Про це інформує Інститут вивчення війни.
Незважаючи на те, що збитки, пов’язані з обороною Бахмута, є значними і, ймовірно, зростуть у зв’язку з потенційними українськими контрнаступальними операціями в інших місцях, Україна заплатила б значно більшу ціну, якщо б дозволила російським військам легко взяти місто в Донецькій області.
Сам Бахмут не має оперативного чи стратегічного значення, але якби російські війська зайняли його відносно швидко й дешево, вони могли б сподіватися розширити операції таким чином, що змусило б Україну поспішно будувати оборонні позиції на менш сприятливій місцевості.
Не слід також відкидати “політичний” розрахунок оборони Бахмута — російські війська окупували понад 100 000 квадратних кілометрів території України, включаючи численні українські міста, і чинять масові злочини проти людства на окупованих територіях.
Для політичних і військових лідерів цілком розумно зважувати ці фактори, визначаючи, утримувати чи поступатися певними територіями. Раніше українські сили використовували подібну модель поступового виснаження, щоб змусити російські операції в певних районах завершитися після кількох місяців втрат особового складу та техніки в гонитві за незначними тактичними досягненнями.
Російські війська місяцями намагалися пробити ефективну українську оборону в Сєвєродонецьку на початку літа 2022 року, однак захопили Лисичанськ лише після контрольованого відходу українських військ з цього району.
Проте захоплення Лисичанська та адміністративного кордону Луганської області швидко виявилося неважливим для російських військ. Кінцевим результатом української оборони цього району стало вимушене завершення російського наступу в Луганській області, що призвело до загальної стагнації російських наступальних операцій на Донбасі влітку та восени 2022 року.
Українська оборона Бахмута, ймовірно, сприятиме подібному результату — російські війська скеровують живу силу та техніку в цей район із травня 2022 року й досі не досягли жодних значущих успіхів в оперативному плані.
Українські сили фактично стискають російські війська, обладнання та загальну оперативну концентрацію на Бахмуті, таким чином перешкоджаючи можливості Росії продовжувати наступ на інших територіях.
Захід сприяє нездатності України скористатися перевагами стримування російських сил у Бахмуті, повільно розгортаючи або притримуючи системи озброєння та постачання, необхідні для широкомасштабних контрнаступальних операцій.
- В Інституті вивчення війни переконані, що найнебезпечніший курс російського наступу на північ України наразі залишається малоймовірним.
- На думку американського аналітичного центру “Інститут вивчення війни” Кремль, імовірно, готується здійснити рішучу стратегічну дію протягом наступних шести місяців, щоб повернути ініціативу та припинити нинішню низку операційних успіхів України.