Про це пише американська газета The New York Times.

Для Джеффа Мілісена, морського біолога і фотографа з Кона, (штат Гаваї, США) немає кращого місця для нічного пірнання, ніж відкрита ділянка глибокого океану.

“Тут не видно дна, є тільки цей простір, що йде в нескінченність.Там багато морських монстрів, але вони крихітні”, – говорить він.

Мілісен розповідає, що більшість личинок розміром не більше нігтя, інші – ще менше. Їх можна легко прийняти за шматочки морських водоростей або сміття, що дрейфує. Але поблизу, коли вони зафіксовані камерою з використанням спеціального об’єктива, личинки риб можуть здаватися такими ж великими, як дикі тварини на сафарі.

П’ять років тому Мілісен почав ділитися своїми фотографіями в групі Facebook, і там він виявив спільноту пристрасних нічних авантюристів – Blackwater Photo Group, які теж знімали морських істот вночі. Разом з Мілісеном вони почали зв’язуватися з рибологами, просячи підказки в тому, що вони бачать.

З ліхтарями в руках дайвери Джефф Міліса і фотограф Сара Мейте сфотографували близько 80 личинок риб, потім обережно зібрали зразки та відправили їх вченим для дослідження разом з фотографіями.

Девід Дж. Джонсон, хранитель риб в Смітсонівському національному музеї, був одним з перших вчених, з якими вони зв’язалися. Він сказав, що фотографії відразу ж вразили його.

“Ці фото – дійсно великий крок до знань про ранні етапи життя риб”, – сказав він.

За словами Джонсона, вчені часто помилково дають їм наукові назви, визначаючи вже відомі таксони як нові види риб.

“Личинки, які виглядали досить блідо і непомітно для примірників, в природному середовищі виявилися рисами з яскраво забарвленими мітками й фантастичною будовою”, – говорить експерт з личинок риб зі Смітсонівського національного музею природної історії у Вашингтоні Ай Нонака.

Такі фахівці, як Нонака, визначають, до якого виду належать личинки риб, розглядаючи форми тіла і крихітні особливості через мікроскопи й аналізуючи ДНК личинкової тканини. На відміну від своїх батьків, які плавають вільно, личинки риб дрейфують за течією, а їхні дивні частини тіла – спосіб пристосування до дрейфівного способу життя – роблять личинок зовсім не схожими на дорослих.

Згодом хобі групи Blackwater стало набирати популярність по всьому світу – все більше і більше фотографів почали робити чудові зображення і відеоролики, що розкривають секретний світ химерних крихітних тварин, який вчені десятиліттями намагалися краще зрозуміти. Багато зображень стали вірусними в соціальних мережах, а деякі недавно отримали великі нагороди в галузі підводної фотографії.

Тепер такі вчені, як доктор Джонсон, хочуть закріпити співпрацю з фотографами Blackwater.

У статті, опублікованій в журналі Ichthyology & Herpetology, вчені з Гаваїв разом з доктором Джонсоном і іншими співробітниками Смітсонівського інституту розповіли, що вони сподіваються залучити до участі більше нічних підводних фотографів.

На сьогодні вчені найняли близько десятка дайверів, які зібрали понад 60 зразків для аналізу. Ще більше в розробці.

“Ми створюємо колекцію з живим зображенням – отримуємо зразок і описуємо його”, – сказав доктор Джонсон.

Він очікує, що вчені, які мають досвід підводної фотографії, також приєднаються до них. Морські дослідники сподіваються, що отримані дані значно розширять знання про те, як ці тварини змінюються з плином часу і чому вони поводяться саме так. В ідеалі робота також проллє світло на таємничу щоденну міграцію істот, яка відбувається щоночі у світовому океані.

• Раніше повідомлялося, що у Греції з’явився перший підводний музей – у ньому сотні стародавніх амфор.