#Букви розповідають, як це було.

Преамбула документа

“Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах”.

Територія України в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. Також позначалося виключне право українського народу на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Також Верховна Рада проголосила право України на власні збройні сили, внутрішні війська, органи державної безпеки.

Передумови прийняття

В кінці 1980-х радянська імперія стала розпадатися. Навесні 1990 року незалежність проголосила Литва. Близькі до цього були Латвія та Естонія. 12 червня державний суверенітет задекларувала РРФСР. Цей документ дав початок протистоянню між керівниками СРСР і РРФСР Михайлом Горбачовим і Борисом Єльциним (тоді головою Верховної Ради Російської Федерації). Горбачов зосередився на нейтралізації головного опонента – події в Україні для нього відійшли на задній план.

В Україні в той час створили Народний Рух України за перебудову – все більше організацій виступали за свободу і незалежність. На кінець 1990 року в Народний Рух України зареєстрували близько 3 мільйонів людей.

У березні 1990 року відбулися перші альтернативні вибори (коли в бюлетень для голосування включено більше одного кандидата) до Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання, яка увійшла в історію як Верховна Рада України демократичного скликання. У Верховній Раді Української РСР склалися сприятливі умови для прийняття декларації. 9 липня 1990 року лідер республіканських комуністів Володимир Івашко склав повноваження глави Верховної Ради Української РСР. Це деморалізувало комуністичну більшість.

Як готувався документ

З 28 червня до 11 липня 1990 року у Верховній Раді УРСР йшло обговорення проєктів декларації. Їх було 12: офіційний від президії, від депутатської групи “За радянську суверенну Україну” і дев’ять від опозиції, в тому числі авторські, наприклад, Сергія Головатого у співавторстві з Євгеном Тимченком (тоді старший науковий співробітник Інституту держави і права), а також народорадівців Степана Хмари, Сергія Семенця, Тетяни Яхеєвої, Івана Валені, групи депутатів у складі Лариси Скорик, Івана Зайця, Володимира Івасюка, а також варіант лідера республіканців Левка Лук’яненка.

Готували офіційний проєкт декларації дві групи – Тимчасова комісія, створена президією Верховної Ради (керівник – Сергій Дорогунцов), і Комісія Верховної Ради з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (керівник – Микола Шульга).

Зрештою за основу декларації прийняли проєкти депутата-народорадівця Сергія Головатого і президії Верховної Ради.

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР, “виконуючи волю українського народу до побудови вільної незалежної держави”, схвалила Декларацію про державний суверенітет України. З 384 депутатів, зареєстрованих в залі, “за” проголосували 355 осіб, “проти” – 4, утримався – 1, інші – не брали участі в голосуванні.

Декларація про державний суверенітет України стала основою для “Акта проголошення незалежності України”, прийнятого Верховною Радою 24 серпня 1991 року.

Варто зазначити, що вперше День Незалежності Україна відзначила саме 16 липня 1991 року.