Лутфіє Зудієва – перша кримська журналістка у реєстрі іноземних агентів РФ

Лутфіє Зудієва. Олександра Єфименко

Лутфіє Зудієва стала першою в Криму журналісткою, яку Росія внесла до реєстру іноземних агентів. 16 травня 2025 року Мінʼюст РФ оприлюктив її ім’я під номером 984. Інформацію вона дізналася не з офіційного повідомлення, а від знайомих, які надсилали посилання на новини підтримки. Статус «іноагента» означає не лише адміністративні обмеження, а й ризик кримінальної відповідальності та додаткове суспільне тавро.

Уже майже десять років Зудієва висвітлює політичні переслідування в окупованому Криму та допомагає родинам політв’язнів. У 2015 році в Джанкої вона відкрила дитячий центр розвитку «Еліф», але через три місяці туди з перевірками прийшли прокурори та ФСБ. Журналістка вважає, що це було пов’язано не стільки з діяльністю центру, скільки з її громадською активністю та ставленням до кримських татар і мусульман. Тоді вона вирішила призупинити викладацьку діяльність.

Переслідування не припинилися: у 2019 році Лутфіє Зудієву затримали за публікацію у соцмережі, у 2023 – му – під будівлею Верховного суду Криму в Сімферополі, у 2024 – му – після обшуку вдома, коли на неї склали одразу два адміністративні протоколи. Її неодноразово штрафували та попереджали про неприпустимість мітингів. У березні та червні 2024 року суди ухвалили рішення про адміністративну відповідальність.

“Я дізналася про це не від офіційних структур, а з десятків повідомлень і дзвінків. Коли взяла телефон, то побачила шквал посилань на новину про моє внесення до реєстру. Це були і слова підтримки, і пропозиції допомогти з виїздом, і пропозиції юридичної допомоги. Таких відгуків я давно не отримувала. Цього разу хвиля підтримки була неймовірною, і я вдячна людям за солідарність”

Що означає статус іноагента для неї

Здійснення обліку та маркування кожного публікаційного матеріалу стало вимогою: за словами Зудієвої, вона має маркувати навіть пости з фото дитини чи пейзажу. Також раз на три місяці потрібно подавати звіти про діяльність.

“Тепер я маю маркувати будь-який контент. Навіть фото з дитиною чи пейзажем. Інакше можуть притягнути до відповідальності. Правозахисники розповідали, як інших людей карали навіть за побутове фото без “плашки”. Крім того, я не можу працювати у школі чи університеті, хоча за фахом я педагог. Це фактичне обмеження моїх прав, навіть у тих сферах, куди я могла б повернутися”

У кримських телеграм-каналах почали з’являтися анонімні публікації з закликами до переслідування. Залякування та хейт стали новим інструментом тиску. Попри це, журналістка продовжує працювати й вести звичний спосіб життя: відвідує батьківські збори, зустрічається з людьми та ходить у магазини. Вона не планує залишати Крим, бо тут її дім і земля її пращурів.

За словами адвокатів, загальна картина репресій проти «іноагентів» у Росії – системний механізм: адміністративні правопорушення часто переходять у кримінальні, а закон перетворився на інструмент для тиску на журналістів, правозахисників та громадських діячів. У 2024 році російські суди розглянули понад 700 адміністративних справ проти «іноагентів», а в першій половині 2025 року – більш ніж 300, що свідчить про масштабність репресій.

27 серпня окупаційне Міністерство юстиції склало проти Лутфіє Зудієви адміністративний протокол із звинуваченням у «діяльності іноземного агента без подання заяви». Журналістка намагалася оскаржити рішення та домогтися доступу до матеріалів справи, але 11 серпня Замоскворецький суд Москви залишив її в реєстрі. Вона підкреслює, що для неї важливо зафіксувати позицію та зберегти доступ до матеріалів справи, навіть якщо рішення навряд чи буде скасоване.

“Я не маю ілюзій, що мене виключать зі списку. Але для мене важливо було показати, що я не погоджуюся. Важливо було зрозуміти, на чому ґрунтується це рішення. І коли я побачила документи, стало очевидно: це не випадковість, а результат цілеспрямованої роботи силових структур. Вони зібрали матеріали, передали у Мін’юст, і суд просто повторив їхню позицію”

Поки триває судова тяганина, журналістка продовжує працювати та залишатися у Криму: відвідує школи, спілкується з людьми, ходить у магазини. Вона вважає, що світло правди може перемогти навіть у таких умовах, але щоденна реальність із маркуванням і потенційними штрафами робить життя значно складнішим.