Про це повідомляє Independent.

Наявність батьків із високого соціально-економічного класу приблизно вдвічі збільшує ймовірність того, що вчителі оцінять дитину “вище середнього”.

Дослідження показало, що час, який батьки витрачають на допомогу своїм дітям із домашнім завданням, значно менше сприяє їхнім успіхам у школі, ніж соціальний статус сім’ї.

Вплив соціального стану, достатку та освіти батьків на сприйняття вчителями прогресу учня в школі значно переважує вплив часу, який вони проводять зі своїми дітьми, виявив аналіз.

Дослідження, проведене дослідницею Лін Дін із Манчестерського університету, проаналізувало дані про понад 8000 дітей із Великої Британії у віці від 7 до 11 років.

Дані когортного дослідження Millennium, яке охоплює національно репрезентативну вибірку людей, народжених між 2000 і 2002 роками, були використані для аналізу оцінки вчителями прогресу дітей у математиці та творчих предметах, а також кількості часу, який батьки проводили з ними на заняттях.

Дослідження, представлене на конференції Британської соціологічної асоціації в Манчестері, засвідчило, що наявність батьків із науковим ступенем – або заможних, або з високого соціально-економічного класу – приблизно вдвічі збільшує ймовірність того, що діти будуть оцінені “вище середнього” своїми вчителями.

“Вплив різноманітних заходів виховання набагато менш значний, ніж клас, дохід та освітній рівень батьків”, – сказала Лін Дін.

Дослідження також показало, що час, який батьки витрачали на те, щоб допомагати дітям молодшого віку з математикою та читанням, лише незначно позитивно вплинув на успіхи дітей у школі, як оцінюють вчителі.

Відповідно до дослідження, у віці семи років діти, яким батьки щодня допомагали з математикою, мали лише на 1,8% більше шансів отримати оцінку “вище середнього”.

При цьому те, що батьки читали своїм дітям і відвідували бібліотеки, незначно позитивно вплинуло на оцінку вчителів, а час, витрачений на музичну чи фізичну діяльність, зовсім не вплинув на оцінку дітей.

Дані показали, що серед семирічних учнів майже двох із п’яти (39%) дітей із сімей вищого класу вчителі вважали “вищими за середній рівень” у математиці, порівняно з лише 21% дітей, чиї батьки заробляють фізичною працею.

Що стосується творчих предметів, то 28% дітей із сімей вищого класу вчителі сприймали як “вище середнього” порівняно з 14% тих, чиї батьки є працівниками фізичної праці.

Цифри були подібними, якщо порівнювати дітей, батьки яких належать до найбагатшого та найбіднішого класу, а також тих, чиї батьки мають дипломи, та тих, хто не має кваліфікації.

“Ефект від різних заходів щодо виховання дітей набагато менш значний, ніж клас, дохід і освітній рівень батьків. Сімейний дохід більше впливає на успішність дітей з основних предметів, ніж із творчих предметів. Відносна незначність батьківської діяльності в цих моделях може бути пов’язана з тим, що висока частота батьківської діяльності не обов’язково дорівнює високоякісному вихованню. Вирішальними можуть бути спосіб і якість виховання. Наприклад, усі батьки з різних соціальних класів можуть читати своїм дітям, але вибір матеріалів для читання та пояснення, які приходять до читання, можуть відрізнятися”, – сказала Лін Дін під час пресконференції.

“Це дослідження чітко показує, що соціально-економічна несприятливість є ключовим визначальним фактором у результатах навчання та підсилює важливість і терміновість нової національної стратегії для розв’язання цієї проблеми”, – сказала Джулі Маккалок з Асоціації керівників шкіл і коледжів

Вона додала, що батьки середнього класу можуть мати більш просунуті методи навчання, які можуть краще залучати їхніх дітей до академічної діяльності, головним чином допомагаючи їм раніше адаптуватися до шкільного середовища.

“З іншого боку, батьки з нижчого класу можуть бути більш схильними зосереджуватися на виправленні та вживати заходів лише тоді, коли їхні діти натрапляють на труднощі в навчанні”, – наголосила Маккалок.