Попередньо є версія, що Мрію можна було евакуювати  до Німеччини, її міг прийняти аеропорт Лейпцигу. За даними слідчих, Сергій Бичков знав про припинення страхового покриття на літак,  та свідомо не забезпечив передислокацію повітряного  судна. Також слідчі підтвердили, що технічно Мрія була готова до перелету. 

Ще минулого року командир екіпажу «Мрії» Дмитро Антонов у своєму відеозверненні повідомив, що не було рішення на передислокацію літака, і що перед повномасштабним вторгненням росії літак залишився у Гостомелі.

А також, що представники НАТО та NSPA ще за місяць до війни попереджали про можливе вторгнення росії та пропонували керівництву «Антонова» перебазувати борт  у Лейпциг з  персоналом та екіпажем. Але відповіді на це не було, зазначив Антонов.

Наразі Сергій Бичков перебуває під вартою.  Обвинувальний акт щодо нього за ч. 2 ст. 367 КК України  скеровано до суду.  Йому загрожує від двох до п’яти років позбавлення волі. Та чи достатньо це корелюється з розміром збитків державі, які попередньо сягають понад 8,5 мільярда гривень. 

Богдан Буткевич, журналіст, влогер, лідер думок та політичний експерт, вважає, що  мова дійсно про зраду державних інтересів.

Я  висловлю свою особисту думку. Ця людина, тобто керівник ДП «Антонов»  дійсно є ворожим шпигуном. Зробив ці висновки з того, що відомо мені.  Бійці, імʼя яких я не можу називати, з четвертої  бригади національної гвардії України,  бригади швидкого реагування,   яка зараз називається «Рубіж» та є однією з бригад гвардії наступу, так от вони  мали ППД в Гостомелі й  охороняли це летовище та територію Антонова,  де й  стояла мрія. Від них дійсно є чітка інформація про те, що «Мрія» мала летіти в абсолютно штатній ситуації на ремонт в Німеччину ще в середині лютого,  але чомусь до останнього затягували. Більш того є інформація, коли  стало зрозуміло,  що скоріш за все саме 24-го буде напад, так от мрія мала вилетіти 23 числа,  всі про це говорили.  Кажуть, що саме ця людина дала вказівку не випускати літак,  ну і далі ми знаємо що сталося на жаль «Мрія»  була знищена російськими окупантами. І це далеко не єдині моменти які відомі. Та давайте відверто, це не єдиний шпигун, який був знайдений на «Антонові», були ще інженери деякі  й тому подібне. 

Гадаю,  ми всі прекрасно розуміємо,  що Антонов це ласа ціль  для ворога, тому вони постійно полювали за нею, і відповідно,  ми можемо не сумніватися що вони мали там  свої вуха. 

Це був унікальний літак, відповідно все що з ним могло статися,  точно не могло статися без відома директора.  Тому, навіть якби цей директор не був шпигуном, а просто допустив  знищення літака в таких умовах,  він же міг  дати команду там умовно 23-го навіть вночі вилетіти, це вже що найменше є злочинною недбалістю. Але  він цього не зробив.  В цьому вже буде розбиратись суд. – доповів журналіст. 

Питання шпигунів та зрадників, які сидять на   стратегічних об’єктах, знаходяться у військових частинах, чи просто ходять по вулицях в очікуванні свого часу, ще підніматиметься не раз, й на жаль в результати їх злочинної діяльності. 

 Війна це не тільки бойові дії, але й розбудова шпигунської сітки та формування інформаційного фронту. Щоб перемогти  підступного ворога, ми маємо бути «на 2 голови» попереду, маємо грати на упередження. Не завжди, але в таких ситуаціях як з «мрією», це можливо. 

 Тому  резонно  виникає питання, якби була політична воля керівництва країні та особисто голови держави  чи вдалося б врятувати  гордість Україні та найбільший  у світі літак..?