Виставка Едді ван Вессела в Києві: людяність війни через фотографії

Едді ван Вессел у Покровську, листопад 2024 року. Instagram/eddyvanwessel/Stanislav Krupar

Серед світових знімків, створених Едді ван Весселем, особливо запам’яталася світлина дорослої пари з Бахмута: кадр передає не лише руйнування, а й глибоку людяність, що зберігає людей у складних обставинах війни. Ця робота стала одним із мільйона історій, які він продовжує розповідати через свої фотографії. Нині в Нідерландах триває масштабна виставка майстра, а в Києві відкрилася експозиція State of Will («Стан волі») у Довженко-Центрі. Ван Вессел зазначає, що варто повертатися до людей та розповідати їхні історії, щоб глядачі бачили жахи війни через долі конкретних людей. Також серед зйомкових інструментів з’явилася унікальна стара фотокамера, виявлена в Харкові, яка зараз використовується для нового етапу документування.

У розмові з культурним медіа Едді ділиться деталями про виявлену камеру й про значення емпатії та образу в його роботі, згадує міста, які полюбив під час роботи в Україні, та мотивацію повертатися сюди з новими історіями. Перебування в Україні бере старт ще у 1990-х: у 1995–2000 роках він працював фотокореспондентом під час конфліктів у Чечні та регулярно перетинав український кордон. Гостинність українців та відкритість залишилися з ним як важливий контраст до європейського простору.

“Я працюю сам, без перекладача чи помічника. Просто подорожую, їду собі й бачу щось цікаве.”

Поширення світлин та історія допомоги

Світлина пари з Бахмута, яку він оприлюднив у мережі, облетіла весь світ: перекладач Данило допомагав передати міжмовний контекст. Після публікації знімок викликав запити на допомогу – люди охоче надсилали кошти на PayPal та на місцевий номер, організований онуком подружжя. Ван Вессел зауважує, що для нього це був спосіб дійсно підтримати людей, які потрапили в кадр.

“Чим ми можемо допомогти?”

Емпатія та нові підходи до документування

У рамках розмови він розповідає про роль емпатії в фотографії: знімаючи людей максимально близько до їхнього життя, він намагається зібрати якомога більше інформації й занурити глядача у світ конкретної історії. Ще одна значуща тема – використання старої камери на скляних пластинах, яку придбав у Харкові в 2022 році: це частина експедиції з документування війни іншим способом – через тишу, яка може кричати, якщо дивитися на неї уважно. Ван Вессел підкреслює, що такий підхід дозволяє передати сутність конфлікту без негайного потоку газетних заголовків.

“Знаєте, іноді, коли займаєшся фотографією, відчуваєш себе злодієм.”

За словами організаторів, виставка State of Will у Києві триватиме до 2 листопада 2025 року. У Європі експозицію продовжували щонайменше двічі, і тепер вона розширюється до 2027 року. Вона поєднує фронтові зображення з України, матеріали про життя сімей, що лишилися за кордоном, та відеоматеріали з монологами людей, які спілкуються між собою. Такі роботи роблять війни ближчими до кожного відвідувача та дозволяють відчути сучасність подій, що тривають зараз.

Він також розмірковує про роль світлин у сучасному світі, де зображення часто перетворюються на споживання. Фотограф підкреслює: кожне фото має бути справжнім відгуком часу та людського досвіду, а не лише візуальною розвагою. Тож він продовжує повертатися до України, аби кожна світлина ставала частиною діалогу про ціну війни та надію на майбутнє.

Додаткову інформацію про виставку та її вплив можна знайти в матеріалах культурного огляду. Виставка Едді ван Вессела триває в Києві та працює з міжнародною аудиторією, демонструючи силу образів у переосмисленні сучасних конфліктів.