Про це повідомило CNN.

Росіянин потрапив до України на початку широкомасштабного вторгнення. Його командиром був Азатбек Омурбеков, офіцер 64-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади, відомий як “Бучанський м’ясник”. Омурбеков перебуває під санкціями ЄС і Великої Британії, а США наклали обмеження на всю бригаду. У вересні Чибрін дезертирував із російської армії та втік до Європи через Білорусь і Казахстан.

Росіянин розповів, що пам’ятає як його співгромадяни втікали після зґвалтування двох українок під час їхньої дислокації на північний захід від Києва в березні. Коли командири дізналися про воєнний злочин, то ґвалтівників побили, але повного покарання вони не відбули.

“Я бачив, як вони бігли, а потім дізнався, що вони ґвалтівники. Вони зґвалтували матір і доньку”, — зауважив він.

64-ту бригаду звинувачують у воєнних злочинах під час їхнього наступу на Бучу, Бородянку та інші міста й села на північ від Києва. Міноборони України назвало підрозділ воєнними злочинцями після того, як у квітні було виявлено масові могили з убитими мирними жителями та тіла мертвих, що лежали на вулицях.

Водночас Москва називає фейками зображення тіл мирних жителів, а президент РФ Володимир Путін нагородив бригаду почесним військовим званням та відзначив її за “героїзм” і “сміливі дії”, що викликало обурення у всьому світі.

Російський дезертир розповів, що бачив багато злочинів. Чоловік, який попросив притулку в Європі, поділився деякими злочинами, свідком яких, за його словами, він був і чув. Микита Чибрін наголосив, що буде готовий свідчити проти свого підрозділу в міжнародному кримінальному суді, хоча сам стверджує, що не вчиняв злочинів. Утім інформація щодо останнього не є підтвердженою.

Підрозділ мав “пряме командування вбивати” всіх, хто поширює інформацію про їхні позиції, чи то військових, чи цивільних. За його словами, немає жодних сумнівів, що бійці 64-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади були здатні вбивати беззбройних мирних жителів.

“Є маніяки, яким подобається вбивати людей. Там такі маніяки були”, – сказав він.

Крім того, чоловік описав масові пограбування, коли російські окупанти забирали комп’ютери, коштовності та все, що їм подобалося.

“Вони цього зовсім не приховували. Багато з мого підрозділу, коли ми виїжджали з Липовки та Андріївки наприкінці березня, забирали машини, техніку, забирали цивільні машини і продавали в Білорусь”, – сказав він. “Менталітет такий: якщо ти щось вкрадеш, ти хороший. Якщо вас ніхто не спіймає, добре! Якщо ти бачиш щось дороге, крадеш і не попадаєшся, ти хороший”.

За його словами, командири бригади були добре обізнані про зґвалтування та вбивства, а також про мародерство. Проте вони мало цікавилися пошуками справедливості. Командування реагувало як: “Це відбулося. Ну і що?”.

Дезертир впевнений, що у результаті переможе Україна, але перед цим з обох боків проллється багато крові. Він бачив найсучасніше озброєння, яке отримує Україна, поки РФ покладається на обладнання радянських часів, яке використовувалося під час війни в Афганістані в 1980-х роках.

Росіянин додав, що підготовка його підрозділу полягала в тому, що командири дали їм зброю, мішень і 5 тисяч куль. Сам він раніше працював за комп’ютером в офісі. Їм казали “продовжуйте стріляти, і тоді ви вільні”.

Він згадав як бачив солдатів, які вихвалялися, що “легко буде розстрілювати українців”, але повернувшись з передової думка змінилася. За його словами, вони зрозуміли ситуацію, коли побачили її на власні очі, “але не змогли втекти”.

Микита Чибрін сказав, що спочатку відмовлявся їхати до України, але його закрили зсередини у спецтранспорті та відвезли на фронт. Спочатку він дислокувався у Київській області, після відступу потрапив у Білорусь та на місяць до військового шпиталю в Росії. У травні його відправили до Харківської області на сході України, а потім він був у лісах навколо Ізюма.

З-під Ізюма йому вдалося втекти, коли він помітив, що командири інших підрозділів виїжджають на вантажівці з району до Росії. Чибрін проїхав разом з ними, а потім на кордоні з Росією попросив медичної допомоги. Ще місяць він провів у лікарні, але коли почув про мобілізацію, то втік спочатку до Білорусі, Казахстану і далі вже до Європи.

• Начальник пресслужби Сил оборони Херсона Дмитро Плетенчук показав, як зсередини виглядала одна із найстрашніших катівень, де окупанти утримували, допитували та катували українців.