Треш контент це один з найпростіших варіантів, як набити більше підписників. Тому, якщо ваше око зачепилось за якесь гидотне відео, алгоритми Тік-тока швиденько видадуть вам ще.
На табуйовані теми сексу, розпусти, різного роду розваг, алкоголю та іншого подібного контенту молодь злітається як метелики на світло. А контент-мейкери й раді старатися, щоразу додаючи обертів, бо публіка стає більш вибагливою.
Зʼясувалось, що перетнути межу адекватного легко, важче її не перетнути.
Існує у всесвіті блогер, на ім’я Gleb Repich з одним мільйоном підписників. Тільки уявіть… мільйон підписників. В Києві за останнім офіційним переписом населення 2017 року проживало два мільйони вісімсот вісімдесят чотири тисячі осіб. Ще для уявлення – це три Вінниці, або півтора Харкова.
Так от, весь цей мільйон дивиться відео про «пи@датий йогурт», як автор сам його називає. А з ними ще невідомо скільки людей, яким алгоритми «підкидають» цей треш.
Блогер намагається позиціювати себе як хіміка, що й підтверджує купою контенту з елементами досліджень та хімічних реакцій. Але одна справа розповідати про мікроби на подушці, начебто дійсно корисно, а інша про йогурти з вагіни. Тож, що змушує людей дивитись подібне..?
Юрій Нагорняк, психолог, психотерапевтичний консультант, кризовий психолог, гіпнолог, магістр психології та здобувач освітнього рівня PhD, каже, що це психологічний гачок.
«Такого роду контент спрямований на те, щоб спровокувати у глядача сильну емоцію, як правило негативну, наприклад це страх, сором, відчуття огиди чи жаху, і тим самим «підсадити» його на це, сформувавши свого роду залежність. Тобто це звичайний психологічний гачок. Паралельно з тим, у підлітка є абсолютно здорова зацікавленість у дослідженні світу через подолання заборон. До того ж чим більше однолітків вже пізнають заборонений плід, тим сильніше виникатиме бажання дитини доєднатися до групи обізнаних.
Проте, існує небезпека, яку подібний контент несе. Мова йде про емоційне навантаження, яке психіка молодої людини не завжди здатна «переварити» та може витіснити у несвідоме. Результатом цього можуть стати фобії, навʼязливі дії або намагання відтворити побачене в реальному житті. А дії які не є нормою, можуть помилково бути сприйнятими за норму.» – розʼяснює Юрій.
Тобто, в ідеалі, соціальні мережі мали б ретельніше відстежувати продукт своїх користувачів на предмет небезпечного контенту. Та цього не відбувається і вся відповідальність лягає на плечі глядачів, або батьків. А подібні віртуальні блогери й далі граються з реальними життями людей. Виникає питання, чи вони це розуміють? Припускаємо, що навіть більше. Вони розуміють, та використовують це на свою користь. Таким чином набувається популярність, відбувається формування особистого бренду, який й продається потім за реальні гроші охочим розмістити рекламу та охопити вже «підігріту» аудиторію.
Та є в цьому й плюси. Вважає психолог.
«Та як без них! Що не вбиває, те формує та розвиває толерантність й готовність підлітка витримувати будь-які перипетії дорослого життя. Але піде це в плюс чи в мінус залежить від двох факторів: психічний стан підлітка в момент знайомства з треш контентом та наявність поряд дорослого, який усвідомлює підґрунтя такої ситуації. Отже, що робити батькам, якщо вони помітили, що їх діти зависають над подібними відео? По перше, треба усвідомити, що вберегти чадо від інформаційного середовища, яке травмує, неможливо. Отже, завдання сформувати у молодої людини критичне мислення та відповідне відношення до побаченого. Як це зробити? Будь-які «різкі рухи» сповнені критики, гніву чи виклику сорому будуть недоречними, як і власна занадто емоційна реакція. Функція дорослого обговорити подібне відео та пояснити, що з побаченого співвідноситься до реального, а що є вигаданим. Та головне, пояснити, нащо знімається такий контент. Важливо, спокійно поділитися своїми враженнями, та запитати дитину, а які ж почуття це викликало в неї. Нерідко подібні матеріали підіймають дійсно важкі питання, тому запасіться витримкою та сміливістю для відвертих обговорень.
Найкращий варіант, щоб дитина почула відповіді від вас. Іноді треба попрацювати, щоб разом піддати сумніву авторитетність подібного джерела інформації. Важливим аспектом є існування довіри між вами та дитиною, тому бережіть її, щоб і надалі допомагати дитині пізнавати світ безпечно. – прокоментував Юрій.