Про це повідомило європейське видання Euractiv.
Відповідну заяву він зробив під час міжурядової зустрічі між двома країнами в Ельбасані (Албанія).
Відповідаючи на запитання журналістів про можливе об’єднання, він сказав, що проголосує за, і очікує на референдум у майбутньому. Але додав, що не знає, коли та як це станеться.
Своєю чергою, косовський прем’єр-міністр Альбер Курті сказав, що референдум – це частина тривалого процесу, який знаходиться поза контролем його уряду.
Що відомо про косовський конфлікт
Зазначимо, що бомбардування Союзної Республіки Югославія (СРЮ) силами НАТО відбувалося у відповідь на етнічні чистки та інші військові злочини у Косово з боку СРЮ, яку тоді очолював серб Слободан Мілошевич.
Історичними причинами конфлікту став статус Косово, яке у 1913 році захопили сербські війська внаслідок Першої балканської війни. До цього Косово входило до складу Османської імперії.
У 1918 році Косово відійшло до Королівства сербів, хорватів і словенців (пізніше вони створили єдине Королівство Югославію, після Другої світової – Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (СФРЮ)). До 1913 року воно входило до складу Османської імперії та було населено переважно албанцями.
Після включення Косова до складу Югославії, очільники країни (переважно серби за національністю) проводили політику заохочення заселення території Косова сербами. У 1946 році Косово втратило автономію у складі Югославії (такий статус існував всього 1 рік) та увійшло до складу сербської республіки як частини Югославії.
Після Другої світової війни албанське населення Косово зазнавало численних утисків та репресій з боку органів безпеки СФРЮ.
У 1963 році Косово було офіційно закріплено у Конституції СФРЮ як “автономний край” у складі Сербії.
У 1980-х роках косовські албанці розпочинають рух за визнання Косова окремою республікою СФРЮ, а згодом – і за повну незалежність.
Після цього розпочалося протистояння косовських албанців з югославськими силовиками та сербськими націоналістами.
У 1996 році конфлікт перетік у громадянську війну після етнічних чисток косовських албанців. Армію визволення Косова підтримали албанські військові частини. Вони протистояли югославській армії та сербським націоналістам.
До 1999 року Косово залишили понад 500 тисяч мешканців, а країни-учасники НАТО закликали Югославію залишити край.
Президент Югославії Слободан Мілошевич відмовлявся це робити, продовжуючи військову агресію під виглядом “захисту прав косовських сербів”. Тож 12 країн-учасників НАТО провели операцію “Союзна сила”, звільнили територію Косова та передали край під керування ООН.
Експрезидента Югославії Слободана Мілошевича було заарештовано у 2001 році та передано Гаазькому трибуналу, який розслідував справу. Його звинуватили у геноциді, злочинах проти людства, військових злочинах та порушеннях декількох міжнародних угод та конвенцій.
11 березня 2006 року Мілошевич помер у своїй камері від серцевого нападу.
17 лютого 2008 року Косово проголосило незалежність, яку наразі визнано лише частково.
Україна досі не визнала незалежність Косова. Хоча ця країна у 2014 році запровадила санкції проти Росії за розв’язування конфлікту в Україні. Таким чином вони виразили солідарність з ЄС.
- Раніше повідомлялося, що Європарламент розпочав перемовини щодо надання безвізового режиму для громадян Косово.