#Букви розповідають про історію хвороби, її симптоми і лікування.
Що таке чума?
Чума – це гостре природно-осередкове інфекційне захворювання групи карантинних інфекцій, що протікає з виключно важким загальним станом, лихоманкою, ураженням лімфовузлів, легенів та інших внутрішніх органів, часто з розвитком сепсису. Захворювання характеризується високою летальністю і вкрай високою заразністю.
Збудником є чумна паличка (лат. Yersinia pestis), відкрита в червні 1894 року французом Олександром Йерсеном і японцем Кітасато Сібасабуро.
У природних вогнищах джерелами і резервуарами збудника інфекції є в основному гризуни – бабаки, ховрахи і піщанки, мишоподібні гризуни, а також зайцеподібні. У синантропних осередках основними джерелами і резервуарами збудника є сірі та чорні щури, а також миші, кішки і верблюди.
Види чуми
Залежно від шляху проникнення інфекції розрізняються дві основні форми чумної інфекції: бубонна і легенева. Всі форми чуми піддаються лікуванню, якщо виявляються досить рано.
Бубонна чума є найбільш поширеною формою чуми в світі, і виникає в результаті укусу інфікованої блохи.
Збудник чуми бактерія Yersinia pestis проникає в організм людини в місці укусу і рухається по лімфатичній системі до найближчого лімфатичного вузла, де починає розмножуватися. Лімфатичний вузол запалюється, набрякає і створює хворобливі відчуття; такі лімфатичні вузли і називають “бубонами”. На більш пізніх стадіях інфекції запалені лімфатичні вузли можуть перетворитися на відкриті гнійні рани. Передача бубонної чуми від людини до людини відбувається рідко. У разі подальшого розвитку бубонної чуми інфекція може поширитися в легені, і виникає більш тяжка форма чуми, яка називається легеневою.
Легенева чума – найбільш вірулентна форма цього захворювання. Інкубаційний період може бути надзвичайно коротким і становити 24 години. Будь-яка хвора на легеневу чуму людина може передавати інфекцію оточуючим повітряно-крапельним шляхом. Без ранньої діагностики та лікування легенева чума закінчується летальним результатом. Однак в разі своєчасного виявлення та проведення терапії (протягом 24 годин після появи симптомів) значна частка пацієнтів виліковується від захворювання.
Історія хвороби
Чумна бацила з’явилася від псевдотуберкульозної палички не більше 20 тисяч років тому. У викопних рештках від початку 3 до початку 1 тисячоліття до нашої ери досить часто зустрічаються фрагменти геному збудника легеневої чуми. Геном збудника бубонної чуми виявлений в викопних рештках давністю 3800 років.
Підручники і трактати з медицини за традицією називають Біблію одним з найдавніших, що дійшли до нас джерел, в якому відзначено випадок виникнення епідемії чуми.
Чума в нашу еру
Перша пандемія, яка почалася в Центральній Азії в середині VI століття, під час правління імператора Юстініана I, досягла Константинополя, який був столицею Візантійської імперії.
Спалахи чуми тривали до середини VIII століття. Число жертв Юстініанової чуми оцінюють в 30-50 мільйонів чоловік.
Наступний удар ця хвороба нанесла в середині XIV століття. Друга пандемія, яку пізніше стали називати “Чорною смертю”, почалася приблизно в 1330-х роках в Китаї. Великим шовковим шляхом чума дійшла до генуезького порту Кафа в Криму, а звідти з торговими судами в 1347 році до Сицилії.
У 1348 році від неї загинуло майже 15 млн осіб, що становило чверть всього населення Європи. У 1351 року чума вразила Польщу. До 1352 року в Європі померло 25 млн чоловік, третина населення.
Третя пандемія почалася в Китаї в середині XIX століття і закінчилася приблизно в 1920-х. З Азії чума проникла в Індію, потім в порти Північної і Південної Америки, на східне і західне узбережжя Африки і в багато прибережних районів Південно-Східної Азії. Загалом число її жертв оцінюють приблизно в 12 мільйонів осіб.
Які симптоми чуми?
Симптоми чуми зазвичай включають в себе раптове підвищення температури, озноб, головний біль і ломоту в тілі, а також слабкість, нудоту і блювоту.
При бубонній чумі можуть також виникати болючі запалені лімфатичні вузли.
Симптоми легеневої форми проявляються незабаром після інфікування (іноді менше ніж через 24 години) і включають в себе важкі респіраторні симптоми, такі як задишка і кашель, нерідко з мокротою, забарвленої кров’ю.
Як діагностують чуму?
Працівники охорони здоров’я оцінюють стан пацієнта на підставі симптомів. Для підтвердження діагнозу потрібно лабораторне дослідження зразка крові, мокротиння (рідини, що виділяється з легких при кашлі) або гною з бубону.
Як лікують чуму?
Чуму можна лікувати антибіотиками, і при ранньому початку терапії нерідко настає одужання.
У районах, де відбувається спалах чуми, при появі симптомів слід звертатися в медичні центри для обстеження і лікування.
Хворі на легеневу форму чуми підлягають ізоляції, і їм повинно надаватися лікування навченими медичними працівниками, які користуються засобами захисту.
Як захиститися від зараження чумою?
Щоб запобігти інфікуванню на легеневу чуму, слід не наближатися (менш ніж на 2 метри) до кашляючих людей і проводити менше часу в місцях масового скупчення людей.
Також не можна торкатися мертвих тварин і потрібно користуватися репелентами для відлякування комах при знаходженні в ендемічних по чумі районах.