Про це пише американське видання The New York Times.

Посеред соснового лісу недалеко від української столиці йде тренувальний бій. Командири вигукують накази. З-поміж дерев проглядаються постаті у камуфляжі. Солдат падає на землю та кличе на  допомогу. 

Його крик слугує сигналом для 25-річної Анастасії Білошицької, яка, опинившись на лінії вогню, повзе по багнюці з похідною аптечкою. “Натреновані люди не панікують”, – каже Настя. 

Білошицька одна з тисяч цивільних українців, що записалися на тренінги з бойової підготовки, які проводяться урядом та громадськими напіввійськовими обєднаннями. 

Подібні програми є частиною стратегічного плану оборони країни на випадок потенційного вторгнення Росії, якщо українські військові сили виснажаться та знадобиться цивільний супротив для продовження боротьби.

Наразі нема ознак того, що президент Росії Володимир Путін вже прийняв рішення про наступ. Однак, українське військове командування визнає, що регулярні військові підрозділи мають мало шансів йому протистояти, якщо він усе ж відбудеться.  

Україні уроком послугували війни, які останні два десятки років вели США в Іраку та Афганістані – там місцеві партизани чинили доволі тривалий опір  у протистоянні з набагато потужнішою військовою силою американців.

Подібні навчання для цивільних спираються на досвід військових стратегій Швейцарії та північноєвропейських країн, де вони проводяться уже протягом багатьох десятиліть, і зараз  ця військова доктрина набуває популярності в східній Європі. 

Естонія, Латвія та Литва, що відчувають ризик російської загрози, надають сприяння програмам для власників мисливської зброї та проводять тренування, аби навчити їх ведення партизанського опору. 

Для прикладу, в Естонії діє Ліга оборони, організація з навичок самооборони, яка проводить навчання в лісах для усіх охочих. Серед вмінь, які там здобувають, є навіть виготовлення саморобних вибухових пристроїв – зброї, яка завдала чимало лиха американським військовим в Іраку та Афганістані. 

Цивільна оборона не є чимось новим для України – добровольчі військові об’єднання склали основу тих сил, що захищали країну на сході у 2014 році, коли українська армія знаходилася у жалюгідному стані. 

Цей підхід сьогодні формалізується через нещодавно сформовані сили територіальної оборони, які є частиною армії. Минулого року українська армія почала готувати для них усіх охочих, організовуючи протягом вихідних спеціальні тренінги.  

Уряд влаштовує та оплачує деякі з подібних тренінгів. Громадські напіввійськові обєднання, такі як Український легіон, влаштовують окремі тренувальні збори, де витрати покривають самі учасники цих об’єднань. Їх мета полягає не у тому аби здобути перемогу проти численнішої російської армії, зрештою, для України це просто нереально. Вони скоріше покликані створити загрозу опору та непокори силам окупації, яка, власне, може стати запобіжником проти вторгнення.

Пресслужба Міністерства оборони відмовилася назвати кількість людей, що задіяні у таких навчаннях. Українське військове командування каже, що півмільйона українців мають військовий досвід. Вони сподіваються, що багато хто з тих людей долучаться у випадку війни, включаючи і членів об’єднань, подібних до Українського Ллегіону.

Критики, однак, кажуть, що це скоріше бравада, і українське командування навряд чи може розраховувати, що ветерани значно можуть поповнити лави озброєного підпілля. 

“У нас мало “джавелінів”, а у росіян багато танків”, – каже інструктор одного подібного тренінгу  Михайло Гіральдо-Рамірес, додаючи, що “ми їх тоді  діставатимемо ось такими пиріжками”,  і показує як встановлювати детонатор у тренувальну міну.

56-річний Ігор Грибеношко, що працює маркетологом у фармацевтичній компанії, все уважно записує собі у блокнот і каже: “Чим більше трун ми відправимо їм назад, тим більше людей у Росії ми застережемо від цього”. 

План такої цивільної оборони має багато критиків. Одні переймаються тим, що політичні чвари всередині країни можуть спровокувати насилля з боку озброєних напіввійськових груп. Інші кажуть про можливий сценарій, коли Москва може зіграти на цій слабкості і використати націоналістичні напіввійськові угрупування як фактор дестабілізації для українського уряду.

Вашингтонський інститут військових досліджень зазначив з цього приводу, що у випадку вторгнення, подібні угрупування швидко обернуться на “некеровані повстання в багатьох частинах країни”.

“Слід чекати швидкого штурму. У нас не буде багато часу”, – сказав лейтенант та колишній військовий аташе в Ізраїлі Юрій Матвієнко під час своєї двогодинної лекції для добровольців тероборони про можливі сценарії атаки на Київ.

Він розповів, як добровольці можуть чинити опір за прикладом тактики ісламістських напіввійськових угрупувань в сірійському Алеппо. Тут потрібно користуватися знанням місцевості у районі свого проживання, щоб можна було якнайближче підібратися до російських солдатів і виключити фактор авіаударів та артилерійського вогню.

• Нагадаємо, Путін заявив, що він обміркує безліч варіантів, якщо Захід не виконає його вимоги щодо гарантій безпеки, які виключають розширення НАТО на Україну.
• Раніше стало відомо, що Адміністрація Байдена вивчає, яким чином США можуть підтримати антиросійський повстанський рух в Україні, якщо президент Володимир Путін вторгнеться та захопить значну територію. Зокрема, вивчається досвід Афганістану та Сирії.