“Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак..”

Іван Котляревський (1769-1838) – автор “Енеїди”, “Наталки Полтавки” та “Москаля-чарівника”, народився в сім’ї канцеляриста Полтавського магістрату, його рід походив із козацької шляхти. Отримав блискучу освіту, володів шістьма мовами: латинською, німецькою, грецькою, французькою, російською та українською – мовою його оточення.

Після навчання в Полтавській духовній семінарії працював канцеляристом, згодом — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. Але на цій роботі недовго протримався, тому що закохався у свою ученицю Марію, але вона вже була заручена.

Після цього 27-річний Котляревський полишає цивільне життя і йде в армію. На військовій службі він перебував 12 років. Служив у Сіверському карабінерському полку, брав участь у російсько-турецькій війні, був учасником облоги Ізмаїлу. “Енеїду” почав писати у 1974 році (а завершив у 1978).

Вийшовши в чині капітана у відставку, очолив Полтавський будинок виховання дітей бідних дворян і віддав цій службі понад 25 років. Під час походу Наполеона І Бонапарта сформував на Полтавщині 5 український козацький полк. За військові заслуги отримав звання майора та військові привілеї.

Був директором Полтавського вільного театру, сприяв викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна (за якого на той час просили 8 тисяч карбованців, це у понад 3 рази більше, ніж за Шевченка). У тому ж театрі Котляревський ставить свою комедію «Наталка Полтавка», що фактично започатковує українську школу сучасного театру. Виявилося, що українською мовою можна писати і про кохання та страждання, що започаткувало романтизм українською мовою.

У 1827-му Котляревський отримує посаду піклувальника «богоугодних закладів», зокрема будує обласну лікарню в Полтаві. Він також був членом Полтавської масонської ложі «Любов до істини».

Помер Іван Котляревський у віці 69 років. Перед смертю відпустив на волю кріпаків, а батьківський дім на горі в Полтаві заповів своїй економці. Ніколи не був одружений і прямих нащадків не залишив.

В чому ж унікальність “Енеїди” для української літератури?

Перше видання бурлескно-травестійної поеми було опубліковано в Санкт-Петербурзі у 1798 році без відома автора (сучасними словами, піратська копія) під назвою “Енеида. На малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ”. Котляревський дізнався про те, що його твір опублікований уже на піку популярності серед діаспори творчих росіян, які масово з’їжджалися до “культурної столиці” Російської імперії.

Вихід у світ “Енеїди” став епохальною подією в культурному житті України. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури та навіть сучасної української лексикографії. В сучасній науці цю поему заведено розглядати як перший великий літературний твір, який на межі минулого та позаминулого століть масштабно продемонстрував лексичне та фразеологічне багатство української мови.

Взявши за основу сюжетну канву однойменної поеми Вергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив самобутній, оригінальний твір. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині XVIII століття мовою, якою спілкувалися на той час на Полтавщині. Яскраве національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх “Енеїди” серед сучасників.

Фактично, це розвіяло колоніальний міф Російської імперії про “хлопську” мову, не здатну на самобутнє літературне існування. “Енеїда” об’єднала у собі українську мову, побут, історію зі світовим спадком, увіковічивши 7000 українських слів, серед яких приказки, прислів’я, гострі словечка та задавши мовний “стандарт” для наступників.

Котляревський міцно поєднав українську мову з українською літературою — після нього справді нашою літературною мовою остаточно стала жива та народна мова. І наступниками вона стала творчо розвиватися вже зовсім свідомо. За прикладом Котляревського пішло багато його наслідувачів, на яких він сильно впливав аж до часу Шевченка.

Іван Котляревський написав свою “Енеїду” у 1798, за рік до народження засновника “російської літературної мови” Олександра Пушкіна, що абсолютно нищить будь-які імперські міфи про те, що російська мова була основною, а українська – похідною. Вихід “Енеїди” дав старт для початку соціокультурного конфлікту між імперською Росією та “провінційною” Україною, який тривав століття потому. 

• Нова мова Котляревського: як “Енеїда” змінила українське суспільство, українську літературу та імперську політику.
• У ТОП 3 кращих: цікаві факти про українську мову.
• Тарас Шевченко і міфи нашого роду: чому не варто боротися зі смушевою шапкою, але чому відстоювати її також не варто
• Драма Лесі, яка змінила українську культуру.