Про це він сказав в інтерв’ю #Буквам.

Коляда зазначив, що “іспанка” не зникла, вона модифікувалася під звичайний грип, менш небезпечний для людей.

“Краще говорити про пристосування. Таке можливо. Є віруси, які не йдуть цим шляхом – поліомієліт за багато років не став безпечнішим. Є віруси, які стають більш безпечними, але це перспектива десятків років. Зараз ми можемо проаналізувати іспанський грип, бо минуло понад 100 років. Під час пандемії азійського грипу 1957-1958 років помер 1 млн людей, та й сезонний грип щороку забирає до 650 тис. життів”, – пояснив він.

За словами генетика, люди увійшли у певну форму взаємодії із вірусами з точки зору біології та соціальних процесів. Щороку сплеск смертності від грипу припадає на зиму й існує епідеміологічна межа.

“Суспільство домовилося, що грипу можна віддати певну кількість людських життів, а коли грип переходить цю межу, ми закриваємо школи та кажемо, що в нас епідемія. Треба розуміти, що ця межа досить умовна та ми самі її встановили”, – додав він.

Крім того, Коляда зазначив, що інструменти, які дозволяють вивчати віруси, з’явилися лише кілька десятків років тому.

“Вірус – це шматок ДНК або РНК, запакований у білкову молекулу. “Іспанка” тривала у 1918 році. Структуру ДНК та РНК ми дізналися у 1953 році. Як вона працює – у 1960-70 х роках. Грамотно читати ці молекули ми навчилися у 1990-х. Працювати з великою кількістю ДНК та РНК – у 2000 роках”, – резюмував він.

• Вже понад рік світ потерпає від пандемії коронавірусу. Востаннє з такими масовими викликами світ зіткнувся на початку XX століття, коли вирувала “іспанка”. За цей час відбувся великий стрибок у розвитку медицини, але як же так сталось, що проти вірусу ми такі самі безсилі, які і 100 років тому – читайте в статті #Букв.