Генеральна прокуратура Російської Федерації оголосила міжнародну правозахисну організацію Amnesty International Limited небажаною на території країни. Це рішення було оприлюднене в понеділок, і в ньому зазначено, що організація, зареєстрована в Лондоні, звинувачується у сприянні русофобії та підтримці проєктів, які фінансуються українським урядом.
У заяві прокуратури підкреслюється, що Amnesty International, яка позиціонує себе як захисник прав людини, нібито підтримує екстремістські угруповання та фінансує діяльність іноземних агентів, що викликало занепокоєння у російських властей.
Роль Amnesty International під час конфлікту в Україні
Amnesty International була заснована у 1961 році у Великій Британії і отримала Нобелівську премію миру у 1977 році за свою діяльність у сфері прав людини. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року організація активно документувала воєнні злочини, скоєні російськими військами, включаючи обстріли цивільних об’єктів, вбивства мирних жителів та інші порушення міжнародного гуманітарного права.
Суперечливий звіт Amnesty International
У серпні 2022 року Amnesty International опублікувала звіт, у якому звинуватила Збройні сили України у розміщенні військових баз у житлових районах, школах і лікарнях. За версією організації, це ставило цивільних осіб під загрозу і порушувало міжнародне гуманітарне право.
Цей звіт викликав значну критику з боку української влади та міжнародної спільноти. Президент України Володимир Зеленський заявив, що Amnesty International намагається перекласти відповідальність з агресора на жертву конфлікту.
Голова українського офісу Amnesty International, Оксана Покальчук, подала у відставку, зазначивши, що звіт став інструментом російської пропаганди і був підготовлений без належного врахування позиції України. Amnesty International, у свою чергу, висловила жаль через спричинені публікацією страждання, але підтвердила свої висновки.
Критики звернули увагу на те, що організація не врахувала контекст війни, зокрема, що українські сили часто змушені розміщуватися в житлових районах через відсутність альтернатив і для захисту цивільного населення.