Найчастіше смерть військових через “дружній вогонь” намагаються приховати або проігнорувати, бо тема залишається табуйованою в збройних силах.

Доброволець на Донбасі та з початком повномасштабної війни

Військовий контракт Дягілєва закінчився у 2018 році, після чого він повернувся до цивільного життя в Києві та працював кондитером. Утім через російське вторгнення він зранку 24 лютого 2022 року подзвонив матері і повідомив, що сам добровільно з’явився у Святошинський військкомат і записується в ЗСУ. Тоді селище Демидів біля Києва, де проживала Лариса Захарова, окупували росіяни, які стрімко просувалися до української столиці.

Побратими Михайла Дягілєва згадували, що у перші дні широкомасштабного вторгнення у Києві панували хаос і паніка: дехто тікав зі столиці, інші ж організовувались в загони ТрО, зводили саморобні барикади та отримували зброю для відсічі ворога. Один з військовослужбовців зазначив, що нормальної координації і зв’язку з цими загонами ТрО і ДФТГ (добровольчі формування територіальної громади) не було, тому люди часто на свій розсуд проводили перевірки транспорту і відкривали вогонь по “підозрілих” машинах або людях.

Серед людей сіялася паніка через “мітки на будинках” і “виявленні російські ДРГ”, через що почалось справжнє полювання на диверсантів. Інформацію розповсюджували й представники державних органів і силових структур. Тим часом Михайло Дягілєв чекав у Святошинському військкоматі можливості відбути до своєї військової частини, а направлення йому могли видати лише ввечері 26 лютого.

Група мобілізованих мала відправитись до в/ч А0799 (31-й окремий полк зв’язку імені гетьмана Михайла Дорошенка), але тоді почалась комендантська година. Близько 40 чоловіків з речами розмістились в мікроавтобусі “Богдан” та двоє інших рухались за ним на власному авто Renault Kangoo. Їм треба було подолати вісім кілометрів по прямій від військкомату на Святошин до вул. Юліуса Фучика.

“Ми запитали начальника військкомату, чи це нормально, що ми будем рухатись по Києву під час комендантської години? Він сказав, що все добре і про нас знають”, – згадує військовий, який разом з Михайлом Дягілєвим 26 лютого на автобусі відправився до військової частини.

Більшу частину дороги вони проїхали без проблем, але розпочалася стрілянина, коли мікроавтобус і легковик заїхали з вулиці Борщагівської на Повітрофлотський міст. Вогонь вели, ймовірно, з верхніх поверхів недобудованих хмарочосів елітного житлового комплексу “Манхеттен”.

Тоді всі пасажири лягли на підлогу, а легковик Renault став за ними. Двоє мобілізованих згодом вискочили з нього і заховались під мостом. За словами одного з мобілізованих Юрія обстріл тривав з декількох боків близько години.

Михайло Дягілєв вирішив завершити перестрілку, пов’язавши на руку український прапор, з яким пройшов АТО і який завжди брав з собою. Чоловік вийшов з автобуса та попрямував у бік блокпоста, закричавши: “Не стріляйте! Свої!”. Після цього пролунав смертельний постріл у спину і настала тиша. Тіло загиблого поклали в автобус, який дотягли до воріт військкомату, а його смерть оформили 27 лютого, коли туди потрапила карета швидкої допомоги. Михайло Дягілєв пролежав в автобусі три дні, поки його не поховали.

Лариса Захарова дізналася про смерть сина лише наприкінці березня від представника військкомату. У сповіщенні було написано, що її Михайло “трагічно загинув через недотримання порядку наближення до блокпоста”.

“Коли я пізніше прийшла у військкомат і назвала прізвище свого сина, мені відповіли: “А це той, що загинув, коли свої своїх перестріляли”, – не приховує обурення жінка. “Як це? Що це значить “свої своїх”? За що його вбили?”

Видання стверджує, що ДБР почало розслідувати цей інцидент 1 березня 2022 року. Справу порушили за ст. “Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень” (ч.5 ст.426-1 Кримінального кодексу). Утім підозрюваних досі не встановили, а в ДБР відмовились повідомити деталі розслідування, пославшись на “таємницю слідства”. Генштаб ЗСУ надіслав відповідь на запит, де було вказано, що відомості про загибель військовослужбовця Михайла Дягілєва “наразі відсутні”.

Масова стрілянина на станції метро “Берестейській”

“Там загинув мій син!” – не приховує обурення Марина Толкаченко.

Серед загиблих — її 21-річний син Роман Чумаченко, військовослужбовець 101-ї бригади охорони генштабу ЗСУ. Він з групою 20 військових 25 лютого 2022 отримали наказ повертатись з бойового чергування на Святошин до військової частини біля метро “Берестейська”. Стрілянина розпочалася під мостом на під’їзді до частини.

Охорона військової частини прийняла їх за ворога, відразу відкривши вогонь. Під час тієї бійні загинуло близько 40 українських військових, вісім осіб разом з 21-річним чоловіком загинули в автобусі.

У Генштабі ЗСУ відмовилися надати подробиці інциденту “аби не завадити слідству”, але факт “дружнього вогню визнали”.

“За результатом опрацювання інформуємо, що з метою з’ясування причин і обставин загибелі і поранення військовослужбовців 101-ї окремої бригади охорони генерального штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова командуванням частини було проведено службове розслідування”, — йдеться у відповіді.

2 травня 2022 року до прокуратури передали результати розслідування та було відкрито кримінальне провадження за статтею “перевищення повноваження військовими”. За даними BBC з власних джерел, троє керівників батальйону охорони київського військового містечка номер 27 “не організували належним чином управління і взаємодію між підрозділами” при обороні ввіреного об’єкту 26 лютого 2022 року. До бійні призвела “необережність” і “протиправна недбалість” вказаних осіб.

Підозрюваних не притягнули до кримінальної відповідальності, перевівши в інші підрозділи ЗСУ. ДБР відмовилось розкрити подробиці кримінального провадження.

“Friendly fire” на Оболоні

Один з трагічних випадків зафіксували в Оболонському районі, де протягом 24-28 лютого влада повідомляла про виявлення російських ДРГ. Вони нібито захопили українську військову техніку і рухалися у напрямку центру Києва. За даними видання, найбільших втрат через “вогонь по своїх” зазнавала 72-й окрема механізована бригада, яка відповідала за оборону Києва. Підрозділи бригади переміщалися по столиці, бо прямували на бойові позиції.

Один з ексвійськових 72-ї ОМБр розповів, що йому відомі щонайменше три випадки “дружнього вогню”: на площі Шевченка, на Оболонському проспекті і на проспекті Степана Бандери. В останньому випадку він був безпосереднім учасником події.

Вдень 26 лютого 2022 року військовий та інші мобілізовані їхали на тентованій вантажівці ГАЗ-66 по проспекту Бандери. Їхнім завданням було рухатися в сторону села Демидів. Під час повороту на вулицю Богатирську вантажівка проїхала повз поліцейський автомобіль з ввімкненими мигалками та відразу потрапила під вогонь. Один з військових загинув одразу, а старший групи отримав поранення ноги.

“Це все був безлад перших днів, хаос. Не було нормального зв’язку, нормальної взаємодії між різними підрозділами”, — пояснює він причини. “Плюс масова і безконтрольна роздача зброї”.

Схожа ситуація трапилася 25 лютого на Оболонському проспекті, коли бронемашина переїжджала легковий автомобіль, тікаючи від обстрілу. Згодом її та ще дві інші військові вантажівки зупинили, а всіх, хто у них був, вбили. Тоді радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко заявляв, що “диверсанти, які заїхали на раніше захоплених машинах ЗСУ, і переодягнуті у форму українських військових, розстріляні та знешкоджені!”.

Анонімне джерело вважає, що скоріш за все загиблими є військові ЗСУ, які рухались на зенітно-ракетних комплексах “Стріла” на бойові позиції. Вони потрапили під вогонь інших українських силовиків і почалась “паніка”.

“Був відкритий вогонь і йому (водію ЗРК. – Ред.) довелося якнайшвидше виїжджати із зони ураження, – пояснює військовий ситуацію з наїздом на легковий автомобіль. “У людей тоді просто почалась істерія і це її результат”.

Ексвійськовий 72-ї ОМБр має великі сумніви чи були тоді ДРГ у столиці взагалі, бо, за його словами, “лінія фронту вже на той час стабілізувалась за декілька десятків кілометрів від Києва біля Демидова і Ірпеня”.

Прориватися в центр столиці? Для чого? Хіба якби вони були б смертниками”, — сказав він.

Щодо інформації про загибель українських військових 72-ї ОМБр на Оболоні 25-26 лютого 2022 року у Генштабі заявили, що нині не мають відомостей.

Лише глава СБУ Василь Малюк публічно торкався теми “дружнього вогню” під час інтерв’ю про роботу спецслужби на початку вторгнення.

“В столиці тоді (в перші дні вторгнення, – Ред.) почався частково хаос – в тому числі і “дружній вогонь”. Ми були змушені терміново ухвалювати управлінські рішення, аби все працювало як оркестр”, – розказував він в інтерв’ю “Інтерфакс-Україна” в жовтні 2022 року.

Британські аналітики з Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), які наприкінці березня 2023 року оприлюднили звіт про війну в Україні, підкреслили, що випадки “дружнього вогню” в Києві на початку війни були зокрема наслідком “параної”. Її вдалося досягти через російські інформаційні атаки на українське суспільство.

Виданню BBC декілька офіцерів ЗСУ заявили, що готові розповісти більше подробиць про жахливі наслідки “friendly fire” в Києві, але лише після завершення війни.