Що таке поліомієліт?
Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання, яке спричиняє поліовірус. Цей вірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, заражену їжу та воду.
Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина — і дитина, і дорослий. Але найбільш сприйнятливі до вірусу поліомієліту діти у віці до 5 років. Пов’язано це зі слабким імунітетом у малих дітей.
ВООЗ відносить поліомієліт до інфекційних захворювань, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров’я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах. Захворювання увійшло до переліку тих, які можуть становити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я.
Симптоми поліомієліту
Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. Прояви симптомів варіюються від їх повної відсутності (людина стає безсимптомним носієм і може заражати інших, не знаючи цього) до паралічу та зупинки дихання. Лікарі класифікують 4 види перебігу захворювання:
- Безсимптомний (70% усіх випадків);
- Грипоподібні симптоми (лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання – 25% усіх випадків)
- Рухові розлади, коли відбувається ураження ЦНС. Найнебезпечніший перебіг, який може завершитися деформацією тіла, паралічем частковим або повним, і навіть смертю.
При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється. Кожен 200-й інфікований залишається паралізованим на все життя, повідомляє ЮНІСЕФ. Ліків проти поліомієліту не існує.
Історія захворювання
Що таке поліомієліт, людство знає багато століть. Сліди його поширення знаходять при розкопках у Єгипті, в літописах Давнього Риму (цією хворобою пояснюють кульгавість римського імператора Клавдія Першого) та в Давній Греції.
Єгипетська надгробна плита, датована 580-1350 рр. до н.е. Зображена на ній людина постраждала від поліомієліту і залишилась інвалідом — права нога деформована хворобою.
На поліомієліт хворіли такі відомі люди, як Фріда Кало (художниця), Дональд Сазерленд (актор), Френсіс Форд Коппола (кінорежисер), Вальтер Скотт (письменник і поет), Франклін Делано Рузвельт (32-й президент США) тощо.
Автопортрет Фріди Кало, 1931. На ньому видно перев’язану ногу, яку зазвичай жінка приховувала під довгими спідницями. Саме пережитий у дитинстві поліомієліт деформував ногу художниці та зробив її кульгавою.
Загостренню епідемії цього захворювання сприяло поширення ясел, дитячих садків, шкіл, а також застосування дитячої праці у закритих приміщеннях з приходом індустріалізації.
На початку XX століття ширяться спалахи масових епідемій, і в кількісному показнику захворюваності лідирує США. У 1916 році тільки в північно-східній частині Сполучених Штатів за рік було паралізовано понад 27 000 осіб, 6000 з них загинуло. 9000 з цих захворювань було зареєстровано в Нью-Йорку.
Люди намагалися втекти від хвороби як можна далі, зачинялися кінотеатри, ресторани, громадські місця.
Серед симптомів поліомієліту найбільше життів забрала дихальна недостатність. Вона виникає, коли патологічний процес торкався міжреберних та діафрагмальних м’язів. У таких випадках до процесу дихання залучалась допоміжна мускулатура, голос ставав тихим, кашльовий поштовх слабшав, насиченість крові киснем поступово доходила до критичної точки.
Для зниження смертності створили апарат, який потім прозвали “штучними легенями” – це система штучного дихання, яка працює за принципом негативного тиску.
Залізні легені – єдина можливість вижити для деяких хворих.
До 1950-х років епідемії досягають свого піку: щороку в США хворіло до 50 000 людей. Але, завдяки ШВЛ (штучній вентиляції легенів) вдається знизити смертність. До 1956 року налічувалося до 300 тисяч паралізованих дітей.
В СРСР у середині 50-х років реєструвалося щорічно до 13 000 випадків захворювань.
Профілактика поліомієліту базувалася на ізоляції хворих, дезінфекції приміщень і митті рук. Але все це давало незначний ефект через велику кількість безсимптомних носіїв вірусу.
Хоч поліомієліт вважався суто дитячим захворюванням, ним хворіли й дорослі. 32-й президент США Франклін Рузвельт захворів у 39 років і лишився прикутим до інвалідного візка. Він створив організацію, яка займалася пошуком вакцини від поліомієліту.
Лікування не було ніякого – діти потрапляли у лікарні, де проводили місяці, іноді й роки. Якщо виживали, то часто лишалися паралізованими до кінця життя, іноді тривалі курси реабілітації допомагали покращити ситуацію. Ті ж, у кого інфекція зачепила м’язи діафрагми, до кінця життя були заковані у “залізних легенях”.
Щеплення проти поліомієліту
Лікування поліомієліту немає, його наслідків людство також не здатне подолати. Є лише одна можливість не захворіти – зробити щеплення.
Лише у 1952 році американський лікар Йонас Салком створив вакцину від поліомієліту (у 1955 її пустили у масове виробництво). У 1961 році його колега Альберт Себіна придумав оральну вакцину, яку можна ковтати. У СРСР вірусологи Чумаков та Смородинцев на базі штамів Себіна створили свою вакцину. За 1960-1961 рр. в СРСР було вакциновано 80% населення, що призвело до зменшення кількості хворих у 200 разів.
З 1988 відбувається масова імунізація населення у світі. У 1994 році вільними від хвороби оголосили США, у 2002 – Європу. Хоч іноді поодинокі спалахи все ж фіксуються. У першу чергу поліомієліт загрожує країнам із великою кількістю невакцинованих дітей, як в Україні. У нашій країні рівень імунізації складає лише 62% при рекомендованому ВООЗ рівні в 95%.
Нещодавно в Україні підтвердили випадок паралічу в 1,5 річної дитини з Рівненської області. Батьки її свідомо відмовилися від щеплення. Дитина потрапила у лікарню з парезом (неповний параліч) нижніх кінцівок.
Раніше два випадки захворювання були зафіксовані у Закарпатті у 2015 році. Цей випадок став першим у Європі після 2010 року і першим випадком поліомієліту в Україні після 2006 року.
Це захворювання все ще зустрічається у країнах з низьким рівнем достатку. Але навіть поодинокі випадки не мають змушувати нас розслаблятися – вірус не подоланий і він дуже небезпечний.