З нагоди річниці до дня народження художниці #Букви розповідають про її життєпис та мистецтво.

Марія народилася 12 січня 1909 року в селі Болотня в Київській області. Примаченко захоплювалася вишиванням, проте найбільше тяжіла до малювання. Попри погіршення фізичного здоров’я на тлі поліомієліту в дитинстві, мисткиня продовжувала творити.

Річ у тім, що на той час смертність захворювання становила — 90%.

Мати Марії — Параска Василівна була майстринею-вишивальницею, а батько Оксентій Григорович — теслею.

Художницю запросили вивчати живопис в Центральній експериментальній майстерні при Київському музеї українського мистецтва.

Марію одразу прийняли до майстерні: “…там дівчата сидять, малюють. Ой, Боже мой! Такі гарні краски. Я і кажу – дайте мені бумаги і красок. Взяла і зразу рушник намалювала. Вони листок забрали і дали другий, усі дивляться, а я тільки краски бачу та білу-білу бумагу, такої раніше і не бачила. Підійшов директор, подивився на мої малюнки і каже: “Бачиш, який я високий, а з тобою я ще вище став. Берем її. Ведіть її до кімнати отдихать”, — розповідала Примаченко.

Її талант не залишився непоміченим. У 1936 році Марія отримала окрему залу для картин на I Республіканській виставці народної творчості.

Витвори Примаченко показували на експозиціях у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі та Празі. Зокрема, в 1937 році на міжнародній виставці у столиці Франції вона здобула золоту медаль.

На картинах Марії зображені звірі, образи фантастичних чудовиськ та птахів, язичницькі, космічні мотиви та природа, яка надихала її на творчість, бувши джерелом ідей.

— Чому на ваших картинах немає людей?

— Як це нема? Вони і є люди…

— Де ж там люди?

— Люди там завжди є. Це – я…

За словами дослідників творчості Примаченко, художниця поєднала малюнок та живопис, а її роботи можна умовно поділити на сюжетні, знакові та ритміко-орнаментальні.

Тематика картин українки обертається навколо боротьби добра і зла. До прикладу, добрі птахи й звірі зображувалися яскравими, осяяні фарбами, а злі — темними, приглушеними.

Визначною нагородою для Марії була Державна премія України імені Тараса Шевченка, яку вона отримала за цикл “Людям на радість” у 1966 році.

Чарівна казка в музиці злилася…

З картин зійшов чудний мрійливий світ.

Смішні, а інколи – сумні

Всі звірі так на диво схожі.

Пташки прозорі, неземні.

Крізь полотно звучить незрима пісня —

То гімн красі вкраїнської землі.

Її талант — творіння Боже,

Її душа — незвичні кольори

— Софія Куць “Присвята Марії Примаченко”.

Художниця була заміжня, ще до початку Другої світової війни. Примаченко вийшла заміж за військового Василя Маринчука. Втім, після початку війни чоловік так і не повернувся додому. У пари народився син Федір, який з роками також став художником.

Останні роки Примаченко була прикута до ліжка. Втім, померти не боялася: “За мною не плачте, я не пропаду на тому світі. У мене там теж буде робота”.

Незадовго до спочину Марії наснився сон: “Приснилося мені, неначе я на небі та так там гарно, яскраво, весело. Дивлюсь – стоїть стіл, а на ньому ватман і краски. І голос мені говорить: “Малюй”. А я питаю: “А вихідні у вас є?” — мені кажуть: “Нема”.

Померла мисткиня 18 серпня 1997 року. Нині похована у рідному селі Болотня.

Наприкінці серпня 2022 року її посмертно нагородили відзнакою “Національна легенда України”.

Президент України Володимир Зеленський зазначив, що нагороду започаткували у 2021 році, але вона має важливе значення, адже у такий спосіб належно вшановують талантів, геніїв та героїв.

Крім того, 5 травня 2022 року її картину “Квіти виросли коло четвертого блока” продали, а кошти із благодійного аукціону передали на потреби Збройних сил України.

Згодом у вересні в столиці в ДП “Національний центр ділового та культурного співробітництва “Український дім” відкрилася виставка 14 картин, які вдалося евакуювати зі знищеної будівлі Іванківського історико-краєзнавчого музею в Київській області, що постраждала внаслідок російської окупації.

Творіння врятували працівники музею разом з місцевими, які зберігали таємницю до деокупації області.

Також під час заходу громадськості представили два архітектурних проєкти. Йдеться про відновлення музею в Іванкові та створення мистецької резиденції в селі Болотня, де залишився будинок Марії.