Джерело: The Washington Post

До прикладу, рішення президента минулого місяця допомогти Україні отримати винищувачі F-16 стало ще одним перетином російської “червоної лінії”, яка, за словами Путіна, змінить війну та втягне Вашингтон і Москву в прямий конфлікт.

Попри апокаліптичні застереження Кремля, Сполучені Штати поступово погоджуються розширити український арсенал ракетами Javelin і Stinger, ракетними установками HIMARS, передовими системами протиракетної оборони, безпілотниками, гелікоптерами, танками M1 Abrams і, незабаром, винищувачами четвертого покоління.

Американські офіційні особи кажуть, що основною причиною ігнорування погроз Путіна є динаміка, яка збереглася з перших днів війни: президент Росії не виконав обіцянок покарати Захід за постачання зброї Україні.

Його блеф додав лідерам США та Європи більшої впевненості у тому, що вони можуть продовжувати робити це без тяжких наслідків, але до якої міри – залишається однією з найнебезпечніших невизначеностей у конфлікті.

“Росія стільки разів знецінювала свої “червоні лінії”, кажучи, що певні речі є неприйнятними, а потім нічого не робила, коли вони відбувалися. Проблема в тому, що ми не знаємо фактичної “червоної лінії”. Це в голові однієї людини, і це може змінюватися з дня на день”, – сказав Максим Саморуков, експерт з Росії Фонду Карнегі.

Представники США кажуть, що управління ризиком ескалації залишається одним із найскладніших аспектів війни для Байдена та його зовнішньополітичних радників. Вирішуючи, які нові системи озброєнь надати Україні, вони орієнтуються на чотири ключові чинники, – повідомили чиновники.

“Їм це потрібно? Чи можуть вони цим скористатися? У нас це є? Якою буде відповідь Росії?”, – сказав високопосадовець Держдепу на умовах анонімності.

Він сказав, що небажання Росії вжити заходів у відповідь вплинуло на обчислення ризиків держсекретаря США Ентоні Блінкена, ключової довіреної особи Байдена, який є впливовим голосом, що заохочував адміністрацію та союзників США надавати більше для підтримки України.

“Ви враховуєте це під час прийняття рішень. Ми зробили це – не було ескалації чи відповіді – чи можемо ми зробити наступне? Ми постійно зважуємо ці фактори, і це стає найважчим рішенням, яке ми маємо зробити”, – сказав посадовець.

Як і Блінкен, радник Білого дому з національної безпеки Джейк Салліван також вважає, що переваги постачання більш смертоносної зброї Україні переважають ризики ескалації, і активно працював з європейськими союзниками щодо надання Україні F-16, – сказав посадовець Білого дому.

Адміністрація жонглювала цими занепокоєннями на тлі шуму з боку українців і “яструбів” у Конгресі, розчарованих поступовим підходом, і котрі прагнуть, щоб Байден рухався швидше, надсилаючи більш передове обладнання на поле бою на тлі жорстокого нападу Росії.

На початку вторгнення Росії, в лютому минулого року, Путін попередив, що будь-яка країна, яка спробує “перешкодити” його силам, “повинна знати, що відповідь Росії буде негайною і призведе до наслідків, яких ви ніколи не бачили в історії”.

У міру того, як війна затягнулася, попередження Путіна та його підлеглих стали ще більш пафосними: погрожували ядерними відповідями, якщо Росія зіткнеться з невдачами на полі бою.

“Якщо Росія відчує загрозу своїй територіальній цілісності, ми застосуємо всі наявні в нашому розпорядженні засоби захисту, і це не блеф”, – заявив Путін у вересні минулого року.

Дмитро Медведєв, який є заступником голови ради безпеки Путіна, був більш відвертим у січні. “Поразка ядерної держави у звичайній війні може спровокувати ядерну війну”, – сказав він.

У той час, як Путін кинув виклик Сполученим Штатам – зупинивши участь у критично важливому договорі про контроль над озброєннями, ув’язнивши репортера Wall Street Journal Евана Гершковича та спостерігаючи за рішенням суду засудити зірку WNBA Брітні Ґрінер до дев’яти років тюремного ув’язнення, а потім наполягав на обміні на відомого торговця зброєю — він не накинувся військово на Вашингтон чи його союзників.

Але західні чиновники усвідомлюють, що це не означає, що він ніколи цього не зробить, особливо в умовах ескалації конфлікту.

30 травня безпілотники завдали ударів по районах Москви, і один з російських політиків назвав це найгіршою атакою на столицю з часів Другої світової війни.

Україна заперечує свою причетність до таких ударів на материковій території Росії, а адміністрація Байдена заявила, що не дозволяє та не заохочує українські напади в Росії. Але Київ, схоже, задоволений тим, що російські цивільні особи відчувають страхи, з якими українці живуть понад рік, оскільки їхні населені пункти зазнають невпинних російських ракетних і безпілотних атак.

За словами офіційних осіб США, можливим поясненням небажання Путіна вдарити по Заходу є скорочення російської армії.

“Здається, не в їхніх інтересах вступати зараз у пряму конфронтацію з НАТО. Вони не в змозі це зробити”, – сказав високопосадовець США.

Генерал Марк Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, підрахував у нещодавньому інтерв’ю Foreign Affairs, що Росія втратила 250 000 армійців убитими і пораненими від початку повномасштабного вторгнення – приголомшливі втрати для будь-якого конфлікту.

Путін замінив їх на полі бою, сказав Міллі, але резервістами, які “погано керовані, погано навчені, погано оснащені, погано забезпечені”.

У міру того, як кількість смертей росіян зростає, Путін змінив свої військові цілі: від захоплення контролю над Києвом і обезголовлення уряду президента України Володимира Зеленського до контролю та анексії територій на сході та півдні України.

Проте офіційні особи США залишаються обережними щодо того, що Росія, яка має найбільший у світі ядерний арсенал, може загострити – в Україні чи деінде.

Минулого року на тлі загострення занепокоєння щодо того, що Росія розглядає можливість розгорнути ядерну зброю, високопоставлені чиновники Державного департаменту приватно попередили Москву про наслідки цього – повідомлення, за якими врешті послідували публічні попередження.

Оскільки адміністрація Байдена зважила такі ризики, українські лідери, включаючи Зеленського , публічно висловили своє занепокоєння. Удаване сповільнення та затримка, як вони стверджували, продовжили кровопролиття, перешкоджаючи здатності України перемогти російську армію та змусити припинити війну.

Республіканські “яструби” в Конгресі тим часом заявили, що загроза російської ескалації навіть не повинна розглядатися. Представник Майкл МакКол з Техасу, голова комітету Палати представників із закордонних справ, назвав адміністрацію Байдена “боягузливою” за те, що вона не надіслала ракетні системи великої дальності, відомі як ATACMS. Майже всю війну ця зброя займала перше місце в списку бажань України.

“Кожного разу, коли адміністрація відкладала надсилання Україні критично важливої ​​системи зброї, від “Стінгерів” до “HIMARS” і “Бредлі”, через побоювання російської ескалації, було доведено, що вони повністю й абсолютно помилялися”, – сказав він на початку цього року.

Всередині адміністрації Байдена Пентагон вважається більш обережним, ніж Білий дім або Державний департамент щодо надсилання складнішої зброї в Україну, але офіційні особи там заперечують, що страх перед ескалацією відіграє будь-яку роль у їхніх розрахунках.

Міноборони США зосередилося на тому, що потрібно Україні в будь-який конкретний момент, – сказав високопосадовець Пентагону. Він розповів про те, як Сполучені Штати еволюціонували – від надання протитанкових ракет, таких як Javelin, коли було ясно, що колони російської військової техніки вдеруться в Україну, до надсилання артилерії, коли війна переросла в криваву дуель, що ведеться з окопів, – і багато іншого, зокрема останні зобов’язання Заходу щодо танків і винищувачів F-16.

Перш ніж майже будь-яке західне озброєння чи обладнання можна буде передати підрозділам, які їх використовуватимуть, українські сили спочатку повинні навчитися працювати та підтримувати те, що вони отримують.

Наприклад, українські посадовці протягом місяців минулого року вимагали зенітно-ракетної системи Patriot вартістю мільярд доларів. Американські офіційні особи не поспішали їх передати, посилаючись на занепокоєння щодо навчання, обслуговування та вартості, але зрештою пом’якшилися в грудні – після того, як російські ракети неодноразово обстрілювали українську цивільну інфраструктуру.

Безперечно, готовність адміністрації Байдена перетнути “червоні лінії” Путіна зміцнила здатність України захищати себе та відвоювати території на сході та півдні. Однак залишається побачити, чи Путін і надалі дозволятиме Заходу кидати виклик його погрозам без наслідків.

“Певні “червоні лінії” існують … але оскільки у нас немає способу точно знати, що це таке, це створює ризик”, – сказав Олександр Габуєв, директор Євразійського центру Carnegie Russia у Берліні.