі статутним капіталом у розмірі 15 000 гривень і керівником, яка до того займалась торгівлею та ремонтом комп’ютерів як ФОП, а не будівництвом та наданням в оренду нерухомого майна (види діяльності ТОВ “Перфом Стандарт”) – перемога в аукціоні на суму понад 300 мільйонів гривень є показником чудового стану бізнес-клімату в нашій країні (сарказм). Цікаво буде поглянути і на формального власника компанії, яка починала з 15 тисяч гривень і за рік існування змогла дозволити собі покупку на третину мільярда.

Згідно з ЄДР, єдиним власником ТОВ “Перфом Стандарт” є Інна Вікторівна Прилепко. Інформації про неї небагато, однак у липні 2020 року людину з таким самим прізвищем, іменем та по батькові вітала газета ПАТ “АвтоКрАЗ”, де вона працювала на посаді заступника начальника відділу охорони навколишнього середовища.

Нізащо не вгадаєте, з ким пов’язаний “АвтоКрАЗ”! Раптом що, ось вам одна, дві, три підказки.

А якщо без сарказму, то в ДП “СЕТАМ” і самі чудово розуміють, з ким мають справу, доказом чого є відповідний допис на сторінці директора ДП Олександра Мамро у Facebook.

Що ж, якщо просять, то можна й простежити  за розвитком подій. Але значно цікавіше – знати, хто ці події створює. Саме час трохи познайомитися з юридичною командою пана Жеваго. Передусім слід віддати належне Анжеліці Вікторівні Лабунській, яка ще з 90-х працювала в структурах Костянтина Жеваго, була його помічницею у Верховній Раді IV скликання, а згодом і сама отримала депутатський мандат у складі “Батьківщини”. Не відстає й  її чоловік, Віктор Миколайович Барсук, колишній очільник компанії “Фінанси та Кредит Лекс”, а на сьогодні – старший партнер юридичної компанії EQUITY.

Однак “важкою артилерією” в команді Жеваго є подружжя Анни Огренчук та Андрія Довбенка. Пані Огренчук є керуючим партнером юридичної групи LCF, кандидатом юридичних наук (я знаю про кого ви зараз подумали!), членом Комісії з питань правової реформи при президентові України. Пан Довбенко – людина менш публічна, але значно більш впливова. Його “абсолютно не цікавить” Міністерство юстиції України, однак його чомусь вважають набагато важливішою фігурою в Мін’юсті, ніж міністр. А ще пан Довбенко непогано знає пана Богдана, того самого, що “казліна ти дурная”, ексочільник Офісу президента і “друга голова Володимира Зеленського” (до того, як Андрія Йосиповича зняли з плеча Володимира Олександровича).

Мабуть, найкращою ілюстрацією значущості пана Довбенка була поїздка Андрія Богдана на їхнє з пані Огренчук весілля у Франції – замість бути присутнім на заходах до Дня Незалежності, як і годилось би тодішньому очільнику Офісу президента. З іншого боку, “інвестиція” в квитки до Франції виявилася доволі  вдалою – час перебування в ОП для пана Богдана закінчився доволі швидко, на відміну від можливості демонструвати свій вплив навіть після відставки.

До слова, ще однією гостею на весіллі Андрія Довбенка та Анни Огренчук була Вікторія Василівна Джарти – суддя Господарського суду міста Києва, якій невдовзі доведеться розглядати ту саму справу щодо аукціону № 464865, на якому пан Жеваго, судячи з усього, “купив” майже 7 тисяч квадратів у центрі Києва сам у себе коштом своїх кредиторів і зовсім не налаштований платити. Погодьтеся, рівень інтриги щодо змісту рішення суду значно зріс…

З такою командою навіть трохи дивно, як пан Жеваго досі не відсудив собі взагалі все. Як би там не було, невдовзі нас чекає ще один судовий розгляд, в якому зацікавлений олігарх. Той самий, який попри кількарічну відсутність в Україні, перебування в розшуку й банкрутство його флагманських активів, зміг увірватися до ТОП-3 найбагатших людей України. І як це в нього виходить в часи, коли олігархат тремтить перед нестримною, як реформи, атакою Володимира Зеленського?