Про це Людмила Ігнатенко розповіла в інтерв’ю “ВВС Україна”.

Вона стала прообразом головної героїні серіалу НВО “Чорнобиль”.

За словами Ігнатенко, раніше про аварію на ЧАЕС написала художню книгу білоруська письменниця, лауреат Нобелівської премії з літератури Світлана Алексієвич. Йдеться про твір “Чорнобильська молитва”. Під час написання книги Алексієвич контактувала з Ігнатенко. Серіал HBO “Чорнобиль” частково заснований на даній книзі.

“Книгу я читала, звичайно. Я була не згодна з багатьма там епізодами, але Алексієвич сказала, що це художня книга”, – розповіла дружина загиблого ліквідатора.

Приблизно два роки тому Ігнатенко зателефонувала представник каналу НВО з Москви.

“Десь два роки тому був дзвінок із Москви. Представник НВО сказала, що буде зніматися фільм про Чорнобиль. “Ви не могли б бути нашим консультантом?” Я кажу: “Добре, якщо потрібно”. І вона ще кілька разів дзвонила, кілька разів розпитувала. По телефону це все було. І все. Потім вона зникла, і зовсім ніхто не дзвонив, ніхто не писав, нічого”, – розповіла Ігнатенко.

“Коли я вже дізналася, що це буде фільм про мене, звичайно, мені було і прикро, і неприємно. Чому не запитати мене, чи не поговорити зі мною, не підготувати мене як людину? Що так і так: “Ми знімаємо про тебе фільм , про твого чоловіка”… Це взагалі жах. Мені настільки було важко дивитися, мені настільки було боляче. І ця неправда в фільмі. Дуже багато кадрів несправедливих, неправильних. Показали у фільмі, що Вася кричить, істерить. Ні! У мене Вася настільки був спокійний, терплячий, урівноважений. У нього не було істерики”, – наголосила вона.

Ігнатенко уточнила, що після виходу серіалу на екрани вона піддалася надмірній увазі преси, в зв’язку з чим була змушена змінити місце проживання.

“Почалися атаки на квартиру. І до того дійшло, що журналісти підставляли ногу в двері і записували інтерв’ю. Але про що говорити, якщо я про фільм нічого не знала? Абсолютно нічого не знала. Я дізналася з реклами, що про мене йде фільм. Я була настільки розбита, убита. У мене не було секунди вільної, у мене дзвінки за дзвінками. Мені довелося виїхати зі своєї квартири, з Києва через те, що у мене не було спокою”, – повідомила жінка.

Ігнатенко також поінформувала, що вже після того, як серіал був знятий, їй знову зателефонували з Москви і запропонували 3 тисячі доларів, не пояснивши, за що саме.

“Коли фільм був знятий, і я дізналася, що фільм знятий і я – головна героїня, тоді був дзвінок із Москви. Що так і так: “Ми знімали фільм у Латвії, в Києві, але ми ось зв’язатися з вами не змогли… Ми б хотіли вам заплатити три тисячі доларів”. Я кажу: “Перепрошую, за що?” – “А ось просто так, що ви є”. Я кажу: “Ні, так просто не платять гроші”. І я поклала слухавку. Потім дзвінків із Москви було дуже багато. Але я слухавки не брала… Я думала, що це якийсь фейк, “розвод”, – повідомила жінка.

За її словами, на сприйняття дзвінка також вплинув той факт, що дзвонили з Росії, з якою зараз йде війна.

“Я вважаю, що телекомпанія вчинила дуже неправильно, що зі мною не зустрілися. Тим більше, що фільм знімали в Києві”, – наголосила Людмила Ігнатенко.

Представники телеканалу НВО, в свою чергу, стверджують, що неодноразово зв’язувалися з жінкою.

“Знімальна група неодноразово зв’язувалася з Людмилою Ігнатенко за допомогою регіональних представників… На жодному з етапів цього спілкування вона не заявляла, що заперечує проти використання у фільмі її історії або історії її чоловіка. Автори фільму доклали всіх зусиль, щоб показати їхню історію та історію всіх, кого зачепила ця трагедія, з дотриманням автентичності та поваги”, – йдеться в заяві каналу.

ДОВІДКА. Василь Ігнатенко – ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини із охорони міста Прип’ять, Герой України (2006). Брав безпосередню участь у гасінні пожежі на АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року. Отримав велику дозу випромінювання, 27 квітня був евакуйований до Москви для лікування. Однак проведена операція з пересадки кісткового мозку результатів не дала. Помер 13 травня 1986 року. Причина смерті – гостра променева хвороба.

• У серпні Національний архів США оприлюднив перший засекречений звіт американської розвідки про аварію на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 році.
• Український драматург Павло Ар’є запідозрив американський телеканал НВО у використанні без дозволу фрагмента своєї п’єси “Сталкери” в четвертому епізоді міні-серіалу “Чорнобиль”.