Про це йдеться у матеріалі The Washington Post.

Результатом невдач Кремля у війні проти України стало те, що протягом останніх місяців країни пострадянського простору – від Казахстану до Таджикистану – демонструють певну зневагу до Росії, яка є свідченням регіональної перебудови, що лише посилиться у майбутньому через загострення антиросійських санкцій, які підривають могутність РФ.

Найсуттєвішим є дистанціювання Казахстану. Розгалужена центральноазіатська нафтова держава поглибила зв’язки із Китаєм, Туреччиною та Європою та схилялася до сотень західних компаній, які пішли з Росії, надсилаючи Москві безпомилковий сигнал. Казахстан також служив проміжною станцією для десятків тисяч російських чоловіків, які втікали від часткової мобілізації восени.

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв зустрівся 29 листопада з президентом Франції Емманюелем Макроном у Парижі, щоб обговорити поглиблення економічних, енергетичних та освітніх зв’язків. Це був перший візит казахського лідера за сім років.

Поїздка Токаєва відбулася після зустрічі президента Узбекистану Шавката Мірзійоєва з Макроном у Парижі минулого тижня, а також після надзвичайно гострої зустрічі очолюваної Москвою Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), яка закінчилася тим, що прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян висловив гнів через відсутність підтримки у військовому конфлікті його країни з Азербайджаном. Видавалося, Пашинян намагався дистанціюватися від Путіна навіть під час групового фото.

Токаєва переобрано президентом Казахстану 20 листопада на семирічний термін, він випередив п’ятьох маловідомих кандидатів. Утім, на думку Організації з безпеки та співробітництва в Європі, це голосування було “неконкурентним”.

Однак в умовах ослаблення Росії Європа домагається прихильності країн Центральної Азії, зокрема Казахстану, як альтернативного джерела енергії для заміни російських вуглеводнів. Президент Європейської Ради Шарль Мішель відвідав Центральну Азію, щоб зустрітися з лідерами в жовтні, а в листопаді відбувся візит голови зовнішньої політики Європи Жозепа Борреля.

Водночас помічник держсекретаря США Дональд Лу відвідав регіон на початку листопада, запропонувавши 25 мільйонів доларів на розширення торговельних шляхів і залучення інвестицій. Ця поїздка, за словами Держдепартаменту, була спрямована на підтримку їхньої незалежності та територіальної цілісності.

Путін, який очікує, що його сусіди гратимуть за правилами Москви, був сумно відомий як політик, який завжди запізнювався на зустрічі зі світовими лідерами. Зокрема одного разу він змусив королеву Єлизавету II чекати на себе 14 хвилин. Натомість відео з саміту Шанхайської організації співробітництва в Узбекистані у вересні показало Путіна як менш впливову фігуру, яка прибула вчасно та чекала на лідерів Індії, Туреччини, Азербайджану та Киргизстану.

Путін заплямував свій власний регіональний авторитет своїм жорстоким вторгненням в Україну, намагаючись показати, що Росія є великою державою і має право домінувати над меншими країнами. Однак замість величі було продемонстровано лише погану російську армію.

Токаєв неодноразово заявляв про підтримку Казахстаном територіального суверенітету України. Спочатку Росія намагалася “дати Токаєву ляпаса”, коли він відмовився схвалити війну Путіна, допомогти Росії обійти західні санкції чи визнати анексію українських міст Росією.

Москва відповіла тим, що минулого літа тимчасово зупинила роботу Каспійського нафтопроводу, який транспортує казахстанську нафту до Чорного моря. Водночас на російському телебаченні все частіше лунають попередження, що Росія повинна здійснити наступне вторгнення саме у Казахстан.

Путін також неодноразово спотворював ім’я Токаєва на зустрічах і уникав зустрічі з ним на саміті в Узбекистані.

“Неправильна вимова Путіна не сприймалася як те, що “він старий і тому забуває імена”. Ні, це було розцінено як навмисний вчинок Путіна”, — сказав Темур Умаров, аналітик з Центральної Азії з Фонду Карнегі за міжнародний мир.

Але Токаєв не піддався тиску Кремля. У вересні у нього був набагато потужніший гість, коли президент Китаю Сі Цзіньпін здійснив свій перший візит за межі Китаю після пандемії, щоб зустрітися з Токаєвим в Астані, де він прямо пообіцяв підтримувати територіальну цілісність Казахстану. Подібну обіцянку дав і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган під час візиту в жовтні.

“Для Казахстану було дуже важливо, що Сі Цзіньпін приїхав і оголосив, що Китай продовжуватиме підтримувати територіальну цілісність і суверенітет Казахстану”, — сказав Умаров, додавши, що це надіслало повідомлення Росії, “що вся яструбина риторика, яка зараз лунає з Москви, також щодо Казахстану, є неприйнятною”.

Токаєв наказав Казахстану диверсифікувати свої нафтові маршрути, заморозив низку проєктів з Росією через санкції та дозволив в’їзд тисячам російських чоловіків, як у жовтні втікали від часткової мобілізації Путіна.

Багато казахів співчувають Україні у війні, оскільки Казахстан, як і Україна, є домом для значного етнічного російського населення на півночі, сказав аналітик Дімаш Алжанов, засновник продемократичної організації Erkin Qazaqstan.

“В принципі, можна сказати, що суспільство – на боці України. Після всіх цих образ на адресу Казахстану з боку російських офіційних осіб, проти територіальної цілісності Казахстану, люди дуже обережно ставляться до Росії. Порушення територіальної цілісності України також пов’язане з казахстанським суспільством, тому що вони бояться, що те саме може статися з Казахстаном, зокрема на північній території Казахстану”, – сказав Альжанов.

Однак Токаєв – не єдиний регіональний лідер, який кидає виклик Путіну.

Минулого тижня Пашинян звинуватив очолювану Росією ОДКБ у невдачі його країни та відмовився підписати декларацію саміту, коли Путін кинув його ручку на стіл.

У жовтні президент Киргизстану Садир Джапаров знехтував 70-річчям Путіна, а також самітом Співдружності Незалежних Держав у Санкт-Петербурзі. Джапаров, який був розлючений сутичками у вересні, коли таджицькі сили вдерлися на територію Киргизії, також скасував військові навчання ОДКБ.

Найбільш неочікуваний публічний докір надійшов від президента Таджикистану Емомалі Рахмона, близького союзника Путіна з найбідніших пострадянських країн, який на жовтневому саміті в Астані, столиці Казахстану, застеріг Путіна від ігнорування малих країн.

Сказавши, що Таджикистан завжди поважав Росію, Рахмон додав: “Ми хочемо, щоб нас поважали у відповідь”.

“Я прошу вас не вести політику щодо країн Центральної Азії, ніби це колишній Радянський Союз”, — сказав він.

Сусіди Росії мають індивідуальні, часто різні інтереси, і Москва залишається домінуючою регіональною силою, але російсько-українська війна виявила ризики щодо покладання на Росію у питаннях безпеки чи торгівлі.

Умаров сказав, що Китай ще не відтіснив Росію в грі впливів у Центральній Азії, але торгівля та інвестиції Пекіна в залізниці та трубопроводи зростають.

“У довгостроковій перспективі я вважаю, що позиції Росії в Центральній Азії неминуче погіршаться”, — сказав він.

Можливо, Захід ніколи не стане важливішим для азійських країн, аніж Китай та Росія, але просування Заходу в цьому регіоні насторожило Москву.

Коли Боррель, верховний представник європейської зовнішньої політики, відвідав Казахстан, він попередив про небезпеку надто сильно покладатися на одного партнера, “незалежно від історії чи географії”. Раніше, в листопаді ЄС підписав із Казахстаном меморандум про взаєморозуміння щодо постачання  водню та рідкоземельних металів.

Відсторонений та ізольований західними лідерами та змушений пояснювати свою жорстоку війну лідерам Китаю та Індії, Путін продемонстрував свою параною щодо Заходу на саміті 27-членної Конференції зі взаємодії та зміцнення довіри в Азії, в столиці Казахстану у жовтні. Там російський лідер висловив свою улюблену теорію змови про тіньову еліту “золотого мільярда”, яка планує поневолити Росію та поглинути її ресурси.

“Центральна Азія потрібна Росії набагато більше, ніж будь-коли раніше, тому що Росія настільки ізольована, і кожна окрема країна, яка продовжує підтримувати союзницькі відносини з Росією, стала набагато ціннішою”, — сказав Умаров.

Запрошуючи Токаєва зупинитися в Москві дорогою до Парижа, Путін, здавалося, прагнув продемонструвати незмінну важливість Росії для Казахстану, і він з ентузіазмом привітав свого колегу з його переобранням 28 листопада.

Путін трохи вагався, перш ніж вимовити ім’я Токаєва, але цього разу йому вдалося правильно вимовити його.