Про це #Буквам повідомили побратими полеглого військового.

Дмитро Миколайович Сербін народився 7 травня 1973 року й виріс у Києві. Свій професійний медичний шлях Дмитро почав ще задовго до початку навчання у Національному медичному університеті імені Богомольця у 1995 році. Спочатку працював санітаром на станції швидкої медичної допомоги у столиці, а пізніше — виїзним фельдшером.

Після закінчення університету та інтернатури працював виїзним лікарем, а отримавши бажану спеціалізацію з кардіології, продовжив надавати медичну допомогу вже як лікар-кардіолог. З 2011 року Дмитро працював у відділенні кардіологічної реанімації Олександрівської клінічної лікарні Києва, де лікував пацієнтів з найскладнішими діагнозами.

“Дмитро Миколайович був не лише чудовим професіоналом своєї справи, він був надією пацієнтів та запорукою впевненості їх рідних — за що його часто іменували “Чарівний лікар”, а колеги захоплювались та надихались роботою Дмитра”, — зазначили побратими.

Сербін вдало та органічно поєднував важку лікарську працю зі своїми численними захопленнями. Весь спектр особистих якостей Дмитра доповнювала спортивна пристрасть та кар’єра в американському футболі. Від самого початку спортивного шляху Дмитра кожен його вихід на поле під номером “88” супроводжувався шквалом оплесків.

Дмитро був майстром спорту, членом Національної збірної України з американського футболу, здобув звання 6-разового чемпіона України, 4-разовий володар титулу “Найкращий гравець України”, чемпіон Угорщини, віцечемпіон Румунії, чемпіон Балтійської Ліги та найкращий WR України всіх часів. 

З початком повномасштабної війни Дмитро спочатку виконував обов’язки завідувача відділення кардіологічної реанімації, вміло організовував робочий процес у найскладніший період російського вторгнення, а невдовзі ухвалив рішення вступити до лав Національної гвардії України, де займався евакуацією та наданням допомоги пораненим, разом зі своїм підрозділом перебував на найбільш напружених передніх ділянках фронту.

“Док” без відпочинку продовжував рятувати життя, як робив це і в мирний час, завжди був готовий прийти на допомогу й допомагав, попри всі труднощі. 

На церемонію прощання з полеглим прийшла надзвичайно велика кількість людей не тільки з України, але й з-за кордону. 

Слава воїнам, які захищали й захищають нашу країну, попри всі загрози! Кожен з них має окреме місце в наших серцях. Вічна памʼять полеглим за перемогу і незалежність Батьківщини!

Також колеги та друзі Дмитра створили петицію щодо присвоєння йому звання “Героя України”, адже він цього заслуговує.

• У бою з окупантами, захищаючи Україну неподалік Бахмута Донецької області, загинув військовослужбовець з Івано-Франківська та колишній журналіст “Суспільного” Сергій Силкін.
• У столиці, в районі метро Дорогожичі, з’явився новий стінопис, який присвятили загиблому бійцю окремого полку спеціального призначення “Азов” Володимиру Старикову на псевдо “Рудий”.
• На війні, захищаючи українську державу, загинув 44-річний мешканець села Прутівка (Івано-Франківська область), військовий Віталій Іванович Дзиндзя.