Про це написав ізраїльський історик Юваль Ной Харари у своїй колонці для британського видання Times. #Букви публікують повний переклад статті.

Багато хто говорить, що глобалізація стала причиною швидкого поширення епідемії коронавіруса і кажуть, що єдиний спосіб запобігти новим спалахам — це де-глобалізація світу. Вони закликають будувати стіни, обмежувати подорожі, скорочувати торгівлю.

Хоча короткостроковий карантин і необхідний для припинення епідемій, довгостроковий ізоляціонізм призведе до економічного краху. Такий підхід не забезпечить реальний захист від інфекційних захворювань. Якраз навпаки.

Справжньою протиотрутою від епідемії є не сегрегація, а співпраця.

Епідемії вбивали мільйони людей задовго до нинішнього століття глобалізації. У 14 столітті не було літаків і круїзних лайнерів, і все ж “Чорна смерть” від Чуми прийшла зі Східної Азії до Західної Європи за все за десять років. Загинули від 75 до 200 мільйонів осіб — більше чверті населення Євразії. В Англії з десяти осіб — четверо гинули. Місто Флоренція втратило 50 тисяч зі 100 тисяч жителів.

У березні 1520 року в Мексиці висадився єдиний перевізник віспи — Франциско де Егуія. У той час в Центральній Америці не було поїздів, автобусів і навіть ослів. Проте, до грудня епідемія віспи спустошила всю Центральну Америку, убивши, за деякими оцінками, до третини населення.

У 1918 році особливо небезпечний штам грипу за кілька місяців поширився в найвіддаленіші куточки світу. Він заразив півмільярда осіб — більше чверті населення планети. Підраховано, що від грипу загинуло 5% населення Індії. На острові Таїті загинуло 14%. На Самоа – 20%. Всього в результаті пандемії загинули десятки мільйонів людей — і, можливо, до 100 мільйонів — менш ніж за рік. Під час епідемії загинуло більше, ніж за час Першої світової війни.

Після 1918 року, людство стало ще більш вразливим до епідемій завдяки поєднанню двох факторів: зростання населення і поліпшення транспорту.

У сучасному мегаполісі, такому як Токіо або Мехіко, вірус може поширитися на набагато більшу кількість людей, а глобальна транспортна інфраструктура сьогодні набагато швидша і розвинутіша, ніж в 1918 році. Вірус може проникнути з Парижа в Токіо і Мехіко менш ніж за 24 години. Тому ми повинні були передбачити, що будемо жити в “заразному пеклі”, зі смертельними вірусами, які з’являються один за іншим.

Проте, як частота, так і вплив епідемій різко знизилися.

Попри жахливі спалахи, такі як СНІД і лихоманка Ебола, в епідеміях XXI століття гине набагато менше людей, ніж в будь-який інший період після кам’яного віку. Це тому, що кращий захист людей від патогенів — не ізоляція, а інформація. Людство виграє війну проти епідемій, тому що в гонитвы озброєнь між патогенами й лікарями, патогени покладаються на сліпі мутації, в той час як лікарі покладаються на науковий аналіз інформації.

Коли в 14 столітті пройшла хвиля “Чорної смерті”, люди не знали, що її викликає і що з цим можна зробити. До сучасної ери люди зазвичай звинувачували у хворобах злих богів, злих демонів або погане повітря і навіть не здогадувалися про існування бактерій і вірусів.

Люди вірили в ангелів і фей, але вони не могли уявити, що в одній краплі води може бути ціла армада смертельних хижаків. Тому, коли “Чорна смерть” або віспа прийшли в гості, найкраще, що могла придумати влада, це організувати масові молитви різним богам й святим. Це не допомогло.

Дійсно, коли люди збиралися для масових молитов, це часто викликало масові інфекції.

Протягом минулого століття вчені, лікарі та медсестри по всьому світу об’єднали інформацію і разом зуміли зрозуміти як механізм, що стоїть за епідеміями, так і способи боротьби з ними. Теорія еволюції пояснила, чому і як виникають нові хвороби й старі хвороби стають більш вірулентними.

Генетика дозволила вченим стежити за керівництвом по застосуванню патогенних мікроорганізмів. Хоча середньовічні люди так і не виявили, що послужило причиною Чуми, сьогодні вченим знадобилося всього два тижні, щоб ідентифікувати новий коронавірус, упорядкувати його геном і розробити надійний тест для виявлення інфікованих людей.

Як тільки вчені зрозуміли, що викликає епідемії, з ними стало набагато легше боротися. Щеплення, антибіотики, поліпшена гігієна та набагато краща медична інфраструктура дозволили людству узяти гору над своїми невидимими хижаками.

У 1967 році віспа все ще заразила 15 мільйонів людей і вбила 2 мільйони з них. Але в наступне десятиліття глобальна кампанія вакцинації проти віспи була настільки успішною, що в 1979 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила, що людство перемогло і що віспа була повністю знищена. У 2019 жодна людина не була заражена або убита віспою.

Чому нас вчить історія в умовах нинішньої епідемії коронавірусу?

По-перше, це означає, що ви не можете захистити себе, назавжди закривши свої кордони.

Пам’ятайте, що епідемії швидко поширювалися навіть в середні віки, задовго до епохи глобалізації. Тому, навіть якщо ви скоротите свої глобальні зв’язки до рівня Англії в 1348 році — цього все одно буде недостатньо.

Щоб дійсно захистити себе через ізоляцію, середньовіччя — не спрацює. Доведеться повернутися в абсолютний кам’яний вік. Ви до цього готові?

По-друге, історія вказує на те, що реальний захист забезпечується коштом обміну надійної науковою інформацією і глобальної солідарності.

Коли одна країна уражена епідемією, вона повинна бути готова чесно ділитися інформацією про спалах, не побоюючись економічної катастрофи, в той час як інші країни повинні бути в змозі довіряти цій інформації та повинні бути готові простягнути руку допомоги, а не піддавати остракізму жертву.

Сьогодні Китай може дати країнам усього світу багато важливих уроків про коронавіруси, але це вимагає високого рівня міжнародної довіри та співпраці.

Міжнародне співробітництво необхідне також для ефективних карантинних заходів. Карантин і локалізація необхідні для припинення поширення епідемій. Але коли країни не довіряють одна одній, і кожна країна відчуває, що вона сама по собі, а уряди не наважуються приймати радикальні заходи. Якщо ви виявите 100 випадків захворювання коронавірусом у вашій країні, ви б відразу заблокували цілі міста і регіони? Значною мірою це залежить від того, що ви очікуєте від інших країн. Блокування ваших власних міст може привести до економічного краху. Якщо ви думаєте, що до вас на допомогу прийдуть інші країни — ви з більшою ймовірністю приймете цю рішучу міру. Але якщо ви думаєте, що інші країни відмовляться від вас, ви, ймовірно, будете коливатися, поки не стане занадто пізно.

Можливо, найважливіша річ, яку люди повинні зрозуміти про такі епідемії, — це те, що поширення епідемії в будь-якій країні ставить під загрозу все людство.

Це тому, що віруси розвиваються. Віруси, подібні короні, які походять від тварин, таких як кажани, розвиваються дуже швидко. Коли вони “стрибають” на людей, спочатку вони погано адаптуються до своїх людських “господарям”. При реплікації всередині людини віруси іноді піддаються мутаціям. Більшість мутацій — нешкідливі. Але час від часу мутація робить вірус більш заразним або більш стійким до імунної системи людини — і потім цей матований штам вірусу швидко пошириться в людській популяції.

Оскільки одна людина може містити трильйони вірусних частинок, які піддаються постійної реплікації, — кожна нова заражена людина дає вірусу трильйони можливостей стати більш пристосованими до людей.

Кожна людина-носій подібна ігровому автомату, який дає вірусу трильйони лотерейних білетів і, щоб процвітати, вірусу потрібно взяти тільки один виграшний квиток.

Це не просто спекуляція. Криза Річарда Престона в “Червоній зоні” описує саме таку ланцюг подій під час спалаху Ебола у 2014 році. Спалах почався, коли деякі віруси Ебола стрибнули з кажана на людину. Ці віруси робили людей дуже хворими, але вони все ж були пристосовані більше до того, щоб виживати в кажанах, ніж в людському тілі.

Те, що перетворило лихоманку Ебола з відносно рідкісного захворювання в бурхливу епідемію, — це мутація в єдиному одному гені вірусу Ебола, яка заразила одну людину десь в районі Макона в Західній Африці.

Мутація дозволила штаму Ебола, так званому штамом Макона, зв’язуватися з клітинами переносниками холестерину і замість холестерину транспортери втягували вірус Ебола в клітини. Новий штам Макона був в чотири рази небезпечнішим для людини.

Коли ви читаєте ці рядки, можливо, схожа мутація відбувається в одному гені коронавірусу, який заразив людину в Тегерані, Мілані або Ухані. Якщо це дійсно відбувається, то це пряма загроза не тільки для іранців, італійців чи китайців, але і для вашого життя. Люди в усьому світі мають життєво важливий інтерес не дати коронавірусу таку можливість.

А це означає, що нам потрібно захищати кожну людину в кожній країні.

У 1970-х роках людству вдалося перемогти вірус віспи, тому що всі люди у всіх країнах були щеплені від віспи. Якби навіть одна країна не змогла вакцинувати своє населення, це могло б поставити під загрозу все людство, тому що, поки вірус віспи існував і десь розвивався, він завжди міг поширюватися знову всюди.

У боротьбі з вірусами людство повинно ретельно охороняти кордони. Але не кордони між країнами. Швидше, воно повинно охороняти кордон між людським світом і вірусної сферою.

Межа, що відокремлює цю вірусну сферу від людського світу, проходить всередині тіла кожної людини. Якщо небезпечному вірусу вдається проникнути через цей кордон де-небудь на землі, він наражає на небезпеку весь людський вид.

За останнє сторіччя людство зміцнило цю межу, як ніколи раніше. Були побудовані сучасні системи охорони здоров’я, щоб служити цій стіні та охороняти цю межу, а медсестри, лікарі та вчені є охоронцями, які патрулюють цю стіну і відбивають “зловмисників”.

Проте, довгі ділянки цієї межі були гнітюче оголені. У світі сотні мільйонів людей не мають навіть базових медичних послуг. Це ставить під загрозу всіх нас.

Ми звикли думати про здоров’я в національних масштабах, але забезпечення кращої системи охорони здоров’я для іранців і китайців допомагає захистити ізраїльтян і американців від епідемій. Ця проста істина повинна бути очевидна для всіх, але, на жаль, вона вислизає навіть від найважливіших людей у світі.

Світ без лідера

Сьогодні людство стикається з гострою кризою не тільки через коронавірус, а й через відсутність довіри між людьми.

Щоб перемогти епідемію, люди повинні довіряти науковим експертам, громадяни повинні довіряти державним органам, а країни повинні довіряти один одному. За останні кілька років безвідповідальні політики навмисно підірвали довіру до науки, органів державної влади та до міжнародної співпраці.

В результаті ми зараз стикаємося з цією кризою, у світі, позбавленому лідерів, які можуть надихати, організовувати та фінансувати скоординовані глобальні заходи у відповідь.

Під час епідемії Ебола у 2014 році США виступали таким лідером. США виконували аналогічну роль і під час фінансової кризи 2008 року, коли він згуртував країни, щоб запобігти глобальній економічній кризі. Але в останні роки США відмовились від ролі світового лідера.

Нинішня адміністрація США скоротила підтримку міжнародних організацій, таких як Всесвітня організація охорони здоров’я, і ​​дала світові зрозуміти, що у США більше немає справжніх друзів — у неї є тільки інтереси.

Коли вибухнула криза коронавірусу, США залишилися осторонь і досі утримувалися від провідної ролі. Навіть якщо в кінцевому підсумку вона спробує взяти на себе лідерство, довіру до нинішньої адміністрації США було підірвано до такої міри, що лише деякі країни захочуть наслідувати цей приклад.

Чи будете ви йти за лідером, чий девіз “я перший”?

Порожнеча, залишена США, все ще ніким не заповнена. Якраз навпаки. Ксенофобія, ізоляціонізм і недовіру зараз характеризують велику частину міжнародної системи. Без довіри та глобальної солідарності ми не зможемо зупинити епідемію коронавірусу, і ми, ймовірно, побачимо ще більше таких епідемій у майбутньому.

Але кожна криза — це теж можливість. Сподіваємося, що нинішня епідемія допоможе людству усвідомити гостру небезпеку, яку представляє глобальна роз’єднаність.

Візьмемо один яскравий приклад: епідемія може стати чудовою нагодою для ЄС. Можливістю повернути народну підтримку, втрачену за останні роки. Якщо більш успішні члени ЄС швидко і щедро виділять гроші на обладнання і медичний персонал, щоб допомогти своїм найбільш постраждалим сусідам, це довело б цінність європейського ідеалу краще, ніж будь-які виступи. Якщо, з іншого боку, кожна країна буде змушена самостійно захищати себе, тоді епідемія може стати смертельною ланкою для любих коаліцій.

У цей кризовий момент вирішальна боротьба відбувається всередині самого людства.

Якщо ця епідемія призведе до більшої роз’єднаності й недовіри серед людей, це стане найбільшою перемогою вірусу. Коли люди сваряться — віруси подвоюються. Навпаки, якщо епідемія призведе до тіснішої глобального співробітництва, вона стане перемогою не тільки проти коронавірусу, а й проти всіх майбутніх патогенів.