Чому та хто забрав в журналістки акредитацію, розповіли у “Детектор медіа”.

Кімер висвітлювала Революцію гідності, початок війни у 2014 році, ставила запитання Зеленському й Порошенку, їздила в окуповані міста Донеччини, Луганщини й Криму. Як пише “Детектор медіа”, корпункту DR в Україні не було, зате був у Росії, тому Кімер періодично працювала й жила у Москві. 

Позбавлення акредитації

Звістка про позбавлення Кімер акредитації в Україні викликала хвилю критичних публікацій. Журналісти пов’язали цю ситуацію з українсько-данськими відносинами: саме того дня, 19 грудня, президент Зеленський звернувся до уряду Данії з проханням надати Україні нову зброю, а данський парламент обговорював додаткову допомогу Україні.

Водночас на позбавлення Кімер акредитації відреагували профільні медійні видання, керівництво DR, політики, колеги, а також данська спілка журналістів, яка назвала це рішення “обурливим” і попросила міністра закордонних справ Данії й посла України в Данії поновити акредитацію.

“19 грудня на сайті DR вийшов матеріал, у якому Матільде Кімер розповіла, що 22 серпня їй на пошту прийшов лист із повідомленням: за рішенням Служби безпеки України її позбавили акредитації. Пояснення причин не було”, – йдеться в матеріалі.

Кімер розповіла “ДМ”, що повідомлення було для неї несподіванкою. За її словами, вона кілька тижнів поспіль намагалася зв’язатися з речником СБУ Артемом Діхтяренком, але він не відповідав. 

Тоді медійниця звернулася по допомогу до посольства Данії. Працівники посольства намагалися зв’язатись із СБУ, аби з’ясувати, чому її позбавили акредитації. 

Під час розмови з представником СБУ в Кімер склалося враження, що він не знайомився з її журналістськими матеріалами, а лише з Facebook-сторінкою. Наприкінці розмови вона спитала, чи може зробити щось, аби їй повернули акредитацію. “Він відповів, що кілька місяців – не уточнив, скільки саме, – я можу писати “хороші історії” про Україну, і тоді, можливо, рішення про акредитацію переглянуть. Я сказала, що взагалі не пишу статті – працюю на радіо і телебаченні, а останні кілька місяців не можу працювати взагалі. Він сказав: це не проблема, ви можете робити хороші історії, ми можемо надати фото і відео”, – додала журналістка.

Від пропозиції вона відмовилась. Зустріч закінчилась. 

Передісторія: поїздка до Миколаєва

Кімер зі своїм водієм і перекладачем Іваном Кравцовим поїхала до Миколаєва. Крім нього, у машині був друг Кравцова, Павло і його подруга. Вчотирьох вони поїхали з Києва до Одеси. Дорогою Кімер з’ясувала, що Кравцов не звернувся по додатковий дозвіл на роботу в Миколаєві, й попросила зробити це негайно.

Наступного дня вона та Кравцов зустрілись із пресофіцером, щоб обговорити, з якими військовими працюватиме в Миколаєві. Вони зустріли кореспондентку “1+1” Наталію Нагорну, яка розповіла Кімер історію про фермера Сергія, в якого через обстріли згоріло поле. Вона дала контакти Сергія Івану Кравцову, поки Кімер розмовляла телефоном з DR. 

У той час їхні акредитації були майже готові, але їх ще не прислали електронною поштою. Дорогою машину зупинили на блокпості, військові викликали СБУ. За кілька годин чекання і з’ясування обставин журналістку попросили виїхати з Миколаєва.

Наступного дня Кімер поговорила з речницею Сил оборони півдня Наталею Гуменюк. Згодом, за словами Кімер, Гуменюк повідомила її, що питання вирішено. Журналістка повернулась до Миколаєва, зробила два репортажі й вважала, що претензій до неї немає.

“Ми бачили, що вона працювала в окупованих частинах України, – додала Гуменюк. – Це нас насторожило, бо вона працювала в юрисдикції ворога. Розуміємо: журналісти мають висвітлювати ситуацію з різних боків. Але ворог є ворог. Якщо він довіряв цій журналістці, то ми можемо мати сумніви. Але її до того перевіряла СБУ, й вона отримала акредитацію”.

“ДМ” пише, що у версіях сторін конфлікту є розбіжності, але можна спробувати відтворити загальну картину.

“Данська журналістка, яку протягом останніх восьми років не раз перевіряла СБУ, приїхала в Миколаїв і двічі опинилась там, де не мала бути – на блокпості й біля позицій військових, які мали певну секретну зброю. За її версією, це сталось через непорозуміння з фіксером”, – зауважило видання.

Кімер розповіла данським колегам, що представники СБУ вважали підозрілим, що вже під час великої війни вона кілька разів телефонувала до Росії. У Кімер залишилась там квартира, і вона, за її словами, попросила когось зі знайомих поливати квіти.

Інший представник спецслужби в розмові з “Детектором медіа” схарактеризував Матільде Кімер як “порядну людину”, до якої раніше не було претензій. Те саме кажуть двоє українських журналістів, особисто знайомі з Кімер: її не можна підозрювати в симпатіях до Росії, вона – людина професійна.

• Об’єднання українських медіа, журналістів та громадських організацій “Медіарух”, до якого входить зокрема й видання #Букви, вимагає від влади вжити негайних заходів, щоб розв’язати конфліктну ситуацію, викликану неефективністю та непрофесіоналізмом комунікаційних структур Міністерства оборони, зокрема Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня.