Повномасштабна війна поставила нові виклики перед українцями. Тоталітарний російський режим розширив межі масовості та жорстокості злочинів і тепер страчує українців сотнями, влаштовуючи криваві теракти

Одним із таких був акт геноциду у колонії Оленівки на тимчасово окупованій території Донецької області. Там українські військовополонені згоріли заживо, а росіяни їм навіть не надавали першої медичної допомоги.

Теракт у тюремному бараку Оленівки росіяни влаштували у ніч на 29 липня 2022 року. У будівлі, де утримували українських військовополонених, стався потужний вибух. Станом на жовтень, інформація щодо теракту в Оленівці була такою: 193 людини в бараці на момент вибуху, за даними росіян. Були також ДНК-аналізи 52 загиблих і повернули 11 людей в Україну. У січні на брифінгу розповідали, що повернули 23-х.

Олександра Мазур наголошує, що конкретних цифр назвати не може, бо дані весь час змінюються, а розслідування триває. Інформацію уточнюють та перевіряють. Ані громадські активісти, ані родичі хлопців, які були у бараці, не мають доступу до конфіденційної інформації.

“Нас не інформують, як ведеться розслідування. Ми можемо говорити лише про загиблих, тих, про кого є підтверджена інформація, і лише якщо погодились родини. Бо треба ще й розуміти, що не всі родини сприймають факт загибелі. Навіть, якщо є підтвердження ДНК-аналізів. Тому, коли ми беремо на себе відповідальність сказати, що ця людина загинула, з’являється важкий етичний момент щодо родини, яка не вірять у загибель”, – каже Олександра.

Доля понад сотні людей із бараку, де стався вибух, станом на сьогодні залишається невідомою. З ними немає зв’язку, а єдину інформацію можна отримати від тих, хто повертається з полону.

“Інколи полонені, які повернулися, кажуть, що бачили кількох людей із того бараку. Але це просто бачили – немає жодних деталей ані про їхній фізичний стан, ані про моральний. Хтось, хто повертається з полону, просто повідомляє, що бачив людину, скажімо, за місяць до повернення. Тобто станом на той місяць людина була жива. Тому є надія і зараз відомо про таких людей. Але їх небагато. Скажімо, якщо у полоні досі перебуває понад сто людей, то інформація була про кілька десятків, яких бачили за весь цей час”, – каже Мазур.

Не має активістка доступу і до свідчень в’язнів Оленівки, які повертаються з полону, лише тоді коли їх публікують для загального доступу. Олександра вважає, що це правильно – зберігати конфіденційність тут дуже важливо.

“З того, що відомо з публічно поширеної інформації, можна з упевненістю говорити про заплановану страту в Оленівці. Росіяни приходили й за списком забирали людей перед 28 липня з інших бараків до того бараку, де стався теракт. Саме цих людей, а не інших”, – наголошує активістка.