Про це на сайті британського видання The Guardian вийшла авторська колонка ізраїльського історика Юваль Ноя Харарі. #Букви наводять повний переклад матеріалу.
Сучасний світ грунтується на переконаннях, що люди можуть перехитрити і перемогти смерть. Це було революційно нове ставлення до цього явища. Протягом більшої частини історії люди покірно підпорядковувалися смерті. Аж до нової епохи.
До цього більшість релігій і ідеологій вважали смерть не тільки нашою неминучою долею, але і основним джерелом сенсу життя.
Найважливіші події людського існування, вважалося, відбуваються після того, як ви видихнули в останній раз. Тільки тоді ви були готові дізнатися справжні секрети життя. Тільки тоді ви знайшли вічне спасіння або перенесли вічне прокляття. У світі без смерті — і, отже, без раю, пекла і реінкарнації — такі релігії, як християнство, іслам і індуїзм, не мали б сенсу. Протягом більшої частини історії кращі людські уми були зайняті, надаючи сенс смерті, але намагалися перемогти її.
Епос про Гільгамеша, міф про Орфея та Еврідіку, Біблія, Коран, Веди та незліченна безліч інших священних книг і оповідань, терпляче пояснює нещасним людям, що ми вмираємо. Тому що на це воля Божа, або так зумовлено Космосом, або Матінкою-природою і, що нам краще прийняти цю долю зі смиренням і витонченістю.
Можливо, коли-небудь Бог скасує смерть великим метафізичним жестом, таким як друге пришестя Христа. Але цей катаклізм був явно вище тієї ціни, яку змогли б заплатити люди.
Потім прийшла наукова революція.
Для вчених смерть – це не божественний рок – це просто технічний збій. Люди помирають не тому, що так визначив Бог, а через технічний збій. Серце перестає качати кров. Рак знищив печінку. У легких розмножуються віруси. І що відповідає за всі ці технічні проблеми? Інші технічні проблеми. Серце перестає качати кров, тому що недостатньо кисню досягає серцевого м’яза. Ракові клітини поширюються в печінці через випадкову генетичну мутацію. Віруси оселилися легких, тому що хтось чхнув в автобусі. Нічого метафізичного в цьому немає. Наука вважає, що у кожної технічної проблеми є технічне рішення.
Нам не потрібно чекати другого пришестя Христа, щоб перемогти смерть.
Пара вчених в лабораторії може з цим впоратися. Якщо раніше смерть була спеціалізацією священників і богословів в чорних рясах, то тепер цим займаються люди в білих халатах. Якщо серце барахлить, ми можемо простимулювати його роботу електронним стимулятором серця або навіть пересадити нове серце. Якщо рак шаленіє, ми можемо вбити його радіацією. Якщо віруси поширюються в легких, ми можемо перемогти їх новими ліками.
Так, зараз ми не можемо розв’язувати технічні проблеми. Але ми продовжуємо над ними працювати. Кращі людські уми більше не проводять час, намагаючись надати сенс смерті, замість цього вони зайняті продовженням життя. Вони досліджують мікробіологічні, фізіологічні й генетичні системи, відповідальні за хвороби й старість, і розробляють нові ліки та революційні методи лікування.
У своїй боротьбі за продовження життя люди домоглися дивовижних успіхів. За останні два століття середня тривалість життя зросла з 40 років до 72 у всьому світі та до 80 в деяких розвинених країнах. Крім того, вдалося вирвати дітей з лап смерті. До 20-го століття, щонайменше, третина дітей ніколи не досягли повноліття. Молоді люди зазвичай хворіють дитячими хворобами, такими як дизентерія, кір і віспа. В Англії у 17-му столітті близько 150 з 1000 новонароджених вмирали протягом першого року життя, і тільки близько 700 досягли 15-річного віку. Сьогодні тільки п’ять з 1000 англійських немовлят вмирають протягом першого року, і 993 святкують своє 15-річчя. В цілому, сьогодні у світі дитяча смертність становить менш як 5%.
Люди настільки досягли успіху у спробах зберегти і продовжити життя, що наш світогляд докорінно змінився.
У той час як традиційні релігії розглядали загробне життя як основне джерело сенсу життя, у 18-му столітті виникли такі течії, такі як лібералізм, соціалізм і фемінізм, люди втратили будь-який інтерес до загробного життя. Що відбувається з комуністом після смерті? Що відбувається з капіталістом? Що відбувається з феміністкою? Безглуздо шукати відповідь в працях Карла Маркса, Адама Сміта або Сімони де Бовуар.
Єдина сучасна ідеологія, яка все ще надає смерті центральну роль, — це націоналізм. В поетичні та відчайдушні моменти націоналізм обіцяє, що той, хто помре за націю, назавжди залишиться в її колективній пам’яті. І все ж ця обіцянка настільки розпливчаста, що навіть більшість націоналістів не знають, що з цим робити. Як насправді ти залишишся “жити” в пам’яті? Якщо ви мертві, як ви дізнаєтеся, чи пам’ятають вас люди чи ні?
Вуді Аллена якось запитали, чи сподівається він вічно жити в пам’яті кіноманів. Аллен відповів: “Я би хотів краще жити в моїй квартирі”. Навіть низка традиційних релігій змінили фокус. Замість того, щоб обіцяти небеса в загробному житті, вони стали приділяти набагато більше уваги тому, що вони можуть зробити для вас в цьому житті.
Єдина сучасна ідеологія, яка все ще віддає смерті центральну роль, – це націоналізм.
Чи змінить нинішня пандемія ставлення людей до смерті? Можливо, ні. Якраз навпаки. COVID-19, ймовірно, змусить нас подвоїти наші зусилля по захисту людських життів.
Домінуюча культурна реакція на COVID-19 – не смирення, а суміш обурення і надії.
Коли в досучасному суспільстві, такому як середньовічна Європа, вибухнула епідемія, люди, звичайно, побоювалися за своє життя і були спустошені смертю близьких, але головною культурною реакцією була смиренність. Психологи можуть назвати це “вивченою безпорадністю”. Люди говорили собі, що це воля Бога — або, можливо, божественна відплата за гріхи людства.
“Бог знає краще. Ми злі люди, заслуговуємо цього. І ви побачите, в кінці все вийде краще. Не хвилюйтеся, хороші люди отримають нагороду на небесах. І не витрачайте час на пошуки ліків. Ця хвороба була послана Богом, щоб покарати нас. ті, хто думають, що люди можуть подолати цю епідемію за допомогою власної винахідливості, просто додають гріх марнославства до своїх інших злочинів. хто ми, щоб зірвати плани Бога? ”
Ставлення до цього сьогодні є абсолютно протилежним. Всякий раз, коли якесь стихійне лихо вбиває багатьох людей — аварія на поїзді, пожежа, навіть ураган — ми схильні розглядати його як людську помилку, а не як божественне покарання або неминуче стихійне лихо. Якби залізнична компанія не скупилася на бюджет безпеки, якби муніципалітет прийняв більш суворі правила пожежної безпеки, і якби уряд направив допомогу швидше — ці люди могли б бути врятовані.
У 21 столітті масова смерть стала автоматичною причиною судових процесів і розслідувань.
Це і є наше ставлення до чуми. У той час як деякі релігійні проповідники поспішили схарактеризувати ВІЛ як Божу кару для геїв, сучасне суспільство милосердно поставилося до цих упереджень і в наші дні ми зазвичай розглядаємо поширення ВІЛу, Еболи та інших недавніх епідемій як організаційні невдачі. Ми припускаємо, що людство володіє знаннями та інструментами, необхідними для приборкання таких епідемій, і якщо інфекційне захворювання все ж виходить з-під контролю, це відбувається через людську некомпетентність, а не божественний гнів.
COVID-19 не є винятком з цього правила. Криза ще далека від завершення, але гра у звинувачення вже почалася. Різні країни звинувачують один одного. Політики перекладають відповідальність один на одного. А поряд з обуренням, є також велика надія.
Сьогодні наші герої – не священики, які ховають мертвих і виправдовують лихо. Наші герої – медики, які рятують життя. А наші супергерої – це вчені в лабораторіях.
Так само, як кіноглядачі знають, що “Людина-павук” і “Чудо-жінка”, зрештою, переможуть поганих хлопців і врятують світ, так і ми абсолютно впевнені, що протягом декількох місяців, можливо, року, люди в лабораторіях придумають ефективні методи лікування COVID-19 і навіть щеплення. Питання про вакцину на устах у всіх: від Білого дому й Уолл-стріт до балконів Італії. Всі задаються питанням “коли буде готова вакцина”. Коли? І чи буде?
Коли вакцина дійсно буде готова і пандемія закінчиться, який головний висновок зробить людство? Цілком ймовірно, нам потрібно буде докласти ще більше зусиль для захисту людських життів. Нам потрібно більше лікарень, більше лікарів, більше медсестер. Нам потрібно накопичувати більше дихальних апаратів, більше захисного спорядження, більше наборів для тестування.
Нам потрібно вкладати більше грошей в дослідження невідомих патогенів та розробку нових методів лікування. Ми не повинні бути знову захоплені зненацька.
Криза ще далека від завершення, але боротьба в самому розпалі й політики перекладають відповідальність один на одного. Деякі цілком можуть стверджувати, що криза має навчити нас смиренності. Ми не повинні бути так впевнені в нашій здатності підпорядковувати сили природи. Багато з цих скептиків — середньовічні противники, які проповідують смиренність, будучи на 100% впевнені, що знають все правильні відповіді. Деякі фанатики не можуть допомогти собі — пастор, який щотижня проводить вивчення Біблії для кабінету Дональда Трампа, стверджує, що ця епідемія також є божественним покаранням за гомосексуалізм. Але навіть більшість прихильників традицій в наші дні довіряють науці, а не писання.
Католицька церква наставляє віруючих триматися подалі від церков. Ізраїль закрив свої синагоги. Ісламська Республіка Іран перешкоджає людям відвідувати мечеті. Храми й секти всіх видів призупинили публічні церемонії. І все тому, що вчені зробили розрахунки й рекомендували закрити ці святі місця.
Звичайно, не кожен, хто попереджає нас про людську гординю, вважає себе середньовічним. Навіть вчені погодяться з тим, що ми повинні бути реалістичними в наших очікуваннях. І, що нам не слід розвивати сліпу віру в здатність лікарів захищати нас від усіх життєвих лих. У той час як людство в цілому стає все більш могутнім, окремі люди все ще можуть залишатися крихкими. Можливо, через століття або два, наука продовжить життя людини на невизначений термін, але поки немає. За винятком, можливо, жменьки мільярдерів.
Сьогодні ж одного разу ми помремо всі, і всі ми втратимо близьких. Ми повинні прийняти цю швидкоплинність.
Століттями люди використовували релігію в якості захисного механізму, вважаючи, що вони будуть існувати вічно в загробному житті. Тепер люди іноді переключаються на використання науки в якості альтернативного захисного механізму, вважаючи, що їх врятують лікарі й, що вони будуть жити у своїй квартирі вічно. Тут нам потрібен збалансований підхід. Ми повинні довіряти науці в боротьбі з епідеміями, але все одно ми повинні нести тягар нашої індивідуальної смертності та швидкоплинності.
Нинішня криза дійсно може зробити багатьох людей більш обізнаними про непостійній природі людського життя і людських досягнень. Проте наша сучасна цивілізація в цілому, швидше за все, піде в протилежному напрямку. Коли нинішня криза закінчиться, я не очікую, що ми побачимо значне збільшення бюджетів факультетів філософії. Але я впевнений, що ми побачимо значне збільшення бюджетів медичних шкіл і систем охорони здоров’я.
І, можливо, це краще, що ми можемо очікувати по-людськи. У будь-якому випадку уряди не дуже добрі в філософії. Це — не їхня задача. Уряди дійсно повинні зосередитися на створенні кращих систем охорони здоров’я. Це потрібно для людей, які створять кращу філософію. Лікарі не можуть розгадати загадку нашого існування. Але вони можуть виграти для нас трохи часу, щоб впоратися з цим. Що ми зробимо з цим часом — залежить від нас.
- Юваль Харарі: у битві з коронавірусом людству бракує лідерства.
- Ізраїльський історик Харарі пожертвував $1 млн для ВООЗ.