Про це повідомляє The New York Times.

Видання пише, що навіть під товстим шаром снігу кладовище російських солдатів, полеглих на війні в Україні, рясніє кольорами. Могили усипані вінками з пластикових квітів, а на кожному кургані майорять прапори, що представляють підрозділ загиблого солдата.

Журналісти розповіли історію росіянки Наталії, яка хоча б раз на тиждень приїздить доглядати за могилою свого єдиного сина, який загинув у перші дні війни, після того, як його група солдатів увірвалася в Україну та намагалася, але не змогла втримати аеродром Гостомель під Києвом: “Те, що залишилося від його тіла, прибуло до Рязані через кілька тижнів”, — зазначили в NYT.

“Навіть коли я хвора, я приходжу сюди, бо хвилююся, що йому буде нудно”, — зазначила росіянка, говорячи про свого сина, чиє тіло передали незадовго до його 26-го дня народження. Вона відмовилася назвати журналістам своє прізвище, побоюючись покарання.

У NYT зауважили, що на Заході очікували, що такі матері, як Наталія, стануть опорою хвилі спротиву проти президента Володимира Путіна та перетворяться на політичну силу, яка йому протистоїть. Втім, через 10 місяців після початку вторгнення цього не сталося у великих масштабах.

Наталія заявила, що вторгнення “слід було спланувати краще”, аби мінімізувати російські втрати, але вона не висловила гніву щодо керівництва РФ. “Треба було щось робити”, — сказала вона, говорячи про Україну.

Така підтримка була вирішальним фактором у здатності Путіна уникнути будь-якої значної внутрішньої поразки у війні.

За даними журналістів, Рязань, де розташовані дві військові бази, з гордістю відправляє своїх людей на війну, навіть якщо деякі “повертаються в мішках для трупів”.

Місто, розташоване на південний схід від Москви, особливо пишається своїми десантниками. До прикладу, в центрі міста розташована розгалужена школа для курсантів підрозділу, а поруч музей, присвячений його історії.

Мати-одиначка, росіянка Марина Дороніна, фельдшерка розповіла журналістам, що залежить від свого старшого сина Вадима фінансово та фізично. Дах в її будинку “тече, як решето”, а він планував його полагодити до настання зими: “Хто тепер полагодить мій дах? Він також збирався полагодити мій паркан восени”.

Однак, вона не сердиться, що його відправили на війну. Вона також не виступала проти мобілізації взагалі. Замість цього, за її словами, вона сердилася на “систему”, яка не могла забезпечити відстрочку для її сина.

“Наш президент досить мудрий, і він все ще добре виконує свою роботу. Люди там нічого не мають. Люди там [на Заході] нічого не мають. Заходьте в наші магазини, у нас є все. На нас це ніяк не впливає”, — сказала Дороніна.

• Українська сторона оформлює російських військовослужбовців, які добровільно здаються в полон, як таких, що потрапили туди під час боїв.
• На гарячі лінії проєкту “Хочу жить”, завдяки якому російські армійці можуть звернутися із заявкою і здатися в полон, вже звернулись понад 3 тисячі військовослужбовців РФ.
• 14 грудня Україна повернула з російського полону ще 64 захисників держави, зокрема тих, хто воював на східних напрямках.
• 24 листопада у межах чергового обміну полоненими вдалося звільнити ще 50 українських військових.