Лукашенко обговорив розвиток Полісся та водні ресурси Прип’яті

Початок річки Прип’ять у Ковельському районі Волинської області України. Далі водна артерія більшу частину свого шляху тече в Білорусі, але в Дніпро впадає вже в Київській області

За даними БЕЛТА

19 листопада Олександр Лукашенко провів нараду з чиновниками з приводу стратегічної програми розвитку білоруського Полісся до 2030 року. За даними офіційних джерел, реалізацією проєкту керуватиме Михайло Русий – представник президента в Брестській області.

Під час обговорення він звернув увагу на водні ресурси головної водної артерії регіону – річки Прип’ять, яка після перетину кордону з Україною впадає у Дніпро.

«Куди йдуть ці води? Було б добре, якби Україна використовувала дніпровські води повністю… Ці води йдуть у море. То чому ми сьогодні не думаємо, що цю воду потрібно «повертати назад», коли потрібно і куди потрібно»

– Олександр Лукашенко

За словами президента, керівники Гомельської області раніше пропонували повернутися до теми Дніпровсько-Бузьких каналів, і він доручив голові Гомельського облвиконкому Івану Крупку внести відповідну пропозицію.

«Коли він зробив цю пропозицію, у мене потемніло в очах. Бо у нас просто немає стільки грошей», – сказав Олександр Лукашенко.

Система каналів на Поліссі з’єднує Дніпро з річкою Віслою, котра впадає в Балтійське море. Згідно з архітектурно-економічним проєктом Е-40, який фінансово підтримував Європейський Союз, він міг би перевозити до шести мільйонів тонн вантажів щороку, але війна в Україні та розірвані економічні зв’язки між Білоруссю та Польщею зупинили його реалізацію.

Історія проєктів повороту водних потоків із Сибіру на південь сягає початку 1980-х років: ініціатива Радянського Союзу була зумовлена потребами водних ресурсів для сельського господарства Центральної Азії. Вона вимагала величезних фінансових вкладень, а також загрожувала екологічними наслідками для природи Сибіру. Врешті її зупинили після зміни політичної ситуації у СРСР за часів Горбачова.

Фраза «поворот сибірських річок» стала символом марнотратства радянської влади.

Контекст і наслідки

Ця історія демонструє важливість раціонального планування використання водних ресурсів та міждержавної кооперації, аби уникати повторення помилок минулого й зберегти водні цілющі ланцюги для майбутніх поколінь.

Не пропустіть інші новини: