Про це йдеться у матеріалі The New York Times.

Міжнародну конференцію з питань реконструкції заплановано на наступний місяць у Берліні, аби знайти відповіді на ці складні питання, а також визначити, чи слід починати реконструкцію до врегулювання. Існує також спірне питання про те, які гарантії безпеки слід запропонувати для заохочення приватних інвестицій у відбудову.

З цією метою уряд Німеччини попросив дослідницьку установу, яку він фінансує, Німецький фонд Маршалла у Вашингтоні, надати пропозиції для країн-донорів. Їхній звіт був наданий The New York Times і вже обговорюється серед країн-донорів як “приватна записка для зацікавлених сторін”.

Серед основних рекомендацій: G7 (Великій семірці) призначити координатора України для нагляду за реконструкцією, в ідеалі – американця зі світовим авторитетом; для проєкту мають використовуватися чинні установи для забезпечення своєчасності; слід використовувати різні багатосторонні фінансові установи, щоб обмежити вплив російських чи китайських членів правління. У звіті також зазначили, що Україна повинна прийняти суворий нагляд за фондами, а також зміцнити свою правову та судову системи, щоб зменшити потенціал для корупції.

“Бачення вільної та демократичної, модернізованої та європейської України є відповіддю” на російську агресію, йдеться у звіті.

Цим звітом намагаються заповнити прогалину та вирішити основні виклики. По-перше, як утримати Україну на плаву, враховуючи, що, за даними Міжнародного валютного фонду, для фінансування уряду їй потрібно від 5 до 6 мільярдів доларів на місяць.

“Реконструкція буде неможливою з розвалюваною державою, що зазнала краху”, — пояснив берлінський директор Німецького фонду Маршалла та один з авторів проєкту Томас Кляйне-Брокгоф. Донорам потрібні запевнення, щоб продовжувати вливати великі суми грошей платників податків у державу, яка має репутацію корупціонера.

Цей важіль підштовхне Україну до реформування своїх інституцій і судів, якщо вона хоче швидкої інтеграції в Європу, йдеться у звіті, разом із допомогою Європейського Союзу, який має високі правові стандарти та запропонував країні статус кандидата.

“Нам також знадобиться дуже серйозний донорський нагляд, і Україна повинна це розуміти”, – наголосив Кляйне-Брокгоф.

Україні потрібно буде призначити незалежного генерального інспектора зі “справжніми зубами” та приєднатися до Європейської прокуратури, призначеної для розслідування шахрайського використання коштів ЄС. Іноземна допомога такого обсягу потребуватиме зовнішнього нагляду, на що Україна повинна погодитися, йдеться у звіті.

Інша проблема полягає в тому, чи створювати нові установи для масштабного проєкту реконструкції. У звіті стверджується, що це непотрібно і може лише змарнувати час. Фінансування має відбуватися поетапно з ходом війни та будь-яким можливим миром, переходячи від надання допомоги та реконструкції до модернізації та остаточного вступу до Європейського Союзу.

Неєвропейські донори з “Великої сімки” нададуть першу допомогу, а Європейський Союз поступово стане домінантним донором, через те, що міжнародний інтерес згасатиме. Сполучені Штати продовжуватимуть робити найбільший внесок у безпеку України, тоді як інші країни інвестуватимуть більше у відновлення та модернізацію.

У звіті передбачається загалом близько 100 мільярдів доларів для відновлення інфраструктури України, що набагато менше, ніж 750 мільярдів доларів протягом 10 років, які називає Україна, але відповідає дослідженню Київської школи економіки, яке наприкінці серпня оцінило вартість збитків у 113,5 мільярда доларів.

Але значна частина цих грошей мала б надходити у вигляді грантів або надзвичайно довгострокових позик, враховуючи фінансовий тиск на український уряд. Це рішення, які європейські країни повинні прийняти найближчим часом, йдеться у звіті, тому що інші країни, швидше за все, будуть обумовлювати та масштабувати власні внески відповідно до того, що дає Брюссель.

Деякі припускають, що ЄС має запропонувати збільшити колективний борг для фінансування реконструкції України, але великі країни заперечуватимуть проти цього, особливо враховуючи нинішні вимоги через високу інфляцію та витрати на енергоносії. Один європейський міністр, на умовах анонімності через делікатність теми, заперечив використання нового колективного боргу, зауваживши, що необхідно спочатку подбати про свій народ. Україна заслуговує та отримає фінансову допомогу, але будь-які нові кошти, отримані таким шляхом, мають бути спрямовані на країни ЄС, пояснив він.

Деякі країни, такі як Естонія, Латвія, Литва та Словаччина, також запропонували конфіскувати активи російського Центрального банку на суму 300 мільярдів доларів, заморожені на Заході, щоб відбудувати Україну, і в червні група G7 зобов’язалася вивчити їх використання. Але у звіті це розглядається як щось нереалістичне в короткостроковій перспективі, можливо, незаконне та важкодосяжне через суди. Натомість автори пропонують, як частину будь-якого врегулювання, попросити РФ надати Україні відсоток цих активів в обмін на повернення основної їх частини.

“Очевидно, що це залежить від результату війни”, – зазначив Кляйне-Брокгоф.

Водночас Україна має нагальні фінансові та військові потреби, які також повинні бути задоволені.

Розпочати серйозну реконструкцію під час війни є важким завданням, і тільки після певного врегулювання та деяких спеціальних домовленостей про “воєнне страхування”, підтриманих державами, Україна зможе розраховувати на залучення великих приватних інвестицій.

Інший автор звіту, економіст Джейкоб Функ Кіркегор, додав, що існує невизначеність щодо того, коли закінчиться війна і як, але буде чималий рахунок на відновлення України, і є “нагальна потреба, щоб це не затягувалося“.

За його словами, неминуче небажання таких великих країн, як Німеччина та Франція, зіштовхнутися з власними внутрішніми економічними проблемами.

“Але ми не можемо дозволити цьому затягнутися, тому нам потрібно добре подумати про те, як Європа платитиме за переважну більшість цього. І ми повинні забезпечити наявність чіткого трансатлантичного аспекту та інклюзивної структури, яка включає G7 та інших, як-от турків і навіть китайців. Україна, яка не буде швидко відбудована, не може вступити в переговори про вступ з ЄС і не може бути життєздатною державою. А ніхто не хоче, щоб Україна була державою, що не відбулась”, – резюмував Кіркегор.