Джерело: колонка Еллісон у The Washington Post

На думку Еллісон, нещодавній заколот ПВК “Вагнер” у Росії, дав Україні неочікувані переваги, які можна використати у боротьбі з окупантами.

“Якщо вона не скористається цим шансом і не порушить застій, який панує на полі бою на сході України, ми увійдемо в зовсім іншу главу цього конфлікту”, – наголосив він.

Він нагадав, що на початку повномасштабного вторгнення війська РФ щотижня захоплювали тисячі квадратних кілометрів України. Однак згодом, під час другої фази війни, коли ЗСУ пішли у наступ, вони відтіснили окупантів, звільнюючи сотні квадратних кілометрів щотижня.

З листопада 2022 року почалась третя фаза війни, коли жодній зі сторін не вдається завоювати значних територій за тиждень.

“За цією міркою — і коли ми вступаємо в четвертий тиждень контрнаступу України — неминучий факт полягає в тому, що прогноз майже такий же. Поки що українським військам вдавалося повертати понад 100 квадратних кілометрів щотижня. По обидва боки вододілу кожен копав траншеї, закладав міни та будував оборону, що ускладнювало для іншого мобілізацію переваги 3:1, яка зазвичай потрібна наступальним силам для прориву”, – додав Еллісон.

Станом на сьогодні Росія контролює близько 17 % території України. Якщо в наступні тижні українські сили не досягнуть успіху, більшого ніж досі, Україна не відвоює всю свою територію протягом 16 років.

Як визнав міністр оборони США Ллойд Остін, американці, які озброювали та тренували українські сили для цієї кампанії, сподівалися побачити “приголомшливий успіх”. Чому Україна не була більш ефективною, залишається незрозумілим. Також ніхто досі не пояснив, чому Україна так довго чекала, щоб розпочати атаку.

Проте, додав професор, війна залежать від багатьох умовних факторів. Їхні результати передумовлені не більше, ніж результати чемпіонату НБА чи чемпіонату світу. Якщо невдале повстання змусило російських солдатів на передовій менше ризикувати своїм життям, повстання очільника вагнерівців Євгенія Пригожина може стати тією славетною краплею, яка зламала спину верблюду.

“З іншого боку, якщо українські війська залишаться у важкій ситуації протягом літа, слід очікувати, що політичний вимір цієї війни визначить події. Багато прихильників України в Європі та навіть у Сполучених Штатах приєднаються до хору глобального півдня, який закликає обидві сторони припинити вбивства та почати серйозні переговори про припинення вогню”, – вважає Грем Еллісон.

Якщо такі перемовини відбудуться і сторони досягнуть певних домовленостей, вони проголосять “перемогу”, яка вимірюватиметься досягненнями на момент перемовин. Вони будуть робити все можливе, аби подати цю “перемогу” своїм громадянам.

“Якщо це станеться, світ святкуватиме закінчення бойових дій і називатиме це “миром””, – додав він.

На думку Еллісон, будь-яка схожість між ймовірними майбутніми перемовинами та тими, які відбувались між Україною і Росією протягом 2016-2022 років, не буде випадковістю.

“Для тих, кому потрібно нагадати: у 2014 році Путін захопив Крим і вдерся на Донбас. Наступного року відбулися інтенсивні бої, які потім різко пішли на спад, оскільки обидві сторони не змогли просунутися. У наступні шість років через послідовність припинення вогню та переговорів війська зіткнулися вздовж лінії контролю в тому, що міністерство оборони назвало “конфліктом низької інтенсивності”. У той період щотижня гинуло менше комбатантів, ніж американців, убитих співгромадянами міста Чикаго”, – нагадав він.

Однак, додав професор, ще одна тривала пауза не стане закінченням війни. Які б не відбувалися переговори чи досягалися домовленості щодо вибіркових питань, таких як обмін полоненими, Путін не відмовиться від своїх амбіцій володіти Україною, а українці ніколи не відмовляться від своїх претензій повернути всю свою територію.

Проте, якщо наступить ще одна багаторічна пауза, Україна та Росія — хто б не керував — матимуть можливість відновити власні суспільства та військовий потенціал для свого невизначеного майбутнього.

“Мужність і стійкість Зеленського та його українських колег у розгромі спроби Росії стерти їхню країну з карти світу не виправдала жодних очікувань. Якщо вони зможуть так само успішно відбудувати свою країну, Україна може стати Західною Німеччиною чи Південною Кореєю XXI століття”, – резюмував Грем Еллісон.