Видання “Європейська правда” вивчило 966-сторінковий документ та опублікувало ключові його положення, що стосуються України.

У звіті комітету зазначено, що ще у 2016-18 роках Росія серйозно думала про те, щоби піти з Донбасу, при цьому роззброїти чи ліквідувати “найбуйніших” місцевих бойовиків та віддати окуповану територію Києву.

Втім, у Росії висували декілька важливих умов для цього. На території Донецької та Луганської областей мали утворити Автономну республіку Донбасу, яка поверталася “під контроль” Києва і ставала троянським конем із поширення впливу Кремля на політику всієї України.

Одним із факторів, що зламали цей план, стало те, що у керівництві РФ і надалі абсолютно не розуміють України, а тому наполегливо прагнули зробити “лідером Донбасу”… колишнього президента-втікача Януковича! Цю ідею агенти російських спецслужб просували, навіть незважаючи на провальні результати соцопитувань, і намагалися заручитися підтримкою цього плану з боку Дональда Трампа.

Манафорт та його російські друзі

Розслідування підозр та звинувачень у ймовірному втручанні Російської Федерації у президентські вибори у США триває вже понад 3,5 року, і за цей час увага до нього помітно зменшилася. Зокрема, через те, що ані ФБР, ані парламентарії так і не дійшли однозначних висновків з основного питання. Скандально відомий політтехнолог Пол Манафорт, якого вважали одним із посередників між штабом Трампа і росіянами, нині у в’язниці, частина його соратників – під слідством. Офіційне слідство закрите.

Тому останній  найдетальніший п’ятий звіт комітету з питань розвідки, оприлюднений у Вашингтоні минулого тижня, не привернув особливої уваги. А дарма.

У майже 1000-сторінковому документі, зі значної частини якого зняли гриф обмеженого доступу, є чимало деталей, які досі не публікувалися. Йдеться про зміст персонального листування і зашифрованих повідомлень, про дані допитів, про інформацію розвідки тощо. Велика частина джерел інформації та деталей її отримання прихована (у звіті закрита чорною плашкою), але в Сенаті переконані у їхній автентичності.

Чимало таких деталей стосуються діяльності Манафорта в Україні, а також спілкування американських технологів із Януковичем та його колишніми однопартійцями.

До слова, Манафорт увійшов до ближнього кола Януковича у 2004 році за допомогою росіян.

В США з’ясували, що політтехнолога до України привіз російський олігарх Олег Дерипаска, який порадив американця Ринату Ахметову та іншим спонсорам Януковича.

Надалі, працюючи на Януковича, Манафорт продовжував координувати свою діяльність із особами, близькими до Дерипаски. У США впевнені, що це було частиною кампанії з поширення прихованого впливу РФ. Загалом Дерипасці приписують фінансування низки інформаційних, розвідувальних операцій та кампаній з посилення впливу РФ у різних частинах світу.

Ключовою ланкою зв’язку Манафорта з росіянами був агент російської розвідки Костянтин Килимник (громадянин РФ, народився в Україні, у Кривому Розі, стверджується, що він працював на ГРУ Генштабу РФ). Килимник був правою рукою американського технолога в його українському бізнесі, а після втечі Януковича 2014 року продовжив співпрацю із Опоблоком.

І хоча розслідування не встановило мотиви американського технолога, не змогло довести, що Манафорт знав про роботу Килимника на розвідку РФ, та немає документальних свідчень, аби підтвердити, куди останній передавав отримані дані – у сенатському комітеті констатують, що йдеться про “украй серйозну розвідувальну загрозу”. Примітно також, що Манафорт приховував деталі своєї співпраці з розвідником та кількаразово намагався ввести слідчих у оману.

Та українська частина цієї історії – особливо примітна.

Ікра та мир

Чи має Віктор Янукович шанси не просто повернутися до України, а ще й обійняти якусь вагому посаду? Сам він переконаний, що так. Принаймні, у 2016 році експрезидент погодився просувати на Заході план, який включав його повернення спершу на Донбас, а потім і до центральної української політики.

Ця історія почалася 28 липня 2016 року, коли Килимник провів у Москві переговори із Януковичем, які тривали близько п’яти годин. Принаймні так розвідник описав цю зустріч у e-mail до свого американського партнера. Лист мав тему “Black Caviar”, тобто “чорна ікра”.

“Я сьогодні зустрічався з тим, хто свого часу подарував вам найбільшу банку чорної ікри… Я маю від нього до вас кілька важливих повідомлень”, – написав Килимник.

Він сказав, що готовий якнайшвидше вилетіти до США для цієї розмови, та попросив “дві години часу, адже йдеться про довгу ікорну історію”.

Манафорт, який на той час керував кампанією Трампа і був без перебільшення украй зайнятий, відповів вже за декілька хвилин і погодився на термінову та тривалу зустріч. Вони зустрілися у Нью-Йорку ввечері 2 серпня.

Політтехнолог та його команда чудово розуміли, що йдеться саме про Януковича. Згодом його соратники розповіли слідчим: зі словом “ікра” у них асоціюється саме він. Ще у 2010 році, після перемоги на виборах, Янукович обідав зі своїм політтехнологом і той похвалив бутерброди з чорною ікрою на столі. “Тобі подобається? То матимеш більше!” – відповів новообраний глава держави, і невдовзі Манафорту передали у подарунок діжечку з ікрою вартістю близько $30-40 тисяч.

Та повернемося до зустрічі 2 серпня.

Янукович хотів знову винайняти Манафорта для просування в Україні мирного плану на Донбасі. Цей план включав повернення Януковича до України.

Манафорт на допиті визнав: насправді йшлося про план Росії, який узаконив би її присутність на Сході України.

Ба більше, за його словами, чітко йшлося про схвалення цього плану кимось у російській верхівці.

Манафорт стверджує, що відповів Килимнику відмовою, назвав цей план “безумним” та обірвав дискусію з цього приводу. За його словами, з розмови було очевидно, що якби він не відповів відмовою, то Килиімник би попросив його переконати Дональда Трампа підтримати цей план.

Втім, у Конгресі констатують, що є достатньо доказів, які спростовують слова Манафорта про його категоричну відмову. Надалі він неодноразово перетинався із російським розвідником, консультував його щодо просування цього “мирного плану” та допомагав готувати необхідні соціологічні дослідження.

Так, у грудні 2016 року, тобто вже після перемоги Трампа на виборах, Килимник за допомогою прихованого механізму обміну повідомленнями передав Манафорту сигнал про готовність Москви йти далі у імплементації плану.

“Росіяни на дуже високому рівні принципово не проти плану та працюватимуть із (Януковичем) над початком процесу об’єднання ДНР і ЛНР у одну адміністративну одиницю, із вирішенням безпекових питань (тобто виведення російських військ, усунення радикальних кримінальних елементів). Все інше робитимуть (Янукович) та його люди”, – йшлося у цьому листі.

Цікаво, що у цьому посланні російський розвідник не називав Януковича за прізвищем, а посилався на нього за шифром BG (імовірно, йдеться про скорочення від big guy, “великий хлопець”).

Росіяни також висунули умову, за якої вони почнуть процес.

Для цього у “миротворчість” мав включитися особисто Дональд Трамп.

“Все, що потрібно для початку процесу – це щоби DT (йдеться про президента США) “підморгнув” про свою готовність, або підштовхнув процес, сказавши що він прагне миру на Донбасі та в Україні, та призначив спецпредставника, який надалі керував би цим процесом”, – йшлося у повідомленні розвідника до Манафорта.

Також Кілімник висловив переконання, що щойно Порошенко зрозуміє цей сигнал від США, “процес піде дуже швидко і DT зможе досягнути миру на Донбасі буквально за кілька місяців після своєї інавгурації”.

Узгоджені деталі плану Килимник пообіцяв розповісти згодом на персональній зустрічі.

У комітеті Сенату вважають, що переговори з цього приводу мали місце у Мадриді (куди Манафорт літав спеціально для зустрічі) та у Вашингтоні у день інавгурації Трампа.

На останню зустріч для переговорів щодо “мирного плану” разом із Килимником до Вашингтона прилетів Сергій Льовочкін. Розслідування встановило, що вони точно зустрічалися із Манафортом; втім, зміст їхніх переговорів документально підтвердити не вдалося.

Три кроки до федералізації України

Сам Манафорт заперечував, що вів будь-які переговори щодо “мирного плану”, однак слідчім вдалося довести, що це неправда, адже згодом – вже у 2018 році – політтехнолог звернувся до кількох своїх колег, у тому числі до соціолога Тоні Фабріціо, за допомогою. Він, зокрема, передав Фабріціо загальний опис цього плану.

У звіті комітету наведений його текст англійською. З нього очевидно, що план писали росіяни, а не сам Манафорт – і за російською транскрипцією назв та імен (Yanukovich, Donbass, тощо) і за неприродним вживанням артиклів у деяких місцях.

Якщо коротко, його основна мета – створити привабливу для міжнародної спільноти “обгортку” федералізації України, яка дасть Донбасу вирішальний голос у визначенні політики всієї держави. Росія при цьому ніби взагалі відсутня у цьому конфлікті. Навіть авторство плану має взяти на себе особисто Дональд Трамп, а Росія нібито “чекає на його ініціативу”, щоби погодитися з ідеями, які вона сама ж і просуває!

Нижче ми наведемо вибрані елементи плану РФ.

“Президент Порошенко не зацікавлений у мирному врегулюванні і використовує конфлікт для обґрунтування своєї невдалої економічної політики. Токсичність лідерів ДНР та ЛНР ускладнює їхню участь у процесі переговорів і фактично позбавляє мільйони жителів регіону права бути представленими у міжнародній політиці. Ні Київ, ні ДНР/ЛНР не хочуть повернути Донбас в Україну…

Продовження конфлікту на Донбасі призводить до неконтрольованих сценаріїв, що створює ризик потрапляння насильства в інші країни регіону. Щоб не допустити цього, потрібен новий підхід до врегулювання конфлікту…

Запропонований підхід передбачає:

1) Створення Автономної республіки Донбасу (АРД), автономного регіону України. АРД буде створена у межах Донецької та Луганської областей, які існували до квітня 2014 року. Рішення про створення АРД в ідеалі має бути схвалене у Нормандському форматі.

2) Прийняття Верховною радою спеціального закону, який визначатиме правовий статус та часові рамки поступової реінтеграції АРД в Україну. Це негайно розблокує мирний процес та створить умови для реалізації спільного плану припинення вогню. Якщо Рада не ухвалить цей закон, президент Порошенко повинен затвердити його своїм указом і розпустити Верховну раду як перешкоду для реалізації мирних угод.

3) Обрання прем’єр-міністра Донбасу на перехідний період на основі тимчасової Конституції АРД. Прем’єр-міністр АРД обирається парламентом (Народними зборами) АРД і керуватиме процесом переговорів щодо врегулювання конфлікту між АРД та Україною. Він є законним і повноважним представником АРД на переговорах з міжнародними структурами в рамках програм відновлення економіки та подолання наслідків збройного конфлікту. Оптимальний кандидат на цю посаду – Віктор Янукович.

…Ключовим рушієм процесу може стати ініціатива президента США Дональда Трампа, який запропонує створити АРД та залучити пана Януковича до мирного врегулювання. Потім цю ініціативу можуть підняти представники США під час контактів з російськими колегами…

Ще однією ключовою умовою успіху цього плану є практичні зусилля Сполучених Штатів, спрямовані на те, щоб переконати президента України Порошенка заявити про свою підтримку ініціативи створення АРД та розпочати новий етап мирного врегулювання…

Підтримка цієї ініціативи з боку США стане справедливим та демократичним рішенням щодо пана Януковича, який зробив усе можливе для мирного врегулювання у 2014 році та підписав план мирного врегулювання з опозицією 21 лютого 2014 року; той план згодом був підірваний радикалами…

…Особиста участь президента США призведе до припинення кровопролиття, повернення політичної рівноваги та стабільності в Україні, створення стабільної та ефективної проєвропейської законодавчої більшості, здатної здійснювати ефективні реформи”.

Чому в росіян не вийшло?

Розслідування, проведене Сенатом та ФБР, так і не дало відповідей щодо того, чи дійшли російські ідеї до керівництва США. Манафорт це заперечував, але надто плутався у показах з приводу “мирного плану”.  Втім, можна констатувати: навіть якщо політтехнолог намагався просунути ідеї, запропоновані РФ, то вони напевно не знайшли підтримки.

США дійсно призначили спецпредставника з питань Донбасу, як і пропонував план РФ, але цю посаду обійняв Курт Волкер, що був зовсім не налаштований на здачу інтересів України.

Попри очікування Москви, адміністрація Трампа не стала відкрито проросійською.

Агенти РФ все одно доклали чимало зусиль, щоби запустити “мирний план”. Та на заваді стало те, що один з пунктів не мав шансів “злетіти”.

Для авторів плану стало несподіванкою те, що Донбас не був готовий прийняти Януковича.

Розслідування встановило, що у середині 2017 року за активної участі Килимника на Донбасі силами українських соціологів провели “як мінімум одне” опитування щодо того, як саме можна було б повертати Януковича. Воно довело, що президент-втікач – “нежиттєздатний” в ролі керівника “автономного Донбасу”.

Та росіяни не здавалися, і на початку 2018 року готували ще одне, масштабніше дослідження, залучивши сторонніх соціологів. Тепер вже американських. Та довести ці плани до завершення не встигли.

Навесні 2018 року відносини США та РФ остаточно зіпсувалися. США нарешті надали Україні летальну зброю. А після отруєння Скрипалів у Британії Вашингтон запровадив безпрецедентні дипломатичні санкції проти РФ, виславши 60 дипломатів тощо.

Надії на те, що Трамп “гратиме у піддавки”, розвіялися. А невдовзі Манафорт потрапив за ґрати, а Килимника США оголосили в розшук (тепер розвідник вимушений безвиїзно жити у РФ).

Втім, уся ця, здавалося б, неймовірна, але підтверджена документами історія стала найкращою ілюстрацією того, наскільки хибно у РФ розуміють, що відбувається в Україні. І наскільки хибні ставки вони готові робити у дипломатичній війні проти України.

Тож жарт про те, що найпотужнішою зброєю України є недолугість Москви та її політики, схоже, таки не позбавлений сенсу.