#Букви розповідають, що це за свято, а також що можна і не можна робити в цей день.

Історія

Лазарева субота – це субота перед Вербною неділею. У цей день православна церква згадує чудо воскресіння Христом праведного Лазаря. Саме святкування Лазаревої суботи встановлено з давніх часів.

Святий Лазар був братом Марфи та Марії, жив з сестрами неподалік від Єрусалима, в селищі Віфанія. Христос часто відвідував їх будинок, а Лазаря називав своїм другом. Одного разу Лазар захворів, а згодом, за чотири дні до приходу Ісуса до Віфанії, він помер.

Почувши про смерть Лазаря, “Ісус просльозився”, – йдеться в Євангелії (Ін. 11, 35). Але Христос звелів забрати камінь від печери, в якій поховали праведника, і озвався до нього: “Лазар! Іди геть”. Померлий воскрес і вийшов з похоронної печери.

Звістка про чудо швидко рознеслася по Іудеї. І коли на наступний день Христос в’їхав до Єрусалиму на молодому ослі, безліч людей зустрічало його як царя. Вони стелили на його шляху свій одяг і пальмові гілки.

А святий Лазар після свого воскресіння прожив ще 30 років – він був єпископом на Кіпрі та проповідував християнство.

Церквою воскресіння Лазаря шанується як одне з найбільш важливих, знакових чудес, здійснених Ісусом Христом за час його земного шляху.

Цікаво, що в церковному календарі Лазарева субота і Вхід Господній в Єрусалим (Вербна неділя) святкуються в сусідні дні: суботу та неділю. Але, згідно з історією, воскресіння Лазаря відбулося за місяць або два до входу Христа в Єрусалим.

Традиції Лазаревої суботи

Увечері в цей день, напередодні Вербної неділі, люди приносять в храм гілочки верби. Священик здійснює чин освячення верб на вечірній службі.

У слов’янських країнах верба стала символом свята в наслідування сучасників Христа, які встеляли його шлях до Єрусалиму гілками пальм.

Верба – одне з перших дерев, які розцвітають навесні. Пухнасті гілочки символізували пробудження природи після довгої зими, воскресіння всього живого для цвітіння та плодоношення.

Прикмети Лазаревої суботи

• У цей день і в неділю прийнято легенько шльопати рідних вербовими гілочками, вважається, що такий обряд приносить здоров’я. Особливу увагу приділяли дітям.
• Також люди спостерігали, скільки вже розпустилися бруньок на вербі. Якщо їх багато, рік принесе багатий урожай, достаток і безліч щасливих подій.
• Для того, щоб позбутися від матеріальних проблем, люди брали гілку верби в ліву руку і читали молитву “Отче Наш”. Потім правою рукою тричі хрестилися і просили у Христа допомоги в грошових справах.
• Дівчата, які мріють вийти заміж, повинні приміряти весільну сукню, покрутитися в ньому перед дзеркалом і показатися батькам.
• Вважається, що саме в Лазареву суботу потрібно сіяти горох. За народним повір’ям, саме Лазар опікується цією культурою.

Що не можна робити в цей день

• порушувати піст;
• напиватися та переїдати;
• влаштовувати гучні розваги;
• лаятися;
• лихословити;
• сумувати;
• займатися важкою роботою.

Що можна їсти

У Лазареву суботу дозволяється послаблення Великого посту. У цей день можна їсти рибну ікру, додавати в їжу рослинне масло, а також випити червоного вина.

Звичаї інших народів в Лазареву суботу

На Кіпрі, в давнину існувала традиція: в Лазареву суботу процесія дітей з пальмовими гілками в руках обходила будинки жителів міста. Процесію очолював хлопчик, прикрашений червоними маками і жовтими маргаритками. Хлопчик уособлював Лазаря. Діти при цьому співали Лазареву пісню. У храмах під час церемонії зображувалося Воскресіння Лазаря, в дійстві брали участь священнослужителі та діти.

У гагаузів та болгар в Вербну суботу здійснювали красивий обряд – лазаровання. “Лазаровали” зовсім маленькі дівчатка від шести до дванадцяти років, яких називали “лазарками”. Вони ходили по домівках по троє або по шестеро і співали спеціальні пісні. Одна з лазарок зазвичай уособлювала “наречену” та несла кошик для частувань. Її обличчя закривали білою фатою або хусткою. Віддячували дітям подарунками: сирими яйцями і дрібними монетами.