Джерело: колонка редактора відділу громадської думки Politico Джеймі Деттмера

Не зустрівши опору, група воєнізованого угруповання з озброєних до зубів колишніх засуджених, головорізів і строковиків, перейшла до Росії з окупованої території України, захопила контроль над Ростовом, ключовим матеріально-технічним центром і військовим штабом, а потім рушила по трасі М4 у напрямку до Москви, зіштовхуючись з протистоянням лише навколо Воронежа, за шість годин їзди від російської столиці, але все ж під’їхавши на 240 кілометрів до околиць російської столиці.

Ввечері 24 червня Путін міг подумати, що йому стане легше після того, як було укладено угоду, згідно з якою найманців “Вагнер” роззброять або додадуть до російської армії, а Пригожина відправлять до Мінська. Але — до великого розчарування російського лідера — навіть ця домовленість, схоже, змінюється, оскільки ввечері 26 червня зухвалий Пригожин наполягає на тому, що Білорусь пропонує йому дозволити тримати групу “Вагнер” як бойову силу. На знак слабкості Путін зазначив, що вагнерівці можуть поїхати до РБ, долучитися до армії РФ, або поїхати до своїх родин.

Примітно, що для всієї ескапади на вихідних знадобилося лише близько 8000 бійців. Пригожин — опортуніст, але його заколот демонстрував ознаки підготовки, і залишається ймовірним — хоч і дивним — те, що розвідка РФ не змогли вловити те, що відбувалося, і запобігти цьому.

Що ще більше тривожить Путіна, очевидний висновок полягає в тому, що багато його шпигунів і високопосадовців знали, але тримали главу РФ “поза грою”. Американські спецслужби стверджують, що були поінформовані про заколот заздалегідь, тому малоймовірно, що принаймні російська служба військової розвідки, яка має тісні зв’язки з “Вагнер”, не помітила нічого. Відсутність превентивних дій свідчить про те, що деякі ключові гравці вирішили поспостерігати за розгортанням ймовірного путчу.

Одначе, без ширшої активної підтримки з боку військових і таких гравців, як чеченський лідер Рамзан Кадиров, повстання Пригожина було приречене на провал, чим, безсумнівно, частково пояснюється його раптове рішення припинити протистояння та прийняти угоду, укладену за посередництва російського сатрапа Олександра Лукашенка. Як білоруський автократ, який залежить від Москви в політичній та економічній підтримці, мабуть, насолоджувався тим, як “врятував ситуацію”.

Тим часом основні союзники та пропагандисти Путіна вже порушують питання, як заколотники опинилися так близько з Москвою.

Отже, попереду ще більше — включно з ймовірним полюванням на відьом і ще більшою штовханиною та внутрішньою боротьбою, оскільки фракції обмірковують, як упевнитися, що принаймні не стануть жертвами наступного протистояння.

“Ми не бачили останнього акту”, — зазначив держсекретар США Ентоні Блінкен в інтерв’ю CBS 25 червня.

Коли настане остаточний крах, він, швидше за все, буде хаотичним і жорстоким, наголошує автор. Найвпливовіші силовики країни навряд чи віддадуть свою владу, привілеї та багатство легко та без боротьби, і, ймовірно, найкращим сценарієм буде домовленість за лаштунками та досягнення врегулювання, можливо, з прем’єр-міністром Михайлом Мішустіним як уявним фігурантом.

Та навіть якщо вони зможуть це зробити, як довго це триватиме, перш ніж фракції безпеки почнуть сваритися між собою та з провоєнними ультранаціоналістами? І коли все почне швидко розвалюватися, чи скористаються неспокійні регіони та постраждалі меншини моментом, щоб домогтися незалежності чи автономії?

За словами добре обізнаного дисидента, який побажав залишитися неназваним, уже кілька місяців співробітники ФСБ спілкуються з опозиційними групами у вигнанні. Це, своєю чергою, породило деякі надії на те, що силовики та російські опозиційні групи зможуть домовитися про більш упорядкований кінець путінізму — обидві групи об’єдналися в страху перед тим, що ультранаціоналісти можуть захопити владу в РФ.

Що має робити Захід, доки вирішується майбутнє Росії? Його катастрофічне військове втручання під час громадянської війни у Росії після захоплення влади більшовиками є повчальною історією, як і недавня історія інтервенцій Заходу на Близькому Сході – від Сирії до Іраку.

Подібно до російської опозиції, західні держави, швидше за все, будуть зведені до спостерігачів за ще одним ймовірним масштабним потрясінням у Росії з величезними глобальними наслідками.

Зауважимо, ввечері 23 червня, глава ПВК “Вагнер” Євген Пригожин заявив, що за вказівкою міноборони РФ було завдано ракетного удару по місцю базування його найманців, унаслідок чого було вбито та поранено десятки вагнерівців.

Після цього Пригожин пообіцяв помститись оборонному відомству РФ, наголосивши, що має 25 000 бійців, з якими “розбереться, чому у країні хаос”.

Після таких заяв російська ФСБ РФ порушила проти Пригожина кримінальну справу за фактом заклику до збройного конфлікту.

Вже незабаром найманці ПВК “Вагнер” захопили під свій контроль всі військові об’єкти вже у другому поспіль російському місті – Воронежі.

Згодом президент РФ Володимир Путін записав звернення щодо військового заколоту, влаштованого очільником ПВК “Вагнер” Євгеном Пригожиним у Росії. Очільник Кремля назвав такі дії “зрадою” і пообіцяв покарати винних.

Тоді як у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України заявили, що російська столиця готується до облоги: там введено режим контртерористичної операції.

Після чого у межах угоди з Лукашенком кримінальну справу, порушену стосовно засновника ПВК “Вагнер”, було зупинено. Відповідну заяву зробив прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков. Сам Пригожин поїхав до Білорусі, а бойовики не будуть притягнуті до суду за свою участь у повстанні, а натомість підпишуть контракти з Міністерством оборони Росії. Раніше цей крок засновник ПВК відкидав.

25 червня Держсекретар США Ентоні Блінкена наголосив, що хаос, викликаний повстанням в РФ проти Кремля, може тривати тижні або місяці.

26 червня стало відомо, що глава ПВК “Вагнер” Євген Пригожин залишається під слідством через справу про організацію заколоту в Росії. Попри те, що у Кремлі обіцяли закрити справу – її розслідування триває.

26 червня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що російські спецслужби розслідують “причетність західних спецслужб” до подій, що розгорнулися проти Кремля 24 червня.

• 26 червня повідомлялося, що глава ПВК “Вагнер” Євген Пригожин залишається під слідством через справу про організацію заколоту в Росії. Попри те, що у Кремлі обіцяли закрити справу – її розслідування триває. Але вже 27 червня Федеральна служба безпеки Росії (ФСБ) заявила, що справу щодо спроби заколоту ПВК “Вагнер” закрито, не згадавши у повідомлення Пригожина.
• Міністерство оборони Росії стверджує, що ПВК “Вагнер” готується передати йому все своє обладнання.
• Ввечері 24 червня пресслужба самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка заявила, що Пригожин погодився на “деескалацію”.
• Чисельність військових приватної військової компанії “Вагнер” приблизно така ж, як чисельність армії невеликих країн.