Про це йдеться у матеріалі The Washington Post.

Путін цього тижня назвав газопровід “Сила Сибіру” – яким транспортується газ з РФ до КНР – “угодою століття”. Водночас йому так і не вдалось переконати Сі розпочати будівництво “Сили Сибіру-2”.

Кремль продовжує відчайдушні пошуки нових ринків газу, після того, як втратив європейський. Ця втрата включала необдуманий крок Путіна щодо скорочення поставок газу до Німеччини.

Оскільки російський газовий гігант “Газпром” просуває план будівництва газопроводу до Китаю, всі увага була прикута до візиту Сі в Росію. Однак сподівання РФ не були виправдані.

Попри те, що влада Китаю підтримує Путіна, Сі не зміг дати Росії додатковий символічний поштовх у вигляді гігантської газопровідної угоди. Це свідчить про те, що він не пожертвує економічними інтересами Китаю, і це підкреслило слабкість і зростаючу залежність Путіна від його “любого друга”.

Навіть у випадку, якби Путіна та Сі погодили угоду про газопровід, його будівництво тривало б роками і не розв’язало б короткострокових економічних проблем Росії у зв’язку із санкціями Заходу.

Поїздка Сі забезпечила Путіну важливу моральну підтримку, а китайська торгівля зміцнила російську економіку, але відсутність угоди щодо “Сили Сибіру 2” показала межі того, що Сі готовий робити, сказав Яніс Клюге, експерт з російської економіки з німецького Інституту міжнародних справ і питань безпеки.

“Росії зараз багато чого потрібно від Китаю, і вона в дуже слабкій позиції”, – сказав Клюге.

“По суті, це був би жест довіри чи лояльності з боку Китаю, тому що, звичайно, ці газові угоди завжди є дуже довгостроковими зобов’язаннями”, — сказав він, додавши, що сумнівно, чи газопровід “Сила Сибіру-2” коли-небудь буде побудовано, що, своєю, викликає сумніви щодо того, чи російський газ із Західного Сибіру коли-небудь буде експортований.

Китай не хоче, щоб Росія програла війну в Україні або побачила крах режиму Путіна, продовжив Клюге.

“Але це не означає, що стосунки процвітають. Зараз існує чітка залежність там, де раніше були більш симетричні відносини. Ми бачимо, що Китай не пропонує нічого, крім символіки цього візиту, і ми бачимо, що Китай також більш обережний у своїх відносинах з Москвою”, — сказав він.

Попри заяву Путіна, що “практично всі параметри угоди” щодо “Сили Сибіру-2” узгоджені, цей коментар був лише спробою приховати поразку у намаганнях отримати остаточну згоду від Китаю.

“На жаль, “майже всі” — це не “всі” параметри”, — написала московська аналітична компанія BKS, додавши, що “угода в тій чи іншій формі обговорюється з 2004 року або раніше, але питання ціни було одним із основних каменів спотикання знову і знову.

“Якщо цей аспект не буде вирішено, серйозні переговори ще попереду, і успіх не гарантований”, — написали в BKS.

Наприкінці державного візиту Сі віцепрем’єр-міністр РФ Олександр Новак міг лише сказати, що деталі угоди ще не опрацьовані, і він сподівається, що домовленості буде досягнуто цього року.

Костянтин Симонов, директор аналітичного центру Фонду національної енергетичної безпеки, сказав, що очікується, що Сі Цзіньпін і Путін підпишуть угоду під час зустрічей.

“Очевидно, що контракт потрібен Росії”, – сказав Симонов російській радіостанції Business FM. “Контракт потрібен “Газпрому”, тому що минулого року ми мали падіння поставок до Євросоюзу понад 80 млрд кубометрів. Це досить серйозний обсяг, і цього року ми можемо втратити ще 30-40 млрд кубометрів”.

“Те, що контракт досі не підписаний, говорить про те, що Китай вважає, що сьогодні цей проєкт потрібен Росії більше, і намагається затягнути цю затримку, щоб, швидше за все, отримати максимально вигідні для себе умови”, — сказав він.

Речник Кремля Дмитро Пєсков спростував повідомлення про те, що недосягнення угоди було поразкою Путіна, назвавши ці “неякісні фейкові історії”.

“Реальність зовсім інша. Обговорювалося розширення [співробітництва]”, — сказав Пєсков.

Після зустрічі з Сі Путін сказав, що “Сила Сибіру-2”, яка транспортуватиме газ до Китаю через Монголію, є “хорошим проєктом” і похвалив “надійне, стабільне” постачання Росії.

Насправді ж, кажуть аналітики, Росія часто використовувала свої поставки газу для здійснення згубного політичного тиску на своїх сусідів, включаючи Україну, Грузію і нещодавно Молдову.

Яскравим прикладом є те, що у вересні Росія на невизначений термін припинила постачання до Німеччини через газопровід “Північний потік-1”, посилаючись на проблеми з техобслуговуванням, тоді як Кремль заперечував маніпуляції поставками.

“Я думаю, що Китай дуже уважно спостерігав за тим, що там відбувається, і вони намагатимуться дотримуватися своєї стратегії диверсифікації та не дозволяти жодному постачальнику мати значну частину китайського ринку”, — сказав Клюге.

Кілька тижнів потому атака на трубопровід невідомих диверсантів призвела до перерви поставок через російський “Північний потік-1” і новий газопровід “Північний потік-2”, які ще не отримали схвалення регуляторних органів для початку роботи.

Найбільшим знаком питання є китайський попит на газ у 2030-х роках. Минулорічний звіт Міжнародного енергетичного агентства World Energy Outlook повідомляв, що контракти Китаю на СПГ, існуючі трубопроводи та нові внутрішні газові проєкти перевищуватимуть його потреби до 2035 року, оскільки зростання попиту на газ сповільнюється.

“Для Росії немає легких варіантів у пошуках нових ринків збуту газу, який вона експортувала до Європи”, – повідомляє агентство. “Санкції підривають перспективи нових великих російських СПГ-проєктів, а великі відстані до альтернативних ринків ускладнюють будівництво нових трубопроводів”.

Згідно з прогнозами, частка Росії в газі, що продається на міжнародному ринку, у 2030 році впаде до менш ніж 15% з 30% у 2021 році, а її чистий прибуток від експорту різко впаде до менше ніж 30 мільярдів доларів з 75 мільярдів доларів за цей час.