#Букви розповідають про прогнози щодо війни в Україні та як дії російської армії в Чечні переплітаються з сьогоденням. 

Родину Джохара Дудаєва пересилили до Казахської РСР через кілька днів після його народження, бо 23 лютого розпочалася депортація чеченського народу. На Батьківщину він повернувся у віці 13 років, коли відновили Чеченську автономну республіку.

Попри заборону чеченцям бути старшими командирами йому вдалося закінчити навчання в авіаційній академії. У 1987 році Дудаєв отримав звання генерала, а до цього брав участь у війні проти Афганістану. 

Після відновлення незалежності Естонії він вивільнився в запас і того ж року став займатись політикою. Його було обрано президентом 27 вересня 1991 року. Кремль не визнав указ про суверенітет Чеченської Республіки Ічкерія, як і незалежності. 11 грудня 1994 року розпочалася перша російсько-чеченська війна.

Через рік після початку бойових дій Джохар Дудаєв дав інтерв’ю, де почав використовувати термін “русизм”. Він описав процес того, що після розвалу СРСР радянську армію перетворили на жорстоку банду, якою керують для втихомирення апетитів щодо захоплення інших земель.

“Вивозять усе, аж до брудної жіночої білизни”

“Вбивають мирних жителів, мирних, нічим не захищених. Вбивають, і до того ж як — з відстані недосяжної. З повітря та артилерійським вогнем зносять з лиця Землі, потім приходять у населений пункт і починають ґвалтувати та мародерствувати. Вивозять усе, аж до брудної жіночої білизни”, — описував політик звірства російської армії в Чеченській республіці Ічкерія 30 років тому.

За його словами, під час війни зі в’язниць визволили 7 тисяч засуджених і направили до Чечні. З огляду на сьогоднішні події в Україні та масове вербування в’язнів силами ПВК “Вагнер” можна зробити висновок, що тенденція була не лише збережена Москвою, а й продовжує активно використовуватися.

Воєнні злочини, які відбуваються в Україні, схожі на ті, що відбувалися в Чечні. Росіяни використовують тактику знищення мирних міст, не вбачаючи на жертви серед мирного населення, знищення цивільної та критичної інфраструктур, постійно порушуючі правила введення війни. Поки РФ звинувачувала Чечню у різних злочинах, як і нині Україну, то не звертала уваги на використання забороненої зброї, ґвалтування, катування, мародерства та вивезення або повне знищення культурної спадщини. 

“Русизм”, який так і не усвідомили росіяни

Він вважав, що Росія та російський народ не зрозуміють масштабів злочинів, які вони скоювали та будуть скоювати. Зокрема через те, що за багато десятиліть вони не були покарані за злочини проти інших народів, а навпаки продовжували загарбницькі кампанії. Випередивши сучасного американського історика Тімоті Снайдера, який описав феномен “рашизму”, Джохар Дудаєв дав власне визначення російській ідеології:

“Русизм − це особлива форма людиноненависницької ідеології, заснована на великодержавному шовінізмі, повній бездуховності та аморальності. Відрізняється від відомих форм фашизму, расизму, націоналізму особливою жорстокістю як до людини, так і до природи… Володіючи рабською психологією, паразитує на хибній історії, на окупованих територіях і народах, що пригнічуються”.

Лідер визвольного руху казав, що Чечня є лише приводом для продовження захоплення земель, а саме країн Кавказу та Балтії, аби далі піти в Крим. За його словами, росіяни хотіли у Литві та Білорусі створити коридор через Калінінградську область, а також до складу “нової Росії” мали увійти Казахстан та Киргизія. Утім плани почали руйнуватися після війни в Афганістані.

“Плани та апетити в Росії були широкі й раніше, але вони осіклися на Афганістані. І тоді апетити трохи зменшилися. Коли погоріли на Афганістані, змінили політику: вирішили залучити на свій бік Європу і загравати з Європою, щоб посилитися до Індійського океану, Близького Сходу, Босфору, Червоного моря, а потім шльопнути і Європу…” — підкреслював Джохар Дудаєв, додавши, що Ічкерія теж зменшила завойовницькі прагнення. 

Він згадував, як під гаслом “слов’янських народів” Росія буде намагатися підім’яти під себе Україну й Білорусь, щоб зміцнитися. Але він вважав, що цього не відбудеться, бо українці, котрі є “основним ключем” до закріплення “слов’янізації”, ніколи не змиряться з русифікацією та поневоленням. 

“У Криму ще буде бійня. Україна ще схлиснеться з Росією на непримиренних… поки Росія існує, вона ніколи не відмовиться від своїх амбіцій”, — пророкував Дудаєв.

Нагадаємо, що окупація Криму розпочалася 20 лютого 2014 року, після чого російські війська зайшли на Донбас 6 квітня, розпочавши війну. Російські війська зашли на українські території під приводом “захисту російського населення”, але як і у випадку з Чечнею, — подібні гасла були лише приводом для досягнення власних амбіцій. 

Штучна маргіналізація народів, що виправдовує агресію, як механізм війни

Політична постать має вплив і на сьогодення. Чимало військових за незалежність Ічкерії імігрували у різні країни світу, зокрема Україну, коли Рамзан Кадиров прийшов до влади. Деякі з них долучилися до захисту України ще з 2014 року та продовжують боротися після початку широкомасштабного вторгнення. Бійці батальйону імені Джохара Дудаєва розповідали, що борються за Україну, бо вона стала найкращим шансом звільнити їхню націю, як вони казали, від “російського ярма”.

Бійці зауважували, що за роки путінської Росії було маргіналізовано образ чеченців: “Понад 30 років безперервна пропаганда проти нас. Кажуть, що ми варвари, ми тварини, ми хижаки, ми не можемо нормально говорити”. 

Водночас перед початком кампанії на Донбасі та протягом вже майже дев’яти років аналогічна тенденція відбувається проти українців, прив’язуючи до нашого народу різні ярлики, як-от нацисти, “нація, якої не існу”, “київський режим”, “хохли” та багато іншого, аби виправдати власну агресію.

“Тож Росія сьогодні — це Карфаген, який має бути зруйновано. Або він має стати демократичною правовою державою — нехай демократією там і не пахне, принаймні, такою, що дотримується законів і прав. Або ця держава має зникнути з карти історії. Середини немає”, — зауважував він.

Ще у 1990-х роках Джохар Дудаєв вважав, що у світі потрібен лише один військовий блок — НАТО, який “треба нарощувати, для захисту інтересів усіх народів земної кулі”. З огляду на російське вторгнення у 2022 році Фінляндія та Швеція подали заявку на вступ до Альянсу, хоча країни довгі роки зберігали нейтралітет. Обидві держави вбачають у блоці захист своєї країни на тлі агресивної війни РФ проти України. 

Джохар Дудаєв вважав, що росіянам потрібно змінити кілька поколінь, аби вони змінилися, проте для цього повинні відбутися відповідні тенденції всередині країни та у політичному середовищі. 

“Єдиний, мабуть, народ землі взагалі ні в що не віруючий, бездуховний, аморальний і відсталий від розвитку людства безнадійно і надовго — це росіяни. … І це на превелике нещастя самого ж російського народу в масовому масштабі”, — зазначав чеченський політик.

Окремо Джохар Дудаєв наголошував на нездатності очільників Кремля до правового діалогу. Ще тоді він зауважував, що Росія завжди ігнорувала правову силу, діючи за правом сили.

Смерть Джохара Дудаєва, яка не стала випадковістю

Росіяни вбили лідера чеченського визвольного руху 21 квітня 1996 року. Наказ про ліквідацію видав особисто президент Російської Федерації Борис Єльцин.

Під час розмови з депутатом Державної думи РФ, Костянтином Боровим співробітники ФСБ запеленгували сигнал супутникового телефону. У повітря підняли два літаки Су-25, які випустили ракети, вибухи від яких вбили Джохара Дудаєва. 

31 серпня 1996 року у Хасав’юрті було укладено мирну угоду. Згідно з нею російські війська повністю повинні були вийти з Чеченської Республіки Ічкерії до 31 грудня 1996 року. 

Проте на цьому агресія не завершилася, оскільки вже 1999 року розпочалася десятирічна Друга чеченська війна, яка завершилася приведенням до влади Рамзана Кадирова.

Власне як агресія не завершилася на Криму, Донбасі та за умов повномасштабного вторгнення. 

• Восени 2022 року український парламент визнав Чеченську Республіку Ічкерію тимчасово окупованою Росією територією та засудив геноцид чеченського народу.