Джерело: The New York Times

Після справи ПВК “Вагнер” велика ставка Сі на російського лідера вже не була такою безпечною.

Катастрофічні російські військові дії, кульмінацією яких стало повстання, котре минулого місяця було припинено главою воєнізованого формування групи “Вагнер” Євгеном Пригожиним, показали путінську Росії такою, якою вона є: “ослаблена, непередбачувана ядерна держава на кордоні з Китаєм, із пораненим лідером, чиє довгострокове утримання влади не гарантоване”.

Одначе, Сі не може дозволити собі повністю відмовитися від Путіна. Він занадто багато вклав у відносини, і Росія залишається корисною для Китаю. Водночас броманс, який викликав стільки занепокоєння на Заході, мабуть, досяг свого піка.

Якщо Сі хоче досягти своєї стратегічної мети перевершити силу США в усьому світі, йому потрібно буде перебалансувати свою зовнішню політику, щоб врахувати вразливі місця Путіна. Своєю чергою, це може означати сильнішу підтримку Китаєм припинення війни, яка так серйозно вплинула на російського лідера, і потенційно менш конфронтаційний підхід Китаю до Сполучених Штатів і Тайваню.

Є ознаки того, що доброзичливість Сі та Путіна вже охолола. Пекін лише стримано відповів на епізод з “Вагнер”, назвавши його “внутрішньою справою” РФ, тоді як у китайських державних ЗМІ з’явилися натяки на тривогу щодо невдалого заколоту. Сі не принесе користі, якщо зараз надасть бланк підтримки Путіну. Це може спровокувати запитання вдома про зовнішню політику, яка може лише погіршитися на тлі подальших невдач Путіна.

Китай може бути змушений змінити свою позицію відносно війни в Україні. Поки що, надаючи невпевнені заклики до миру, Пекін надавав Москві вирішальне дипломатичне прикриття, зображуючи війну як таку, що перешкоджає розширенню НАТО, або як спровоковану Заходом. Пекін також надав Москві економічний рятувальний круг, компенсуючи західні санкції значним розширенням китайсько-російської торгівлі.

Хоча вже давно є ознаки того, що китайська влада не повністю підтримує війну Путіна. Спочатку війна давала Китаю сподівання, що це відверне увагу США від Азії, де Пекін намагався розширити свій вплив. Цього не сталося. Натомість Вашингтон і його азійські союзники встановили сильнішу військову присутність і сьогодні більш єдині в обмеженні доступу Китаю до критичних технологій.

Окрім цього, нині Китай усвідомлює, що тривала війна РФ проти України може стати ще більшою загрозою для його російського партнера та скомпрометувати його власну програму зовнішньої політики. У Сі з’явився мотив вийти за межі розпливчастих принципів щодо війни та застосувати свій унікальний вплив на Москву, щоб спонукати до припинення бойових дій.

Однією з ключових причин цього є Європа, де імідж Китаю постраждав через підтримку Росії. Настрої європейського бізнесу щодо КНР погіршилися, прямі іноземні інвестиції сповільнилися, а трансатлантична координація відносно Китаю посилилася.

Сі був сповнений рішучості підірвати американські зусилля зі стримування Пекіна. Однак, ворожа Європа ускладнила це. Ізоляція Росії тисне на Китай, щоб він шукав кращих відносин з Європою. Одним із найкращих способів для Китаю досягти цього було б посилити позиціювання себе як миротворця в конфлікті на порозі Європи.

Проблеми в Росії також ускладнюють розрахунки Сі стосовно Тайваню. Війна РФ проти України ясно показала дві речі: чиста військова сила не забезпечує успіху на полі бою; і все, окрім перемоги, може призвести до викликів лідерства. На тлі цих висновків, розпалювання війни в Тайванській протоці через дедалі більш войовничі дії може стати катастрофою для китайського лідера.

Росія залишається єдиною країною у світі, яка має засоби та мотивацію співпрацювати з Китаєм у зменшенні ролі прав людини та демократичного управління в міжнародній системі. Стійкі відносини також забезпечують стабільність вздовж їхнього довгого сухопутного кордону та забезпечують Китай постачанням російських енергоносіїв за зниженими цінами, а також імпорту продовольства та військового обладнання.

Проте, Сі мало виграє від подвоєння ставок на Путіна, чиї проблеми не сприяють великим планам Китаю.

Залишається багато запитань щодо впливу ослаблення влади Путіна в Росії. Одним із них є те, наскільки добре Сі може орієнтуватися в наслідках, коли його партнер тепер знесилений.

• Міністр закордонних справ Китаю Цінь Ган застеріг від “емоційного погляду” на війну в Україні й заявив, що єдиний вихід – залишатися спокійними й раціональними та створити умови “для політичного вирішення”.
• Міністр закордонних справ Цінь Ган прокоментував новини щодо можливого внесення китайських компаній до 11-го пакету санкцій від Євросоюзу, заявивши, що Китай “суворо й сильно” відреагує на це.
• Вражені тісними зв’язками Китаю з президентом РФ Володимиром Путіним і його репресіями всередині країни, європейські країни встановлюють нові обмеження на китайський експорт та інвестиції в тактиці, яка більше відповідає стратегії, яку підтримує Вашингтон.
• 10 травня генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну формує розрахунки Китаю щодо можливого вторгнення на Тайвань.
• Представник Китаю в ЄС Фу Цун сказав, що Китай поважає територіальну цілісність усіх країн і виступає за мир.
• За інформацією ЗМІ, ще у березні, під час візиту до Росії, президент КНР Сі Цзіньпінь особисто попередив президента РФ Володимира Путіна, аби він не завдавав ядерного удару по Україні.