Про це мовиться у матеріалі The New York Times.

Щодня караван вантажівок розтягується на кілометри гірським шосе в Грузії, недалеко від кордону з Росією. З кожним днем здається, що черга стає довшою.

Вантажівки чекають днями зі своїм вантажем — автомобільними деталями, промисловими матеріалами, хімікатами, навіть папером для чайних пакетиків — щоб перетнути кордон під час подорожі, яка зазвичай починається в Туреччині та закінчується в російських містах, де західні товари мають великий попит.

Війна проти України перервала багато торговельних зв’язків Росії з Європою, але економіка країни-агресорки швидко внесла корективи, знайшовши альтернативні шляхи для імпорту. За останні 10 місяців Грузія — колишня радянська республіка з 3,6 мільйонами населення, яка вела свою болісну війну з Москвою у 2008 році — стала зручним логістичним каналом між Росією та зовнішнім світом.

Зростання торгівлі означало несподіване благо для водіїв вантажівок, таких як 48-річний грузин Мурман Накашидзе, що володіє невеликою транспортною компанією з чотирьох вантажівок, котрі перевозять вантажі з Туреччини до Росії — від електроніки до будівельних матеріалів. Після того, як багато європейських компаній припинили торгівлю з Москвою на знак протесту проти війни, його бізнес процвітав.

Тепер його мобільний телефон невпинно пищить з проханнями переправити товари до Росії за плату, яка постійно зростає.

Це війна для багатьох, але інші отримують прибуток, – сказав Накашидзе. Це добре для нас, для економіки, але погано для інших”.

Придбання товарів через Грузію та сусідні країни, такі як Вірменія та Азербайджан, допомогло Росії пережити економічну бурю, спричинену її вторгненням в Україну. Хоча деякі товари є дефіцитними, а багато західних компаній припинили свою діяльність, уряд каже, що минулого року російська економіка скоротилася лише приблизно на 3%.

Хоча перспективи зростання залишаються туманними, повного краху, який передбачали деякі економісти в умовах західних санкцій, поки що не відбулося.

Грузія пропонує найкоротший сухопутний шлях до Туреччини, яка стала одним з основних торгових шляхів Росії на Захід. Згідно з дослідженням, проведеним провідним інвестиційним банком Грузії TBC Capital, за перші шість місяців 2022 року обсяги транзиту вантажів між Туреччиною та Росією зросли втричі, і значна їх частина проходила грузинськими дорогами.

Зараз тут усі: білоруси, казахи, узбеки, вони ніколи тут не були”, — сказав 60-річний Алік Оганесян, ремонтуючи свою вантажівку, стоячи в черзі. Іноді водіям доводиться чекати так довго, що деякий вантаж псується.

Зараз російська митна служба працює над розширенням кількості смуг оформлення, а Грузія будує 5,5-кілометровий тунель через найбільш проблемну ділянку траси, яка час від часу блокується лавинами.

Черги іноді тягнуться аж до Тбілісі, приблизно за 100 миль від кордону, зі спеціальними паркінгами вздовж об’їзної дороги, де далекобійники можуть відпочити та поспати, поки чекають. Звісно, черга не суцільна. Рух регулюють поліцейські патрулі, а через гірську місцевість є ділянки, де вантажівкам заборонено простоювати. Під’їжджаючи до кордону, далекобійники отримують талон із номером, який закріплює місце.

Довге очікування спонукає багатьох водіїв йти в об’їзд і в’їжджати в Росію через сусідній Азербайджан, додаючи кілька днів до подорожі.

Не можна сказати, яка частина європейських вантажів, що перетинають Грузію, підпадає під санкції Європейського Союзу. Але перетворення країни на ключову ланку в торгівлі з Росією вказує на потенційну лазівку в санкційній політиці ЄС.

Уряд Грузії наполягає на тому, що він суворо дотримується санкцій Заходу, і що багатьом постачанням було відмовлено. Але опоненти правлячої партії в парламенті кажуть, що товари та гроші протікають майже безперешкодно.

У той час як Росія виробляє більшу частину свого продовольства та отримує споживчі товари з Азії, грузинський маршрут допоміг їй вирішити проблемну нестачу європейських запчастин і сировини для заводів, сказав керуючий російською ринковою консалтинговою компанією, що консультує компанії з питань виживання за нинішніх обмежень, Іван Федяков.

Основна проблема була з промисловими вантажами”, – сказав він.

Наприклад, Росія виробляє багато чаю, але імпортує фільтрувальний папір, який використовується в чайних пакетиках. У квітні Європейський Союз заборонив експорт цього паперу до Росії, що змусило російські фабрики шукати альтернативи в Китаї та Туреччині. Маршрут через Грузію допоміг доставити товар до Росії, зазначив Федяков, допоміг заводам утриматися на плаву та зберегти робочі місця працівників.

З травня 2022 року в Росію надійшло товарів на понад 20 мільярдів доларів через так званий процес паралельного імпорту — коли щось ввозиться в країну без згоди компанії-власника торгової марки. Значна частина вантажу складається з автомобілів і обладнання для заводів.

Загалом, за даними центробанку РФ, до кінця 2022 року Росія майже відновила довоєнний рівень імпорту, а також додала основне джерело доходу: мита, які вона стягує з товарів, що ввозяться до країни.

Керівник Асоціації експедиторів Грузії Олександр Давітідзе заявив, що члени його групи не будуть перевозити ембаргові вантажі для Росії, але менші компанії можуть це зробити.

Невдовзі після вторгнення, за словами Давітідзе, він почав отримувати електронні листи від російських компаній і осіб, які шукали допомоги в доставці різних товарів до Росії.

Економічна співпраця з Росією, яка після війни 2008 року отримала контроль над однією п’ятою території Грузії, обурила багатьох грузин.

Наш уряд вирішив бути посередині, — наголосив заступник виконавчого директора тбіліського відділення глобальної антикорупційної групи Transparency International Георгій Оніані. Але принаймні особисто деякі з них почуваються ближче до Росії та Кремля”.

Економісти кажуть, що зростання економіки Грузії може бути занадто великим, аби бізнес та уряд могли йому чинити опір.

Найбільший морський порт Грузії, Поті на Чорному морі, працює над амбітним розширенням, яке подвоїть його пропускну здатність і дозволить приймати більші судна. Проект, розпочатий ще до війни, тепер “здається ще більш правильним рішенням, ніж раніше”, — сказав комерційний директор нідерландського оператора порту Поті APM Terminals Ієн Роулінсон, адже обсяги через Грузію різко зросли.

Після вторгнення в Україну APM Terminals розірвала ділові зв’язки з Росією, але як тільки вантаж розвантажується в Грузії, компанія не знає та не контролює, куди він відправляється, пояснив Роулінсон.