Про це пише журналіст Роджер Коен у колонці американського видання The New York Times.

У 2019 році Емманюель Макрон запросив президента Росії Володимира Путіна до літньої президентської резиденції в Брегансоні, заявивши про необхідність відновлення “архітектури безпеки” між Європейським Союзом і Росією. Згодом він же заявив, що у НАТО “відмер мозок”, натякнувши на недієздатність альянсу.

Французький лідер насолоджувався провокацією. Але навіть за його мірками очевидне відкидання західного альянсу та нахил у бік Москви були шокуючими. Польща, європейська держава з досвідом життя в радянській імперії, висловлювала занепокоєння з цього приводу.

Тепер криза, спровокована ескалацією російських військ на українському кордоні, одразу ж стимулювала нібито відмерле НАТО проти російської загрози. Своєю чергою, для Макрона це стало поштовхом до створення власного бренду – “заручин” з Росією.

“Діалог з Росією — це не азартна гра; це підхід, який відповідає потребі”, — сказав високопоставлений чиновник адміністрації президента Франції після годинної розмови Макрона з Путіним.

Пізніше в той же день Емманюель Макрон мав розмову з президентом України Володимиром Зеленським, і цей крок поставив французького лідера саме туди, де він прагнув потрапити перед президентськими виборами: на точку опори кризової дипломатії щодо майбутнього Європи.

Свої дипломатичні кроки Макрон пояснює запобіганням російсько-китайської геополітичної коаліції. Одначе, такі тези не сповна переконали союзників – таких, як Польща.

З іншого боку, власні погляди французького президента на критичну важливість верховенства права та поваги до прав людини були константою його політики. Його рішуче засудження переслідування та ув’язнення Олексія Навального, російського опозиціонера, розлютило Путіна. Такою ж принциповою є позиція Макрона щодо анексії Криму.

Одначе, це не завадило Макрону ефективно маневрувати, щоб використати Нормандський формат, угруповання Франції, Німеччини, України та Росії, для підтримки Мінських угод. Цей дипломатичний формат має для нього додаткову привабливість: він виглядає, як відчайдушна спроба розв’язати європейські проблеми.

Якщо президент Франції зіграє центральну роль у вирішенні безпекової кризи в Європі, він зміцнить свою позицію на виборах, де зараз лідирує в опитуваннях.

Негативний ризик свого російського гамбіту описав французький дипломат Мішель Дюкло: “Чим більше здається, що Макрон не отримує суттєвих результатів через діалог, тим більше цей діалог нищить його політичний капітал у Сполучених Штатах і в антиросійських країнах Європи”.

• Нагадаємо, що на початку січня Франція й Німеччина ініціювали нову зустріч у “нормандському форматі” протягом наступних тижнів для пошуку шляхів врегулювання ситуації на Донбасі.
• Раніше міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав Францію не романтизувати вчинки Російської Федерації зауваживши, що поблизу українських кордонів стоять не “балерини та поети”.