Про це повідомляє CNN.

Тепер дослідники зробили кроки, щоб частково задовольнити це прохання композитора, проаналізувавши його ДНК зі збережених пасем його волосся та вперше секвенувавши геном композитора.

Результати дослідження опубліковано в середу в журналі Current Biology.

“Наша головна мета полягала в тому, щоб пролити світло на проблеми зі здоров’ям Бетховена, які, як відомо, включали прогресуючу втрату слуху, яка почалася в його 20-річному віці і зрештою призвела до повної глухоти до 1818 року”, – сказав співавтор дослідження Йоганнес Краузе, професор Інститут еволюційної антропології Макса Планка в Лейпцигу, Німеччина.

П’ять зразків волосся допомогли вченим дізнатися про сімейну історію, хронічні проблеми зі здоров’ям і те, що могло сприяти його смерті у віці 56 років.

Окрім втрати слуху, відомий композитор-класик протягом усього життя страждав від шлунково-кишкових захворювань, а також важкої хвороби печінки.

У 1802 році Бетховен написав листа своїм братам з проханням, щоб його лікар, Йоганн Адам Шмідт, визначив і поділився природою його “хвороби” після смерті. Лист відомий як Хайлігенштадтський заповіт.

Однак Бетховен пережив свого улюбленого лікаря на 18 років, і після смерті композитора заповіт знайшли в прихованому відділенні його письмового столу.

У листі Бетховен зізнався, наскільки безнадійним він почувався як музичний композитор, який бореться з втратою слуху, але його робота не давала йому накласти на себе руки. Він сказав, що не хоче йти, “доки не створить усі твори, які я відчув бажання написати”.

Після його смерті виникли питання про те, що спричинило хвороби Бетховена та його справжню причину смерті. Протягом останніх семи років свого життя композитор пережив принаймні два напади жовтяниці, яка пов’язана із захворюванням печінки, що призвело до загальної думки, що він помер від цирозу.

Медичні біографи з того часу вичитували листи та щоденники Бетховена, а також дані його розтину, нотатки його лікарів і навіть нотатки, зроблені під час ексгумації його тіла двічі в 1863 і 1888 роках, з надією зібрати воєдино його складну історію хвороби.

Але дослідники, які стояли за новим дослідженням, зробили крок далі приблизно вісім років тому, коли вони вирішили провести генетичний аналіз волосся Бетховена. Зразки, які вони використовували, включали волосся, зрізане з його голови за сім років до його смерті.

Команда почала з аналізу загалом восьми зразків волосся з державних і приватних колекцій у Великій Британії, Європі та США. Під час перевірки автентичності вони виявили, що два з них узагалі не належать Бетховену, а ще один був надто пошкоджений для аналізу.

Попередня робота, яка припускала, що Бетховен отруївся свинцем, була заснована на зразку волосся, яке не належало йому, а натомість належало жінці.

Але всі інші п’ять зразків походили від одного європейця і збігалися з його німецьким походженням. У квітні 1826 року Бетховен особисто передав один із зразків піаністу Антону Гальму, сказавши “Das sind meine Haare!” (“Це моє волосся!”)

Генетичний аналіз виявив підказки, що ховаються в ДНК композитора, які можуть додати контекст до його проблем зі здоров’ям.

“Ми не змогли знайти остаточну причину глухоти або шлунково-кишкових проблем Бетховена”, – сказав Краузе.

“Однак ми виявили низку значущих генетичних факторів ризику захворювань печінки, – додав він. – Ми також знайшли докази зараження вірусом гепатиту В щонайпізніше за кілька місяців до останньої хвороби композитора. Ймовірно, це стало причиною його смерті”.

Генетичні дані Бетховена також допомогли дослідникам виключити інші потенційні причини його захворювань, такі як целіакія, аутоімунне захворювання, непереносимість лактози або синдром подразненого кишечника.

Листи Бетховена, а також листи його друзів свідчать про те, що композитор регулярно вживав алкоголь. Хоча важко сказати, скільки він випивав, близький друг писав, що Бетховен щодня випивав щонайменше літр вина під час обіду.

Вживання алкоголю в поєднанні з генетичними факторами ризику захворювань печінки та його інфекції гепатиту B могло стати ідеальною бурею для здоров’я Бетховена наприкінці його життя.

“Якщо його споживання алкоголю було достатньо великим протягом досить тривалого періоду часу, взаємодія з його генетичними факторами ризику представляє одне з можливих пояснень його цирозу”, – сказав провідний автор дослідження Трістан Бегг, доктор філософії, студент Кембриджського університету.

Але дослідники попередили, що час усіх цих подій має вирішальне значення для розуміння того, що сприяло смерті Бетховена. За словами авторів, майбутні дослідження можуть виявити більше інформації, включно з причиною втрати ним слуху.

“Ми сподіваємося, що, зробивши геном Бетховена загальнодоступним для дослідників і, можливо, додавши додаткові автентифіковані зразки до початкової хронологічної серії, колись можна буде відповісти на питання про його здоров’я та генеалогію”, – сказав Бегг.

Коли дослідницька група встановила генетичний профіль Бетховена, вони порівняли його з ДНК його живих родичів у Бельгії. Але в результаті вони не змогли визначити повний збіг.

Хоча в кінці 1500-х і на початку 1600-х років деякі з родичів мали спільного предка по батьківській лінії через сім’ю Бетховена, у зразках волосся Бетховена не було відповідності для Y-хромосоми.

Це свідчить про те, що десь в історії сім’ї був позашлюбний зв’язок з боку батька Бетховена, в результаті якого народилася дитина.

“Завдяки поєднанню даних ДНК та архівних документів ми змогли спостерігати розбіжності між юридичною та біологічною генеалогією Людвіга ван Бетховена”, – сказав співавтор дослідження Маартен Лармузео, генетичний генеалог з KU Leuven у Бельгії.

Дослідники вважають, що роман стався десь між зачаттям Хендріка ван Бетховена в 1572 році, предка по лінії Бетховена за батьківською лінією сім поколінь від композитора, і зачаттям Бетховена в 1770 році.