Загострення відносин Японії та Китаю через Тайвань і безпеку регіону

Прем’єр-міністерка Японії Санае Такоїчі говорить на прес-конференції після саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (APEC) у Кьонджу, Південна Корея, 1 листопада 2025 року. Фото: The Asahi Shimbun/Getty Images.

У відносинах між Японією та Китаєм не має місця для «медового місяця»: напруга зберігається й різко загострилася після того, як нова прем’єр-міністрка Японії Санаe Такоїчі зустрілася з лідером Китаю Сі Цзіньпіном всього кілька тижнів тому.

Санаe Такоїчі, яка стала першою у світі жінкою-прем’єр-міністром Японії минулого місяця, опинилася в епіцентрі зростаючого публічного протистояння з Пекіном через Тайвань – демократичну територію, яку Комуністична партія Китаю вважає своєю та що є червоною лінією для міжнародних дій.

Піковий момент конфронтації настав 7 листопада під час виступу у парламенті, коли Такоїчі заявила, що потенційний напад на Тайвань – всього за близько 100 кілометрів від японської території – означав би «ситуацію, що загрожує існуванню Японії» й міг би спровокувати військову реакцію з боку Токіо.

Пекін продовжує не залишати шансів на використання сили для захоплення острова та за останні роки значно наростив частоту й складність своїх військових навчань поблизу Тайваню.

Попередні японські лідери уникали прямого обговорення Тайваню в контексті військової відповіді, тоді як Вашингтон висловлює наміри досить обережно – політика, відома як «стратегічна невизначеність».

Вже попередній досвід взаємин з Китаєм показав, що ця тема може занурити світ у дипломатичну бурю, але загальна картина свідчить: відносини Японії з Пекіном залишаються чутливими через історичні рани та регіональну безпеку.

«Гниле горло, що встрягає у чужі справи, має бути відрізане».

Реакція Пекіна та міжнародна драма

У відповідь на висловлювання Такоїчі Китай заявив, що її пост у соціальній мережі «неправильний та небезпечний», а також звинуватив Японію у «сильному втручанні у внутрішні справи» країни. Прессекретар міністерства закордонних справ Китаю підкреслив, що пост був відповіддю на «помилкові та небезпечні зауваження» японської прем’єрки.

У Китаї також активізувалися заяви, пов’язані з «вовчою військовою дипломатією» – агресивним стилем зовнішньої політики, який з’явився на початку 2020-х та користувався соціальними мережами для прямої відповіді на критику на адресу Китаю. І хоч згодом Пекін дещо знизив риторику, внутрішня критика зростає на тлі підготувань до важливих періодів у регіоні.

«Чи її голову підбив осел?»

У відповідь із боку Токіо звучали зауваги про те, що публічні висловлювання – це гіпотетичні сценарії, і Такоїчі пообіцяла утриматися від повторення подібних формулювань у парламенті. Проте прем’єр-міністр стикається з реальністю: Японія – важливий торговельний партнер Китаю, водночас має зростаючі оборонні можливості й чітку позицію щодо безпеки регіону.

Після зустрічі з Сі Цзіньпіном на саміті АПЕК у пізніші місяці Такоїчі заявила, що їхні відносини базуються на «партнерстві з взаємною вигодою», проте підняла тему активної китайської діяльності у Східному Китайському морі, що розпалює занепокоєння в Тайваню та інших країнах регіону.

Ця напруженість розгортається на фоні давньої історичної напруги між Японією та Китаєм – від колоніального та військового минулого Токіо – та наголошує на ризиках для стабільності регіону. У вересні цього року Китай відзначив 80-ту річницю закінчення Другої світової війни парадом із значною військовою демонстрацією, що зобразило давню дискусію щодо історичної відповідальності за Тайвань та регіональні наслідки.

Аналітики вказують, що нинішній конфлікт ускладнює прагнення до стабільного економічного співробітництва та підкреслює ймовірність нових криз на тлі зростаючої мілітаризації та активізації «вовчих воїнів» у відповіді на критику з боку Заходу.

Японія лишається важливим торговельним партнером для Китаю, але політика оборони та роль США як союзника позначаються як ключові чинники, що формують динаміку відносин у Східній Азії. У цьому контексті майбутні кроки обох країн залишаються вирішальними для регіональної стабільності та глобальної безпеки.

Погляд у майбутнє

Зараз обидва лідери шукають баланс між суворою критикою та необхідністю зберегти економічні та політичні зв’язки. Світ спостерігає за розвитком подій щодо Тайваню та за тим, чи вдасться сторонам уникнути повномасштабного кризового сценарію, зберігаючи відкритий канал діалогу навіть у періоди загострення.