Про це повідомляє “Радыё Свабода”

Мотивація в документі така: нібито це гасло “30-ї дивізії Ваффен-СС (російська №2, вона ж білоруська №1), яка складалася, в основному, з колишніх бійців частин “Білоруської національної оборони”, використовувалася в антипартизанських операціях”.

У виданні зазначили, що відтак білорусам забороняється вигукувати “Живе Білорусь!” і відповідати “Живе” з підняттям правої руки з витягнутою долонею. Однак незрозуміло, чи є “нацистським” вигук без підняття правої руки, і відповідь не “Живе!”, а “Живе вічна!”, який використовується набагато частіше.

Ініціатором заборони став прибічник режиму Лукашенка, історик та депутат Палати представників Ігор Марзалюк. Він заявив, що нібито гасло “Живе Білорусь” є копією нацистського вітання “Зіг хайль”.

Марзалюк зізнається, що історія гасла “Живе Білорусь” – набагато старша за часи війни. Але саме це гасло, а не викидання правої руки з вигуком “Живи” МВС пропонує заборонити. Між тим, як свідчать факти, ані “Живе Білорусь”, ані відповідь “Живе” не мають до нацизму жодного відношення.

Автором гасла “Живе Білорусь” вважають класика білоруської літератури Янка Купала. Ці слова зустрічаються в одному з його віршів, написаного у 1905-1907 роках. До того ж, гасло стало популярним ще до Першої світової війни, зокрема, серед національної інтелігенції Білорусі.

Гасло “Хай живе вільна Білорусь” було також включене в проєкт Першого Всебілоруського з’їзду, який відкрився в Мінську в грудні 1917 року. Це був найбільш представницький орган білоруського народу того часу. Саме виконавчий комітет Ради Всебілоруського з’їзду створив уряд Білорусі й оголосив про створення Білоруської Народної Республіки. Це була представницька воля всього білоруського народу. До речі, у 2017 році Лукашенко говорив про важливість цього з’їзду для історії Білорусі.

Також це гасло використовувала діаспора у міжвоєнний період. Про це 2002 року на сторінках “Нашої Ніви” згадував історик і громадський діяч, директор Білоруського інституту науки й мистецтва (Нью-Йорк) Вітовт Кіпель: “Цей мітинговий заклик був використаний як політичний національний заклик уже в 1918 році, гасло використовувалося на студентських зборах у 20-х роках у Празі, пізніше на народних зборах у Парижі, Вільнюсі”.

Мається на увазі виступ у Київському університеті білоруського державного діяча Антона Баліцького, який у 1920-х роках очолював Народний комісаріат освіти і був прихильником білорусизації.

Крім того, у часи Другої світової війни гасло використовували не тільки колабораціоністи. “Живе Білорусь” також використовували загони радянських партизанів та підпільні друкарні.

Наприклад, у пісні вітебських партизанів Пимена Панченка (пізніше передрукована як переклад російського вірша Олексія Суркова) прозвучали слова “Живе Білорусь” із відповіддю “Живе”.

Вислів “Живе Білорусь!” під час війни білоруси вживали його незалежно від політичних поглядів, у тому числі й у радянській пресі.

Вже в часи СРСР вказане гасло перетворили на “Хай живе Радянська Білорусь”. Його використовували у візуальному оформленні не тільки на мітингах, а й під час офіційних заходів. У 1994 році, коли Лукашенко вже був президентом, білоруські музиканти, зокрема Олександр Саладуха та Іна Афанасьєва, грали «Живе Білорусь» на концерті до Дня Незалежності Білорусі. Цей концерт транслювало білоруське телебачення.

У 1990-х роках пісня під назвою “Живе Білорусь” (слова Леоніда Пранчака, музика Василя Раінчика) була кандидатом на державний гімн.

Після президентських виборів 2006 року в Мінську відбувся багатотисячний мітинг противників влади, виникло наметове містечко. Коли через кілька днів учасників протесту почали судити, в протоколах міліції однією з причин затримання було вказано «вигукування антидержавного гасла “Живе Білорусь”.

Це був перший публічний вияв ворожості до національного гасла. Але вже за рік мітинг захищатимуть на сторінках державної преси.

До 2020 року під гаслом “Живе Білорусь!” виходила державна газета. Тепер замість замість цього гасла – слова “Живи і процвітай, Білорусь!” з державного гімну.

У 2020 році в Мінську судили 20-річну Марію Сафонаву за те, що вона написала на асфальті “Живе Білорусь” і намалювала біло-червоно-білий прапор. Її вчинок слідчий описав так:

“Цинічні написи, які ображають почуття громадян, демонструють зневагу до моральних цінностей, спрямовані на заподіяння шкоди громадському порядку та суспільній моралі, змісту: “Живе Білорусь” та зображення у вигляді біло-червоно-білих символів прапора”.

Вчені Академії наук склали експертний висновок адвокату Сафонової, в якому пояснили, чому ці слова не є цинічними чи образливими, серед переліку – наступні аргументи: гасло не має мовних ознак цинічного змісту; не містить мовних ознак образи, а його зміст не є образливим; не має мовних ознак зневаги до моральних цінностей.

• У Білорусі жінку засудили до року позбавлення волі в колонії за те, що вона назвала самопроголошеного президента Республіки Білорусь Олександра Лукашенка “козлом”.
• В Україні запропонували визнати Білорусь тимчасово окупованою країною. Відповідний проєкт постанови внесено до Верховної Ради.
• Білорусь передала Росії ще 24 танки Т-72А. У такий спосіб, загальна кількість наданої країні-агресору техніки протягом останніх тижнів становить 94 одиниці.