Анджеліна Джолі, відома голлівудська акторка та активістка, під час церемонії нагородження Trophée Chopard на Каннському кінофестивалі вшанувала пам’ять митців, які стали жертвами воєн та конфліктів. У своїй промові вона зокрема згадала українську письменницю Вікторію Амеліну, а також інших талановитих особистостей, які загинули внаслідок насильства.

«Ми не наївні, – зазначила Джолі. – Багато митців у світі позбавлені свободи та безпеки, щоб ділитися своїми історіями. Серед них – Фатіма Хассуна, вбита в Газі, Шаден Гардуд, загибла в Судані, та Вікторія Амеліна, вбита в Україні. Це лише кілька з багатьох, хто мав би бути тут з нами».

Акторка підкреслила, що суспільство має неоплатний борг перед цими людьми, які ризикували своїм життям, щоб ділитися своїм досвідом. «Ми в неоплатному боргу перед усіма, хто ризикує своїм життям, адже вони допомагають нам навчатися та еволюціонувати», – додала вона.

Джолі також акцентувала на унікальній здатності кіно долати кордони, проникати в особисті історії та викликати емпатію. Вона наголосила на важливості доступності політичного та соціального кіно для широкої аудиторії.

Під час церемонії Джолі вручила нагороду Trophée Chopard двом молодим талантам – французькій акторці Марі Коломб та британському актору Фінну Беннетту, відзначаючи їхній внесок у світовий кінематограф.

Нагадаємо, що 30 квітня 2022 року Джолі відвідала лікарню для дітей, постраждалих від обстрілів, а також центр для молоді з інвалідністю в Україні. Її візит був приватною гуманітарною місією, спрямованою на допомогу дітям, які постраждали внаслідок війни.

Вікторія Амеліна: життя та спадщина

Вікторія Амеліна – українська письменниця, фіналістка премії Джорджа Орвелла 2025 року. Її дебютний роман “Синдром листопаду, або Homo Compatiens” вийшов у 2014 році і отримав позитивні відгуки критиків. У 2015 році вона видала дитячу книгу “Хтось, або Водяне Серце” та роман “Дім для Дома”.

Амеліна була засновницею Нью-Йоркського літературного фестивалю в Донеччині, активно брала участь у правозахисних ініціативах та документувала воєнні злочини. Вона також написала передмову до щоденника закатованого волонтера Володимира Вакуленка.

У червні 2023 року Вікторію обрали для письменницької резиденції Harriman у Парижі, де вона планувала працювати над книжкою про свідчення злочинів Росії. У березні 2024 року вона отримала Премію Норвезької асоціації письменників за свободу слова разом із Салманом Рушді.

На жаль, Вікторія загинула 1 липня 2023 року в лікарні Дніпра внаслідок російського ракетного обстрілу Краматорська, отримавши важкі поранення під час зустрічі з журналістами.

У 2024 році посмертно вийшов її поетичний дебют “Свідчення”. У 2025 році американське видавництво St. Martin’s Press опублікувало її нонфікшен “Looking at Women, Looking at War”, який став фіналістом премії Джорджа Орвелла 2025 року.