24 роки тому в ніч на 31 серпня під паризьким мостом Альма сталася аварія, в якій загинула британська принцеса Діана та її бойфренд Доді аль-Фаєд, син єгипетського мільярдера.

Водій і син мільярдера загинули на місці, а власне принцесу ще живою скерували до лікарні Пітьє-Сальпетрієр. Попри тривалу реанімацію, навіть прямий масаж серця, принцесу Діану не вдалося врятувати. О 4:00 лікарі констатували її смерть.

Відомо, що на час загибелі принцеса була вагітна. Щодо причин аварії є чимало версій і не менше – теорій змов, однак досі точно нічого невідомо.

Ця новина шокувала не лише Букінгемський палац, не лише дітей Діани – старшому синові принцеси Вільяму на той час було лише 15 років, молодшому Гаррі – 12. Ця трагічна новина сполошила весь світ.

У день похорону принцеси, 6 вересня, з самого ранку понад мільйон людей вишикувалися вздовж маршруту похоронної процесії, щоб провести труну з тілом Діани. Під Букінгемським палацом королева та решта членів королівської родини стояли, схиливши голови в мовчанні. Біля Сент-Джеймського палацу за гарматним лафетом стояли принци Вільям і Гаррі. Поруч з ними були принц Чарльз, принц Філіп і граф Спенсер. Тоді ж до кортежу приєдналися 500 представників тих організацій, яким Діана надавала благодійну допомогу.

У день похорону Леді Ді сталася  безпрецедентна подія, чого не відбувалося  раніше – цього дня було оголошено жалобу та приспущено усі державні прапори. Що не відповідало статуту, адже покійна не була королівської крові. Але відповідало настрою Британії.

#Букви згадують принцесу Діану в річницю її загибелі, чим вона стала знаменитою і за що її так любили.

Принцеса Діана за життя була неймовірно популярною. Вона втілювала нову монархію — відкриту, близьку до людей. Саме через це Леді Ді називали “Народною принцесою”,  а кожен випуск у ЗМІ про неї спричиняв шквал зацікавленості. Навіть зараз, 24 роки потому, вона все ще лишається чи не найобговорюванішою персоною, пов’язаною з Британською монархією, а історії її життя все ще активно екранізують. Кожну представницю молодшого покоління монархії так чи інакше порівнюють з Діаною. Але ніхто не здатен скласти їй конкуренцію, адже в медіа образ Леді Ді уже давно перетворився на світлий, трагіко-романтичний міф.

У 2002 році компанія BBC провела опитування, за результатами якого принцеса Діана посіла 3-тє місце в списку ста найвидатніших британців в історії.

Діана Френсіс Спенсер народилася 1 липня 1961 року в замку Сандриго – в одній з королівських резиденцій Великої Британії. Її батьками були Джон Спенсер, віконт Елторп, представник старовинного аристократичного роду Спенсер-Черчилль, і Френсіс Рут – мати Діани.

Сім’я її розпалася, мати втекла до Лондона, а Діана з 6 років постійно змінювала школи, хоч попри настанови вчителів, любов’ю до науки так і не пройнялася. Натомість була популярна серед подруг через свій добру й палку вдачу. До 23 років Діана навчалася у Швейцарії, встигла попрацювати нянею, прибиральницею і вдруге зустріла принца Чарльза (раніше він приїжджав на полювання до маєтку її брата).

На той час у 32-річного Чарльза вже давно тривав бурхливий роман із заміжньою Каміллою Паркер-Роуз, тож королева з чоловіком довго   шукали йому гарну кандидатуру для зразкового шлюбу. І Діана Спенсер підійшла за всіма параметрами. Дівчина не роздумуючи  погодилася вийти заміж за принца. Після заручин із принцом  Діана Спенсер залишила роботу та зосередилася на весіллі.

29 липня 1981 року весілля відбулося. Шлюб спадкоємця британського престолу був представлений як “казкове весілля” та “весілля століття”. За прямим ефіром на екранах телевізорів стежило, за оцінками фахівців, близько 750 мільйонів осіб. У Великобританії цей день був оголошений національним святом. А чарівна дівчина, що зустріла свого принца, стала Попелюшкою XX століття.

У Чарльза й Діани народилося двоє синів – принци Вільям і Гаррі. Проте  сам шлюб дав тріщину – і крізь неї просочилося відродження роману Чарльза з Камілою та коханці Діани, якими остання намагалася заповнити самотність. “У шлюбі нас було троє, а я не люблю натовпу”, – підсумувала згодом принцеса у своєму скандальному інтерв’ю Мартіну Баширу. 

Ми були винні обоє, обоє робили помилки. Але я не хочу звалювати всю провину на себе. Тільки половину.

Чому ж “королева людських сердець”? 

Любов неможливо заслужити одним весіллям чи гарною сукнею. Без живлення вона гасне, ще й надто якщо це така мінлива річ, як народна любов. Принцеса Діана була не просто улюбленицею публіки, алей громадською діячкою та благодійницею. За участі Діани були створені сотні благодійних фондів у різних країнах. Вона підтримувала організації, які допомагали хворим на СНІД, Королівський Фонд Мардсена, місію з прокази, дитячу лікарню “Great Ormond Street Hospital for Children”, центр допомоги бездомним Centerpoint, театр Англійського Національного Балету і багато інших.

Діана провідувала хворих на СНІД людей і робила все, щоб викорінити стигматизацію ВІЛ-інфікованих тоді, коли ця хвороба щойно почала вивчатися та була безнадійно-смертельною. Принцеса потискала людям зі СНІДом долоні, брала ВІЛ-інфікованих дітей на руки, спілкувалася та обіймалася з ними. Ці фото шокували звичайних людей.

СНІД не робить людину небезпечною для оточення, важливо це знати. Ви спокійно можете потискати їм руки та обіймати їх. Вони потребують ваших обіймів.

Уже після смерті Діани Гевін Харт, засновник фонду допомоги людям з ВІЛ National AIDS Trust, сказав: “На нашу думку, Діана зробила для допомоги людям з ВІЛ більше, ніж будь хто, і досі ніхто не робить нічого подібного”.

Добрі справи варто робити просто так, без очікування вдячності чи відповіді, але можливо, колись хтось зробить щось добре і для вас. Дуже велика проблема сучасності – нетерпимість. Люди надто нетерплячі одне до одного..

Принцеса Діана часто їздила з місіонерськими поїздками до країн, де був високий рівень захворювань на  проказу. Вона була покровителькою організації The Leprosy Mission, і відвідувала лікарні в Зімбабве, Індії, Непалі. Жінка з легкістю спілкувалася з пацієнтами, проводила з ними багато часу, у такий спосіб допомагаючи боротися з громадською думкою і міфами про цю хворобу. Як і у разі з ВІЛ-інфікованими, принцеса торкалася людей без рукавичок, обіймала їх.

Мені завжди здавалося важливим торкатися прокажених, тиснути їм руки, так я хотіла показати людям, що ці пацієнти — такі ж люди, що вони не знедолені. Можна торкатися хворих на проказу і не заразитися.

Принцеса була покровителькою Королівської Лікарні Мардсена, яка мітила добре онкологічне відділення, а також дитячої лікарні “Great Ormond Street Hospital for Children”. Вона часто туди приходила і просто бавилася з дітьми, хоч їй було дуже складно бачити їх страждання. 

Я там буваю мінімум тричі на тиждень, проводжу кілька годин з дітьми, іноді просто тримаю їх за руку або розмовляю. Хтось із них буде жити, хтось – ні, але кожен з них має потребу в любові тут і зараз. Мені хочеться дати їм цю любов.

Привчала до благодійності Діана і своїх синів – принців Вільяма і Гаррі. З 1992 року і до самої смерті Діана опікувалася лондонським центром допомоги бездомним Centerpoint. З 23 років і дотепер принц Вільям продовжує справу своєї матері.

Я хочу, щоб мої хлопчики розуміли емоції людей, що вони беззахисні, їх страждання, надії та мрії. Я люблю своїх дітей. Без них я пропала б.

Принцеса Діана публічно боролася з застосуванням протипіхотних мін. У січні 1997 року вона в рамках місії Червоного хреста побувала в Анголі, де кількість мін у землі оцінювалося тоді в дев’ять мільйонів за чисельності населення 10 мільйонів людей.

Леді Ді також  відвідала найбільш заміноване місто Анголи Куіто. І ця поїздка її глибоко вразила: містом на милицях і інвалідних візках пересувалися люди без ніг — чоловіки, жінки, діти. Принцеса побачила дівчинку, у якої міною розірвало кишківник. Вона знала, що в Анголі найбільша у світі кількість людей з ампутованими частинами тіла. “Але навіть знаючи все це, я виявилася не готова до того, що побачила”, – згадувала потім жінка. За кілька днів до приїзду принцеси в цьому місті  сталася чергова трагедія: підлітки загинули під час гри у футбол на не остаточно розмінованому полі.

Саме там принцеса пройшла нещодавно розмінованим полем, для безпеки надягнувши синій бронежилет і закривши обличчя спеціальним куленепробивним екраном. Багато хто тоді критикував цей її вчинок, називаючи безглуздим і дешевим популізмом. Діана ж зізнавалася, що під час тієї "прогулянки" у неї від страху щелепу звела судома. І запитала: "А як тим, у кого немає ані жилетів, ані мінерів, кому, як цій дівчинці Хелені, доводиться щоразу, вирушаючи по воду, ризикувати своїм життям, тим, хто просто змушений жити серед мінних полів?!"

Зараз син Діани принц Гаррі є піклувальником фонду боротьби з протипіхотними мінами The HALO Trust. Він свого часу повторив подвиг матері та із закликом знищити зброю пройшов розміновани полем.

Принцеса Діана виборювала своє право на реальне життя, без протоколів і правил. Словом, заперечувала те, на чому базується життя монархії. У день весілля з принцом Чарльзом принцеса змінила процес одруження. Леді Ді відмовилася присягнутися щодо слухняності перед  чоловіком, чим неймовірно обурила громадськість. 

Вона не боялася іноді порушити протокол в одязі, називала речі своїми іменами, ігноруючи погрози про втрату титулів і спадку. Принцеса прагнула любові й уваги публіки – це було для неї важливіше ніж  холодні правила монархії.

Я б хотіла бути королевою ваших сердець, але я не уявляю себе королевою цієї країни.

Цього року принцесі Діані могло б виповнитися 60 років, але їй назавжди 36.  У неї було все –  краса, королівська казка, любов, благодійність, бунтарство, бурхливе розставання та трагічна загибель в молодому віці. Це все вирізьблено іконою в історії XX століття. В цьому і є секрет принцеси Діани. І скільки б скелетів із шафи покійної Леді Ді не діставали, ніхто не здатен пробити ореол вічної любові до Королеви сердець.

• З’явився перший трейлер біографічної драми про принцесу Діану з Крістен Стюарт в головній ролі, прем’єра стрічки запланована на 5 листопада.
• Шматок 40-річного весільного торта принца Чарльза і принцеси Діани продадуть на аукціоні.
• Королівська вишуканість: чому Леді Ді й на сьогодні вважають іконою стилю.