Історичні пам’ятки Маріуполя: збереження спадщини попри війну

29 вересня Маріуполь святкує День міста. За однією з версій, місто з’явилося ще в XVI столітті як варти на Кальміусі, а офіційно отримало статус міста у 1778 році. Протягом століть Маріуполь став культурним та архітектурним центром Приазов’я, а з початком повномасштабної війни – символом стійкості та протесту.

У цьому матеріалі ми розглянемо сім історичних пам’яток міста: якими вони були до війни, хто стояв за їхнім задумом, та як окупація змінила їхню долю й вигляд.

“Ми для себе взяли вектор переосмислення. Зараз багато дискусій навколо цього – досліджуємо дату заснування та історію наших земель, нашого краю. Для нас важлива історія, події, що відбувалися. Досліджуємо, які поселення вперше з’явилися на території Маріуполя, на території Надазов’я. Звісно, дуже важлива частина історії – це Домаха, козаки”

Пам’ятки до війни: архітектурний ланцюг міста

За даними Маріупольської міської ради станом на 24 лютого 2022 року в Маріуполі налічувалося 206 історичних будівель, серед яких 6 об’єктів були пам’ятками архітектури, 102 – пам’ятками історії та культури, 4 – пам’ятки монументального мистецтва, 24 – монументальні мозаїчні полотна та 33 об’єкти археології. У центрі міста зберігалося одне з найбільших в Україні зібрань мозаїчної монументалістики. Поруч розташовувалися унікальні археологічні пам’ятки – кургани та енеолітичні могильники. З початком війни багато об’єктів зазнали ушкоджень або були зруйновані.

Усі ці пам’ятки формували не лише обличчя міста, а й його історичну пам’ять. Нижче – головні об’єкти, які втратили частину або повністю свій вигляд внаслідок бойових дій та окупації.

Головні пам’ятки, що втратили своє обличчя

Готель “Континентальний” колись залишався одним із найпередовіших та найрозкішніших місць міста, де згодом розміщувалися різні установи – концертна зала та перша електрифікована типографія. У радянський період будівля слугувала штабом головнокомандувача морських сил, потім – профспілковим центром, а під час нацистської окупації – штабом. Післявоєнний період приніс у його стіни палац культури заводу “Азовсталь”; згодом будівля занепала й була передана місту лише у 2010 році. Станом на сьогоднішній день обличчя будівлі змінилося знову через завдані ушкодження під час війни.

Палац культури “Молодіжний” був центром культурного життя міста: тут платформи для концертів, перформансів та вистав, існували таємничі підземні проходи, які планували використати для створення сучасного мистецтва. Під час окупації будівля постраждала та служила укриттям для десятків людей у 2022 році.

“У цій будівлі були цікаві підземні ходи. Коли вже місто розвивалося, і це вже був не готель, а Палац культури “Молодіжний”, там створили молодіжну театральну студію “Театраманія”. Молоді люди навели порядок в цих підвалах – показували вистави. Хотіли створити там центр сучасного мистецтва, куди б з’їжджалися на різні творчі заходи митці. Так ми про це мріяли. На жаль, будівля палацу також постраждала. У 2022 році вона слугувала укриттям для багатьох сотень людей”

Маїток Абрама Трегубова – один із зразків класицизму кінця ХІХ – початку ХХ століття. У складі міського ансамблю він виконував значну роль, згодом переданий Міністерству охорони здоров’я та використаний як міська поліклініка й станція переливання крові. Після здобуття незалежності будівлю пройшла тривалу реставрацію, а зображення та інтер’єри відновили втрачене. Після 2022 року фасади й інтер’єри зазнали ушкоджень від обстрілів.

Будинки зі шпилями, розташовані на перетині проспекту Миру з вулицями Куїнджі та Проспекту Миру, були зведені в 1953 році та вважалися символами сталінського неокласицизму. Це останні великі сталінські споруди в місті, які формують парадний в’їзд на Театральну площу. Після повномасштабного вторгнення вони зазнали суттєвих пошкоджень та частково перебудовані окупантами.

“Окупанти показово проводили в будинку реставрацію, поставили туди свою радянську зірку. На одному є точно. Що там буде достеменно не знаю”

Донецький академічний обласний драматичний театр Маріуполя – один із лідерів міського культурного ландшафту. Будівля зросла в 1956–1960 роках у стилі радянського монументального класицизму; після знищення у 2022 році вона залишилася як пам’ятник великому театральному життю міста. За різними даними, під завалами загинули сотні людей, а також є різні оцінки щодо масштабу руйнувань.

“З цією будівлею були пов’язані всі наші фестивалі та свята. Там збиралися люди на Незалежність та Новий рік. На жаль, зараз це місце пов’язане з однією з найтрагічніших історій міста. Окупаційна влада його перебудувала, приховавши наслідки своїх дій”

Будинок з годинником на перетині проспектів Миру та Металургів славився годинниковою вежею та майстернями художників на верхніх поверхах. У 2021 році тут провели реконструкцію, встановивши великий триметровий годинник із дзвоном та підсвіткою. Під час окупації будівля була зруйнована та перебудована окупаційними силами.

“Під дахом такої вежі, де, за легендами, була майстерня художників, після реставрації за грантові кошти ми хотіли зробити простір для наших сучасних митців. Вже навіть написали проєкт. На жаль, цей будинок також дуже постраждав, знесений і зараз окупаційна влада його перебудувала”

Водонапірна вежа Нільсена – висотою близько 33 метрів архітектурна пам’ятка й колишнє джерело водопостачання міста. Вона проходила реконструкцію й отримала статус культурної візитівки ще до 2016 року; наприкінці 2010-х вона знову стала важливим простором. Під час окупації башта зазнала пошкоджень, але зусилля з її збереження тривають, і її роль у міському ландшафті залишається символічною.

Хоча багато облич міста зникли або зазнали змін, історична пам’ять про Маріуполь живе через навчальні онлайн-тури, 3D-огляди та нові ініціативи збереження архітектурної спадщини. Вони допомагають зберегти спадок міста та дати надію на його відродження після перемоги.