Про це йшлося під час конференції “Чому в Україні демократія?” Програми дослідження сучасної України (T-CUP) Українського наукового інституту Гарвардського університету, повідомляють #Букви.
“Україна – це велика і важлива європейська країна. Вона на передовій світової боротьби за демократію. Особливо після агресії Росії, захоплення Криму та агресії на Донбасі. Я думаю, що все, що станеться в Україні (незалежно від того, чи буде вона успішною в переході [до демократії]), серйозно впливатиме на весь регіон”, — зазначив Фукуяма.
Він наголосив, що з досвіду України щодо демократичного переходу можна виокремити три чинники, від яких цей перехід залежить.
“Є три групи уроків, які я можу винести з досвіду переходу до демократії в Україні. Вони пов’язані перш за все зі значенням громадянського суспільства. Друге — це важливість урядування, і третє — це боротьба з корупцією”, — сказав він.
Читайте також:
Економіст переконаний, що перехід України до демократії не відбувся б без громадянського суспільства.
“Не було б можливості переходу для України, якби не було українського громадянського суспільства. Мушу визнати, що у 1990-х роках у мене не було високих очікувань з приводу громадянського суспільства. Я думав, що воно буде радше активним та сильним у Росії, ніж в Україні. І я повністю помилявся з цього приводу”, — заявив він.
“Я вважаю, що роль громадянського суспільства залишається важливою в Україні. Вона призвела до створення кількох організації, що контролюють певні демократичні процеси”, — додав він, розмірковуючи про роль Помаранчевої революції та Революції Гідності у цьому переході.
Другим важливим компонентом становлення демократії Фукуяма назвав ефективне урядування, управління країною.
“Забезпечення належного урядування є серйозною задачею та серйозним викликом і жодна з колишніх радянських республік не впоралася з цим завданням. Якщо ви мене запитаєте, що таке належне урядування, я б відповів, що це питання людського капіталу. Для того, щоб демократія існувала, вона має будуватися в модерній, сучасній державі, а не патерналістських державах. Не має бути у владі керівник та його члени родини і друзі. В сучасних модерних державах натомість є належна державна служба, пріорітет якої — публічні інтереси, а не приватні корисливі”, — зазначив він.
Важливою, зауважив Фукуяма, для становлення демократії є боротьба з корупцією. І системна корупція, вважає він, ще довго залишатиметься вагомою перешкодою для України.
“І третій урок — це важливість боротьби з корупцією. І це аспект, який найбільше розчаровує”, — сказав він, зазначивши, що ця боротьба має відбуватися як за підтримки громадянського суспільства, так і з боку іноземних партнерів.
Що відомо про Френсіса Фукуяму?
Френсіс Фукуяма — американський філософ, політичний економіст і публіцист японського походження. Він є професором Стенфордського університету. Фукуяма навчався в Корнельському університеті (Нью-Йорк) та Гарварді.
Він має багаторічний досвід роботи в урядових організаціях, зокрема, був членом ради з планування політики Держдепартаменту США, де спеціалізувався на питаннях Близького Сходу, потім — Європи, членом президентської ради США з біоетики (з питань клонування) тощо.
Перша його фундаментальна робота “Кінець історії та остання людина” вийшла у 1992 році. Вона ж зробила його популярним.
У цій роботи Фукуяма продовжує розвиток ідеї “кінця світу”, стверджуючи, що поширення ліберальної демократії західного зразка свідчить про кінцеву точку соціокультурної еволюції людства та формування остаточної форми урядів. З точки зору Фукуями кінець історії не означає кінець подієвої історії, але означає кінець століття ідеологічних протистоянь, глобальних революцій і воєн, а разом з ними — кінець мистецтва та філософії.
Фукуяма уважно стежить за подіями в Україні ще з часів Помаранчевої революції і неодноразово відвідував країну. Зокрема, у вересні 2013 року, за два місяці до Євромайдану, він був у Києві і під час однієї зі своїх лекцій з глибоким розчаруванням говорив про провал демократичних перетворень в Україні, наслідком яких стало президентство Віктора Януковича.
Події Революції Гідності, на його переконання, були свідченням прагнення українців до встановлення демократії та посилили здатність громадян самоорганізовуватися та чинити опір владі.