Про це повідомляють #Букви.

23 серпня 1939 року в Москві Третій Рейх підписав з СРСР договір про ненапад. У секретному додатковому протоколі передбачався розподіл сфер інтересів у Східній Європі, включно з балтійськими державами і Польщею. Пакт, укладений між двома тоталітарними режимами − комуністичним Радянським Союзом і націонал-соціалістичною Німеччиною, став безпосередньою причиною Другої світової війни.

Вже через тиждень, 1 вересня, Третій Рейх, а 17 вересня – Радянський Союз розпочинають бойові дії проти польської армії; уже 6 жовтня останні підрозділи польської армії капітулювали. Кордон між Німеччиною і СРСР пройшов “лінією Керзона”.

30 листопада 1939 року СРСР напав на Фінляндію. Як наслідок – 13 березня 1940 року у Москві було підписано мирний договір, за яким кордон СРСР на Карельському перешийку, в районі Ленінграда і Мурманської залізниці, пересунуто в бік Фінляндії і на північний захід з 32 до 150 км. У такий спосіб до СРСР відійшли деякі острови у Фінській затоці, а також утворилася ділянка кордону СРСР із Норвегією.

Восени 1939 року Естонія, Латвія та Литва під загрозою окупації уклали з СРСР договори, відповідно до яких на території цих країн розмістили радянські військові бази.

17 червня 1940 року СРСР забажав від Естонії, Литви та Латвії зміни керівництва та введення додаткового контингенту своїх військ. Завдяки активній підтримці з Москви, в Естонії, Латвії та Литві одночасно відбуваються державні перевороти. До влади прийшли уряди, прихильні до СРСР, які проголосили створення радянських республік. На початку серпня 1940 року країни увійшли до складу СРСР.

28 червня− 3 липня 1940 року Червона армія здійснила військову операцію для примусової передачі Королівством Румунія Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР.

2 серпня 1940 року з частини захоплених земель, а також території Молдавської АРСР, створена Молдавська Радянська Соціалістична Республіка. Північна Буковина і Південна Бессарабія увійшли до складу Української РСР.

Вже 22 червня 1941 року німецькі війська порушили договір з СРСР про ненапад. Розпочалась війна між колишніми союзниками – Німеччиною та СРСР – яку у Росії й досі називають “Великою вітчизняною війною”.

Менш ніж через місяць, 12 липня 1941 року, СРСР та Велика Британія у Москві підписали угоду про спільні дії проти Третього рейху.

1 січня 1942 року у Вашингтоні підписано Декларацію про військовий союз проти Гітлера. Тоді її підписали 26 держав, хоча, фактично, проти Гітлера воювали Велика Британія з домініонами, СРСР і США.

Найактивнішу участь у війні проти нацистської Німеччини брали війська СРСР. За підтримки союзників їм вдалось перейти у контрнаступ, і 3 червня 1943 року Німеччина почала втрачати завойовані раніше території.

Такий розвиток подій змусив союзників-антигітлерівців розпочати перемовини щодо подальшого ведення війни та подолання наслідків бойових дій на звільнених територіях. Цим обговоренням були присвячені Тегеранська (28.11–1.12.1943), Ялтинська (4 – 11.02.1945) і Потсдамська (17.07.–2.08.1945) конференції.

8 травня 1945 року представники німецького головнокомандування на чолі з генералом Кейтелем підписали акт про беззастережну капітуляцію збройних сил Німеччини. Однак бойові дії проти окремих підрозділів Третього Рейху на території Європи тривали ще до кінця травня.

Капітуляція та завершення війни на території Європи все ж не зуміли змусити Японську Імперію відступити від бойових дій.

Як наслідок – 6 серпня 1945 року на Хіросіму, а через три дні – на Нагасакі американці скинули атомні бомби: міста було фактично стерто з поверхні землі.

8 серпня СРСР оголосив війну Японській імперії, а 9 серпня почав наступ. Радянські та монгольські війська розгромили японську Квантунську армію протягом двох тижнів.

2 вересня о 9:02 за токійським часом на борту американського лінкора “Міссурі” підписано акт про беззастережну капітуляцію Японської імперії, хоча бойові дії з окремими підрозділами Квантунської армії тривали до 10 вересня.

Загалом у Другій світовій війні взяла участь 61 країна світу, а це − 80% людства. До армій країн-учасниць війни було залучено понад 110 мільйонів солдатів.

Загальні втрати військових та цивільного населення під час війни, за різними даними, становили від 50 до 75 мільйонів людей.

Україна у Другій світовій війні

Загальна кількість мобілізованих з території України за роки війни до Червоної армії становила близько 7 мільйонів. Кожний другий з них загинув, а кожний другий із тих, хто вижив, повернувся інвалідом.

Крім Червоної армії, вихідці з України воювали в арміях Польщі (120 тисяч), США (80 тисяч), Канади (45 тисяч), Франції (5 тисяч).

Сотні тисяч українців боролися проти нацистів у лавах партизанів та повстанців. Семеро українців були командувачами фронтів і армій, 200 – генералами.

Понад дві тисячі українців за героїзм під час боїв отримали найвищу нагороду в СРСР – звання Героя Радянського Союзу.

У 1944 році кожен третій військовослужбовець Червоної армії був вихідцем з території України. У піхотних частинах і з’єднаннях 1–4 Українських фронтів українці становили 60–80%.

Під час гітлерівської окупації із нацистами у тилу боролися українські партизани і вояки УПА.